ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 р. Справа № 71353/11/9104

           Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                         Сапіги В.П.,

суддів                                                    Хобор Р.Б., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області на постанову Шацького районного суду Волинської області від 18.03.2011 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

23.02.2011 року позивач звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 24.08.2010р. по 23.02.2011р.

Постановою Шацького районного суду Волинської області від 18.03.2011р. адміністративний позов задоволено. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 24.08.2010р. по 23.02.2011р. включно з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Суд апеляційної інстанції вважає підставними заявлені позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Окрім того у 2011 році до 23.07.2011 року положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не були зупинені чи обмежені іншими нормативно-правовими актами України.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році та до 23.07.2011 року дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні були здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Позовні вимоги стосуються періоду, який не виходить за межі строку звернення до суду з адміністративним позовом, передбаченого ст. 99 КАС України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до переконання про підставність позовних вимог щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області проводити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії в період з 24.08.2010 року по 23.02.2011 року відповідно до заявлених позовних вимог та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі суд апеляційної інстанції не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачали виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були чинними на час виникнення спірних правовідносин, а позивач належить до вказаної групи осіб і мав право на її отримання, органи державної влади не могли свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

З врахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ч.10 ст. 183-2, ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області залишити без задоволення, постанову Шацького районного суду Волинської області від 18.03.2011 року у справі № 2а-456/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

ОСОБА_2