ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2012 р. Справа № 252/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Попка Я.С., Хобор Р.Б.
з участю секретаря судового засідання: Патлевіч Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільський речовий ринок» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.11.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільський речовий ринок» до Тернопільської об»єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопільський речовий ринок» звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2010 року за №0001051501/0/14381 та №0001061501/0/14382.
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що наслідком грубого порушення працівниками Тернопільської ОДПІ норм Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 року № 290 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.06.2003 року за № 522/7843 стало введення платника податків в оману щодо реального стану заборгованості, а також унеможливлення правильного обліку позивачем сплачених ним коштів, і, як наслідок, неправомірне застосування штрафних санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.11.2010 року в позові відмовлено з тих підстав, що рішення господарського суду Тернопільської області від 14.05.2007 року та ухвала цього ж суду від 08.08.2007 року по своїй сутності не стосуються реструктуризації (розстрочки) або відстрочки термінів сплати заборгованості по податку на прибуток, а передбачають лише розстрочку стягнення боргу.
Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач – ТОВ «Тернопільський речовий ринок», яке просить скасувати дану постанову та винести нову, за якою задовольнити позовні вимоги.
При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, а також зазначає, що протягом червня 2007 року- грудня 2009 року які відображені в акті перевірки, за рахунок коштів, сплачених позивачем, погашалось не лише податкове зобов»язання з податку на прибуток, а й пеня шляхом розподілу суми на суму, що спрямовується на погашення даного податкового боргу та суму, що спрямовується на погашення пені.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Працівниками державної податкової служби проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати ТОВ «Тернопільський речовий ринок» узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на прибуток.
За результатами проведеної перевірки, оформленої актом від 15.02.2010 року № 944/15-01/21151424 встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, чим порушено п.п. 5.3.1., п. 5.3. ст..5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 щодо термінів сплати податкового зобов'язання.
Тернопільською ОДПІ 04.03.2010 року на підставі акта перевірки за № 944/15-01/21151424 від 15.02.2010 року, яким виявлено факт несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання при проведенні розрахунків з бюджетом по податку на прибуток прийнято податкові повідомлення-рішення за №0001051501/0/14381 та №0001061501/0/14382, згідно з якими на підставі пп.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181 за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток при затримці сплати від 31 до 90 календарних днів визначено штраф у розмірі 15003,61 грн. та більше 90 календарних днів штраф у розмірі 518568,39 грн.
За результатами розгляду скарг ТОВ «Тернопільський речовий ринок» в адміністративному порядку, податкові повідомлення-рішення про сплату штрафу залишені без змін, а скарги без задоволення.
Суд першої інстанції при дослідженні доказів по справі встановив, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.05.2007 року по справі №10/87-1687 за позовом Тернопільської ОДПІ до ТОВ «Тернопільський речовий ринок» стягнуто 743213,92 грн. заборгованості по податку на прибуток з розстроченням стягнення боргу на період з травня 2007 року по травень 2009 року з внесенням до особової картки позивача податкове зобов'язання в сумі 30967,25 грн. з строком його погашення не пізніше останнього дня кожного відповідного місяця.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказує на те, що податковим органом правомірно застосовано штрафні санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток при затримці сплати від 31 до 90 календарних днів у розмірі 15003,61 грн. та більше 90 календарних днів у розмірі 518568,39 грн.
З матеріалів справи слідує і з цим погоджується сторона відповідача, що кошти, які сплачувались позивачем по платежах на погашення узгодженої суми податкового зобов'язання при проведенні розрахунків з бюджетом по податку на прибуток за конкретні періоди Тернопільська ОДПІ зараховувала в погашення боргу та пені. Окрім цього дана обставина підтверджується копіями зворотнього боку облікової картки платника - ТОВ «Тернопільський речовий ринок».
Наслідком зазначеного порушення працівниками Тернопільської ОДПІ положень Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України 11.06.2003 року за №290 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.06.2003 року за №522/7843 стало неправомірне зарахування відповідачем сплачених ТОВ «Тернопільський речовий ринок» коштів в рахунок погашення пені в загальній сумі 217039,99 грн.
Також у відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року №2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу. Пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України", встановлено, що Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів, банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
З вищенаведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 ЗаконуУкраїни від 21.12.2000 року №2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Таким чином, зміна податковим органом призначення платежу, визначене платником податків, призвело до виникнення факту несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по періодах за які позивач здійснював оплату та встановленого в Акті перевірки від 15.02.2010 року. Внаслідок чого, ставиться під сумнів достовірність розміру штрафних санкцій, де по платежах при здійсненні яких позивачем вказувався період, відсотковий розмір штрафних санкцій повинен бути менший, відповідно до фактичного терміну прострочення.
Більше того, вказані дії податкового органу призвели до введення платника податків в оману щодо реального стану заборгованості, а також унеможливлення правильного обліку ТОВ «Тернопільський речовий ринок» сплачених ним коштів, і як наслідок, неправомірного застосування Тернопільською ОДПІ до позивача штрафних санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Суд першої інстанції на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, не дав належної оцінки обставинам справи та прийшов до помилкового висновку.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, та враховуючи вимоги п.1 ч.2 ст. 162 КАС України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ст.171 КАС України, а позивачем фактично оскаржуються правові акти індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.
Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови неповно з»ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити та прийняти нову постанову про задоволення позовних.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.196, п.3ч.1 ст. 198, п.3,4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільський речовий ринок» – задовольнити.
Скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.11.2010 року у справі №2а-2943/10 та прийняти нову постанову за якою позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об»єднаної державної податкової інспекції від 04.03.2010 року за №0001051501/0/14381 щодо зобов»язання товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільський речовий ринок» з сплати штрафу в сумі 518568 (п»ятсот вісімнадцять тисяч шістдесят вісім) грн 39 коп. за платежем податку на прибуток.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об»єднаної державної податкової інспекції від 04.03.2010 року за №0001051501/0/14382 щодо зобов»язання товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільський речовий ринок» з сплати штрафу в сумі 15003 (п»ятнадцять тисяч три) грн.. 61 коп. за платежем податку на прибуток.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Я.С.Попко
ОСОБА_1
Повний текст виготовлено 30.03.2012р.