ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р. Справа № 66290/11

          Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 травня 2011 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 2-а-1316/487/11 за позовом ОСОБА_2 до Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_3, управління Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області, про визнання рішень нечинними,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області із вказаним позовом, в якому зазначив, що є власником будинку № 6 по вул.Руській у с.Лисиничі Пустомитівського району Львівської області.

При підготовці документів на приватизацію земельної ділянки, яка призначена для обслуговування вказаної будівлі, йому стало відомо, що відповідно до рішень Лисиничівської сільської ради від 30.09.2010 року «Про оформлення права власності на гараж по вул.Руській, 8а в с.Лисиничі площею 21,7 кв.м», № 4-50 за 2010 рік «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель житлової та громадської забудови та передачі безоплатно земельної ділянки площею 0,0033 кв.м для будівництва гаражу по вул.Руській, 8а в с.Лисиничі гр.ОСОБА_3С.» та № 46 від 29.03.2011 року «Про надання дозволу на реконструкцію металевого гаражу на цегляний по вул.Руській, 8а в с.Лисиничі Пустомитівського району Львівської області» частину зазначеної земельної ділянки було незаконно передано у приватну власність ОСОБА_3 для будівництва гаража та надано дозвіл на реконструкцію металевого гаража.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач просив визнати їх нечинними.

Ухвалою судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 травня 2011 року відмовлено у відкритті провадження в даній адміністративній справі.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржив позивач, який вважає, що дана ухвала винесена з неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому просить вказану ухвалу скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга належить до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження, суддя суду першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір про право, даний спір не має ознак публічно-правового, тому заяву належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Однак із таким висновком судді не можна погодитись з огляду на таке.

Згідно зі ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій-них виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загально-обов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціаль-них послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Пунктом 1 ч.1 ст.17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повнова-жень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індиві-дуальної дії, дій чи бездіяльності).

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб’єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Така ж позиція висловлена у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2 «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», яким внесено зміни до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», де зазначено, що всі спори, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів, не належить розглядати в порядку цивільного та господарського судочинства.

Ураховуючи те, що Лисиничівська сільська рада під час прийняття оскаржуваних рішень діяла як суб’єкт владних повноважень, то спір повинен розглядатися адміністративним судом.

За таких обставин ухвалу судді про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі належить скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Згідно з п.3 ч.1 ст.199 та п.4 ч.1 ст.204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції має право скасувати її і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 травня 2011 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 2-а-1316/487/11 – скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала апеляційного адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                              Р.Й. Коваль

Судді            В.В.Гуляк

                                ОСОБА_4

Ухвалу в повному обсязі складено 27 січня 2012 року.