ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 р. < Текст >Справа № 39584/09

           17 січня 2012 року Справа № 39584/09/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_1

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області на постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області про стягнення грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-

В С Т А Н О В И В :

21.05.2009 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області (далі по тексту – управління) про перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за 2007 рік в сумі 5828,54 грн. з врахуванням 20% за проживання в гірському населеному пункті, покликаючись на те, що вона має право на отримання грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Постановою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2009 року заявлений позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління щодо ненарахування та невиплати на користь позивача грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; стягнуто з управління недоплачену грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на користь позивача за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, у розмірі 2487,29 грн.; стягнуто з Болехівської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_3 54,50 грн. сплаченого судового збору та 100 грн. витрат пов’язаних з наданням правової допомоги. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржило управління. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що, відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». З огляду на це управління не може змінити видатки держави, затверджені державним бюджетом, оскільки це є прямим порушенням Конституції та чинного законодавства.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга до задоволення підлягає частково, з наступних підстав.

Задовольняючи вимоги позивача суд виходив з того, що позивач як особа, яка здійснює догляд за дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» має право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше встановленого законом прожиткового мінімуму.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми, у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин, мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» про зупинення на 2007 рік дії вищевказаної ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_2 в частині щодо виплати їй недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Також потрібно зазначити, що судом першої інстанції постановлено стягнути з управління допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на користь позивача із зазначенням суми стягнення, проте колегія суддів не погоджується з таким твердженням суду, оскільки не можуть бути задоволені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача конкретних сум недоотриманої допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки саме відповідач зобов’язаний здійснювати нарахування та виплату таких сум, вказані дії до компетенції адміністративного суду не належать, тому вірно зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату вказаних коштів.

Оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, помилково сформулювавши резолютивну частину постанови вказавши стягнути суму, колегія суддів визнає можливим змінити постанову, зазначивши про обов’язок відповідача нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачу з одночасним визнанням неправомірними дій відповідача в частині відмови позивачу у виплаті даної допомоги з метою повного захисту прав та інтересів позивача.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, ч.1 п.2 ст. 198, ст. 201, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області – задовольнити частково.

Змінити резолютивну частину постанови Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2009 року по адміністративній справі № 2а-95/09/0902, виклавши її в такій редакції :

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області щодо недовиплати ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та з урахуванням надбавки встановленої Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та вже виплачених сум.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : Р.Й. Коваль

Судді: М.А. Пліш

ОСОБА_5