ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2012 р. Справа № 7954/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2009р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,-
В С Т А Н О В И В :
05.01.2009р. ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. до 31.12.2007р. В позовних вимогах просить зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну надбавку за 2006-2007рр. в сумі 2733,30 грн.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2009р. позов задоволено частково, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, отриманої у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням проведених нарахувань. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає постанову суду безпідставною і такою, що не ґрунтується на чинному законодавстві, прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповно з’ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату підвищень до пенсії як дітям війни в 2007р. були відсутні. Законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Судом не взято до уваги те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії як дитині війни.
Просить оскаржувану постанову в частині задоволення позову скасувати і постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
У відповідності до ч.1 п.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2006 рік, то п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п.17 ст.77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Враховуючи те, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню. Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині виплати позивачу підвищення до пенсії за 2006 рік.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що останній має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 було визнано неконституційними окремі положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено і обмежено право на отримання спірної доплати, а саме зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року мають перспективну дію та преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення на користь позивача невиплаченого підвищення до пенсії з 09.07.2007 року, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області провести нарахування та виплату на його користь підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також правомірність задоволення цих вимог судом першої інстанції.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі суд апеляційної інстанції не вбачає.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
З врахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1, 2 ч.1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2009р. по справі № 2а-307/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Т.В.Онишкевич
ОСОБА_2