Справа № 266/2053/15-а

Провадженя№ 2-а/266/50/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року м.Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., при секретарі Циганковій М.М., за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського міського центру зайнятості про зобов'язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2015 року позивачка звернулася до суду із даним позовом до відповідача, який уточнила в липні 2015 р., посилаючись на те, що вона є особою, переміщеною з тимчасово непідконтрольної території України. 31.10.2014 р. вона була звільнена у зв'язку із реорганізацією підприємства за п. 1 ст. 40 КЗпП України. 08 квітня 2015 року вона звернулась до відповідача - Маріупольського міського центру зайнятості (надалі - ММЦЗ) по допомогу по безробіттю, надавши всі необхідні документи. Однак, ММЦЗ встановив їй допомогу в мінімальному розмірі, пославшись на те, що з серпня 2014 року єдиний соціальний страховий внесок не сплачувався. Вважаючи дії відповідача не законними, позивачка просила суд зобов'язати ММЦЗ перерахувати допомогу по безробіттю і сплачувати в розмірі 3 575,95 грн. щомісяця.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої вимоги, з зазначених у заяві підстав, підтримала, просила позов задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечували, пославшись на те, що позивачці допомогу було призначено в мінімальному розмірі на підставі даних з персоніфікованого обліку застрахованих осіб ПФ України та ДПА України та відповідно до затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 «Порядку нарахування середньої заробітної плати для розрахунку виплат з загальнообов'язкового державного соціального страхування» (надалі - Порядок) та вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про частове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 31.10.2014 р. була звільнена з Відособленого структурного підрозділу Шахтарської дирекції з виконання проектів ліквідації шахт у зв'язку із реорганізацією підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 5-7). 19.11.2014 р. позивачку зято на облік як переміщену з районів проведення антитерористичної операції особу (а.с. 3). 08 квітня 2015 року позивачка звернулася до ММЦЗ. Наказом від 08 квітня 2015 року № НТ 150414 їй надано статус безробітного з 14 квітня 2015 року та призначено допомогу по безробіттю (а. с. 19).Згідно даних з персоніфікованого обліку позивачці нараховувалася заробітна плата до липня 2014 р. включно (а.с. 17-18).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є періоди зайнятості на тимчасово окупованій території України

чи в районах проведення антитерористичної операції, що за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не підтверджуються сплатою єдиного внеску.

Як вище зазначалося, ОСОБА_1 є особою, переміщеною з району проведення антитерористичної операції.

Таким чином, перерва страхового стажу позивачки сталася з поважних причин, та від цього нарахування їй допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі, як для особи, визначеної ч. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є неправомірним.

Однак, вимога позивачки в частині перерахунку розміру допомоги в сумі 3 575,95 грн. щомісяця є необгрунтованою, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» розмір допомоги визначається у відсотках до середньої заробітної плати застрахованої особи, визначеної відповідно до порядку обчислення середньої зробітної плати для розрхунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. А такого розрахунку позивачка не представила.

На підставі викладеного позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, ст.ст. Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Маріупольського міського центру зайнятості про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язатиМаріупольський міський центр зайнятості здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в розмірі, передбаченому для осіб, зазначених у ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з виплатою недоплаченої грошової суми з урахуванням раніше виплачених грошових сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Маріуполя в 10-денний строк з дня його проголошення, а особою, у відсутність якої ухвалено рішення - у той самий строк з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після спливу строку подачі апеляційної скарги. В разі подачі апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набуває законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Пантелєєв Д. Г.