ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 р. < Текст >Справа № 84099/09

           Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_1

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-

В С Т А Н О В И В :

23.06.2009 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі по тексту - управління) про перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, покликаючись на те, що вона має право на отримання грошової допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2009 року заявлений позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління щодо ненарахування та невиплати на користь позивача грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов’язано управління нарахувати та виплатити грошову допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_3 до досягнення нею трирічного віку на користь позивача за період з 09 липня 2007 року по 31 серпня 2007 року. В решті позову відмовлено

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що, відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». З огляду на це управління не може змінити видатки держави, затверджені державним бюджетом, оскільки це є прямим порушенням Конституції та чинного законодавства.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга до задоволення не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснює догляд за дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними трирічного віку, та відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, мав право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебувала на обліку управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку по 31 серпня 2007 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» про зупинення на 2007 рік дії вищевказаної ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-6 (далі Закон № 107-6) затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 01 січня-526 грн., з 01 квітня – 538 грн., з 01 липня – 540 грн., а згідно пункту 23 розділу ІІ цього Закону, внесено зміни до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», зокрема, ч.1 ст.15 вказаного Закону передбачає, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. Крім цього, згідно п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року – 50%, з 01 січня 2009 року – 75%, з 01 січня 2010 року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ вказаного Закону були предметом розгляду Конституційного Суду України щодо невідповідності Конституції України по справі №1-28/2008 за конституційним поданням 101 народного депутата України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року по справі №1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст.67 розділу І, пункти 2-4, 6-8, 10-18, підпункт 7 пункту 19, пункти 20-22, 24-34, підпункти 1-6, 8-12 пункту 35, пункти 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Таким чином, положення пункту 23 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не були предметом розгляду Конституційного Суду України, не визнані неконституційними, відповідно є чинними та підлягають застосуванню.

З наведених підстав, колегія суддів приходить до висновку, що з 2008 року управлінням вірно проведено нарахування та виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Щодо вимог про виплату позивачу недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною за 2009 рік, то відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», в редакції що діяла на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2009 році, ст. 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та п.22 Постанови Кабінету міністрів України №1751 від 27.12.2001 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», – допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2009 році надавалась у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Вказані положення згаданих нормативно-правових актів на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили та діяли протягом 2009 року. Відповідач здійснюючи виплату позивачу згаданої допомоги у 2009 році діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та Конституцією України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_2 в частині щодо виплати їй недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3 до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 серпня 2007 року та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 195, ст.197, ч.1 п.1 ст. 198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради – залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2009 року в справі № 2а-1754/09/0907 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : Р.Й. Коваль

Судді: М.А. Пліш

ОСОБА_5