ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2012 р. Справа № 30853/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Попка Я.С., Хобор Р.Б.
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.07.2010 року у справі за позовом суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
ВСТАНОВИВ:
СПД ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі про скасування рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.09.2009 року №0001422303 на суму 43733,6 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що перевірка проведена з порушенням вимог ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, та що є фізичною особою-підприємцем платником єдиного податку, а для цієї категорії підприємців законодавством не передбачено ведення обліку товарних запасів.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.07.2010 року в позові відмовлено з тих підстав, що підприємець зобов»язаний здійснювати облік товару.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу за якою просить постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.
При цьому апелянт вважає, що електронно контрольно - касовий апарат - реєстратор розрахункових операцій (РРО) є пристроєм, який реєструє кількість проданого товару, а не веде облік товарних запасів. Крім того, не надання інспекторам ДПІ у Глибоцькому районі документів обліку руху товарів не є порушенням Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі направлень №1688 та №1689 від 21.08.2009 року та згідно плану перевірки на серпень 2009 року, затвердженого ДПА в Чернівецькій області 27.07.2009 року, працівниками ДПА в Чернівецькій області 2І.08.2009 року проведено виїзну планову перевірку магазину, що знаходиться в с. Тереблече, Глибоцького району, Чернівецької області.
За її результатами в цей день складено акт перевірки щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
При цьому встановлено факт порушення позивачем п.п. 1,2,12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР. В акті перевірки зазначено такі порушення: розрахункова книжка не зареєстрована; проведення розрахункової операції без застосування РРО при продажу 10 пачок сигарет на суму 56 грн. та розрахунковий документ не роздруковувався; на час проведення перевірки РРО не працює та сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків склала 140 грн.
Також в п. 22.14 Акту «Додаткова інформація про факти, встановлені під час проведення перевірки» зазначено, що загальна сума розрахункових операцій, непроведених через РРО становить 140 грн., на момент проведення перевірки за місцем реалізації товарів в магазині знаходились тютюнові вироби на загальну суму 21516,8 грн., книгу обліку доходів та витрат Ф.10 та накладні, які б підтверджували придбання вказаного товару суб'єктом господарювання для перевірки не було надано. Загальна сума необлікованих товарних запасів на момент проведення перевірки склала 21516,8 грн.
Зазначений факт відповідач кваліфікував як порушення вимог п.п.1,2,12 ст.3, ст.6 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР.
01.09.2009 року ДПІ у Глибоцькому районі було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001422303, за вищевикладені порушення до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 в розмірі 43733,6 грн.
Дана штрафна санкція до позивача застосована на підставі ст.ст.17,21 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР.
Проведення планової перевірки додержання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) не суперечить повноваженням та компетенції органів державно податкової служби, визначеним Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
У межах повноважень, визначених Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР органи державної податкової служби проводять планові перевірки стосовно додержання порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги) згідно з затвердженими керівництвом податкових органів планами - графіками проведення перевірок на підставі направлень на перевірки.
Частиною 1 ст.15 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Не вірним є посилання позивача на порушення відповідачем вимог постанови КМУ від 21.05.2009 року № 502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року".
Так відповідно до абз. 2 пп. 1 п. 1 даної постанови КМУ органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2010 року установлено обмеження щодо проведення позапланових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок, що проводяться за зверненням фізичних і юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства або поданням суб'єктом господарювання до відповідного органу письмової заяви про проведення перевірки за його бажанням.
Правові підстави і порядок проведення позапланових перевірок, повноваження податкових органів иа проведення таких перевірок, визначаються Законами України "Про державну податкову службу в України" та "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
В даному випадку, працівниками ДПА в Чернівецькій області проведемо не позапланову, а виїзну планову перевірку позивача. Також відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-иравового шат Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
При цьому Закон України має вищу юридичну силу ніж постанова КМУ (підзаконний акт), він має пріоритет у правозастосуванні.
Аналіз вимог ст.1, п.п.1,2 ст.3, ч.1 ст.5, п.1 ст.17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР, п.4.9. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України №614 від 12.01.2000 року вказує на те, що штрафна (фінансова) санкція у разі непроведення розрахункових операцій через РРО, застосовується незалежно від причин, за наявності яких виникло таке порушення. Вищезазначеними нормами не передбачено жодних винятків у підставах для такої відповідалності.
Тому вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідачем правомірно було застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 700 грн., а саме у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, у зв'язку з непроведенням розрахункових операцій на суму 140 грн. через реєстратор розрахункових операцій та без використання розрахункової книжки.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону від 06.07.1995 № 265/95-ВР встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Пункт 6 ст.9 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР передбачає, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти підприємницької діяльності не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному КМ України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Штрафні (фінансові) санкції, передбачені ст.21 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР підпадають під законодавче визначення адміністративно - господарської санкції та є такими санкціями за своєю юридичною сутністю.
У відповідності до ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або оргамамм місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційночтрааового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно- господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Згідно ст.ст. 239, 241 ГК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф. Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Відповідно до вимог ст.218 цього Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. Згідно ч.2 зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. При цьому штрафні (фінансові) санкції застосовано до позивача не за порушення порядку ведення обліку товарних запасів, а за відсутність такого обліку взагалі. За умови встановленого обов'язку та відповідальності за невиконання цього обов'язку, позивач не позбавлений можливості здійснювати облік товарних запасів в довільній формі, тим самим виконувати вимоги Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР. Також ст. 51 ЦК України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Тому суд першої інстанції вірно визначив, що при здійсненні обліку товарних запасів фізична особа - підприємець має можливість застосувати порядок, встановлений для юридичних осіб та визначений відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.1,3,5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Як вірно встановлено судом першої інстанції податковим органом в процесі проведення перевірки у позивача було виявлено товарні запаси за місцем реалізації товару на суму 21516,80 грн., по яким не були надані прибуткові документи.
За порушення вимог п.12 ст.3 , ст.6 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР вказаним законом в ст.ст.20, 21 передбачено до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз вказаних норм чинного законодавства та обставин справи свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо не прийняття доводів позивача, оскільки спірне порушення полягає саме у відсутності зазначених документів на момент проведення перевірки за місцем здійснення підприємницької діяльності та їх ненадання до податкового органу у наступний за перевіркою день.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовні вимоги, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що Чернівецький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 – залишити без задоволення.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.07.2010року у справі №2а-860/10- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Р.Б.Хобор
ОСОБА_3
Повний текст виготовлено 30.03.2012р.