Справа № 2-А- 295/09/1512
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2009 року.
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Таварткіладзе О.М.,
при секретарі - Маркової О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про зобов*язання стягнути невиплачену соціальну допомогу, визнання дій протиправними, -
ВСТАНОВИВ :
25.02.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси з адміністративним позовом про зобов*язання стягнути невиплачену соціальну допомогу дитини війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та визнання дій відповідача щодо відмови виплатити державну соціальну допомогу протиправними, мотивуючи це тим, що вона є дитиною війни і отримує пенсію через Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси. Згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач вважає, що має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, що становить 30% мінімальної пенсії за віком. Позивачка стверджує, що відповідач жодного разу не виконав вимоги ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що порушує її законні права на належний соціальний захист. Законами України «Про державний бюджет України» на відповідні роки положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були обмежені виплати соціальної допомоги дітям війни. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп2007 від 09.07.2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» і визнано неконституційним. Позивачка вказує, що Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси не виплатило їй державну соціальну допомогу:
з 01.01.2006 року до 31.03.2006 року із розрахунку мінімальної пенсії за віком - 350 грн., з 01.04.2006 року до 30.09.2006 року із розрахунку мінімальної пенсії за віком - 359 грн., з 01.10.2006 року до 31.12.2006 року із розрахунку мінімальної пенсії за віком - 366 грн., що взагалі за 2006 рік становить 4302 грн.; з 01.01.2007 року до 31.03.2007 року із розрахунку мінімальної пенсії за віком - 380 грн., з 01.04.2007 року до 30.09.2007 року із розрахунку мінімальної пенсії за віком – 406 грн., з 01.10.2007 року до 31.12.2007 року із розрахунку мінімальної пенсії за віком – 411 грн., що взагалі за 2007 рік становить 4809 грн.; з 01.01.2008 року до 31.03.2008 року із розрахунку мінімальної пенсії за віком - 470 грн., з 01.04.2008 року до 30.06.2008 року із розрахунку мінімальної пенсії за віком – 481,00 грн., з 01.07.2008 року до 30.09.2008 року із розрахунку мінімальної пенсії за віком – 482,00 грн., з 01.10.2008 року до 31.12.2008 року із розрахунку мінімальної пенсії за віком – 498,00 грн., що взагалі за 2008 рік становить 5793 грн., а всього за період з 01.01.2006 до 31.12.2008 року позивачу слід було сплатити 4302+4809+5793 грн. * 30% =4471 грн. 20 коп. Позивач стверджує, що він пропустив строку давності з поважних причин, оскільки дізнався про порушення своїх прав влітку 2008 року, тому просить поновити йому строк позовної давності звернення до суду за захистом своїх порушених прав з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року.
Позивачка ОСОБА_1 свій позов підтримала і просила його задовольнити.
Представник відповідача - Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси позов не визнав, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, надав заперечення проти позову і суду пояснив, що статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України,запроваджуються у 2006 році поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було визначено за результатами виконання Державного бюджету України за перше півріччя 2006 року внести Верховній раді України пропозиції щодо подальшого поетапного впровадження статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Але за результатами виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» у 1-му півріччі 2006 року, Кабінетом Міністрів України так і не запроваджено дію статті 6 вказаного Закону, внаслідок чого норми даної статті закону так і не діяли, тому відсутні правові підстави задоволення даного позову щодо стягнення заборгованості за щомісячною державною соціальною допомогою дитини війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006 рік, оскільки положення ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» неконституційними не визнавалися і є досі діючими. Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 встановлено, що положення статей 71 та 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не відповідають Конституції України. Разом з тим рішення про відновлення дії вищезазначених законодавчих актів України не приймалося, тобто рішення про відновлення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутнє. Зазначене рішення Конституційного суду України застосовується тільки до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і не стосуються положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». До внесення змін до діючого законодавства питання визначення розміру підвищення не могло бути вирішено, оскільки частиною 3 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, а не для встановлення підвищень до пенсій та надбавок. Механізм реалізації Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не був врегульований. Така позиція Пенсійного Фонду України підтримана Міністерством юстиції України в листі від 06.08.2007 року № 1254\0220 та Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005 року учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008 встановлено, що положення пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, в тому числі п. 41 визнано такими, що не відповідають Конституції України і тому втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним судом України. Разом з тим рішення про відновлення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Верховною Радою України не приймалося, внаслідок чого порядок обчислення пенсій та \ або підвищень до них, залишився неврегульованим. Відтак, обчислення пенсій здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Зокрема даною Постановою передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення виплачується у таких розмірах: з 22.05.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн. та з 01.10.2008 року – 49,80 грн. Позивач отримував з 01.10.2008 року – 47 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 22.05.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року – 49,80 грн. Також є невмотивованою вимога позивача про застосування індексації на нібито несплачену частину державної соціальної допомоги, оскільки Законом України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Крім того, позивачем пропущений строк звернення до суду, який становить один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Позивачка просить стягнути заборгованість по невиплаченій частині державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 2006 року – тобто з порушенням строків позовної давності. З урахуванням викладених заперечень позивачці слід відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, при цьому суд виходить з наступного:
ОСОБА_1 є дитиною війни і знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду у Київському районі м. Одеси.
Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту.
Згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач вважає, що має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, що становить 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України,запроваджуються у 2006 році поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Згідно статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 встановлено, що положення статей 71 та 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не відповідають Конституції України.
Згідно п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно ч.4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005 року учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008 встановлено, що положення пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, в тому числі п. 41 визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Суд вважає невмотивованими позовні вимоги ОСОБА_1 і погоджується з запереченнями представника Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, що Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 застосовується тільки до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і не може бути застосованим до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», оскільки зворотна сила Закону може бути застосованою лише щодо Закону, що поліпшує становище особи або пом*якшує чи скасовує відповідальність, в той час, як в даному випадку Рішення Конституційного суду, яким встановлено неконституційність конкретного Закону чи його окремих частин, не може бути застосованим до іншого Закону, що не був предметом розгляду Конституційного суду України, при цьому сам по собі факт аналогічності правової ситуації не є підставою застосування аналогії, бо право тлумачення Конституції України щодо відповідності їй Законів України і інших нормативно-правових актів є виключною компетенцією Конституційного суду України, який не розглядав питання щодо конституційності положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Суд вважає невмотивованою позицію позивача щодо зобов*язання стягнути невиплачену соціальну допомогу за 2006 рік ще й тому, що в 2006 році Кабінет Міністрів України не визначив порядку виплати 30% соціальної допомоги дітям війни, тобто ці пільги фактично запроваджені не були.
Суд частково не приймає до уваги ствердження представника Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси щодо невмотивованості вимог позивача про стягнення невиплаченої державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року за період з 01.01.2007 року до 31.12.2008 року включно, оскільки положення «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими обмежено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 визнано неконституційними. Також Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008 встановлено, що положення пунктів 36-100 розділу II «Про Державний бюджет України на 2008 рік», внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, в тому числі п. 41 визнано такими, що не відповідають Конституції України. Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, на яку посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень щодо виплати позивачу державної соціальної допомоги у 2008 році в обмеженому розмірі, також не може бути взятою до уваги, оскільки Постанову засновано на п. 41 «Про Державний бюджет України на 2008 рік», внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, який вже на час прийняття Постанови № 530, було визнано неконституційним рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008. В той ж час суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо зобов*язання стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 державну соціальну допомогу дитини війни частково – за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року включно і за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року включно – тобто з дати прийняття відповідних рішень Конституційним судом України і до кінця відповідно календарного року.
Суд не погоджується з доводами позовної заяви позивача про те, що йому слід поновити строк позовної давності звернення до суду з даним позовом і запереченнями представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду, який становить один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Суд виходить з того, що відповідно до ст. 99 ч. 1 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, Встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Відповідно до ст. 99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 99 ч. 3 КАС України для захисту прав свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 46 Закону України « Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» суми пенсії не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому суд вважає, що дійсно безпосередньої вини відповідача - Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, який призначає і виплачує державну соціальну допомогу дітям війни зокрема ОСОБА_1, немає, оскільки даний орган не діє, як окрема структура, а є складовою одиницею у системі органів Пенсійного фонду України, яка підпорядковується Кабінету міністрів України. Однак, приймаючи до уваги таке ствердження, суд виходить і із того, що саме з бездіяльності Кабінету Міністрів України і Верховної ради не було своєчасно розроблено механізм правової реалізації Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, а в подальшому взагалі стали здійснюватися кроки щодо обмеження і зупинення дії відповідної статті даного Закону. Продовжуючи висновок про те, що пенсія і інші види державної соціальної допомоги гарантовані ст. 46 Конституції України – норми прямої дії Основного Закону Держави, суд виходить з того, що забезпечувати реалізацію Основного Закону в частині гарантій щодо пенсій і інших видів соціальної допомоги повинна саме держава в особі своїх повноважних і компетентних органів від Верховної ради і Кабінету Міністрів України до органів Пенсійного фонду України на містах. Саме тому суд вважає за неможливе обмежуватися формалізованим підходом щодо вказівки у ст. 46 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» про наявність вини у невиплаті пенсії саме органу що її призначає і виплачує – в даному випадку Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси і приймаючи до уваги наведене вище, вважає за справедливе застосувати дану норму до правовідносин, що виникли між сторонами навіть за відсутності прямої вини органу, що відноситься нижчої ланки органів, що відповідальні за забезпечення відповідних категорій населення пенсіями і іншими видами соціальної допомоги, зокрема державною соціальною допомогою дітей війни, виходячи з існування інших органів держави, які також опосередковано причетні до призначення і видачі пенсії – Верховної ради України – приймає відповідні Закони щодо пенсій і соціального захисту населення, а також Закон України “Про державний бюджет України ” на кожний рік, де передбачається витратна частина державного бюджету з урахуванням пенсій і інших соціальних виплат; Кабінету Міністрів України – визначає порядок виплати пенсій і інших видів соціальних виплат, організує перерахування грошей відповідно до витратної частини державного бюджету країни і контролює її виконання, Системи Органів Пенсійного фонду України, які вже безпосередньо займаються обліком і видачею грошей категоріям населення, які мають право на одержання пенсій і інших соціальних виплат. Таким чином суд доходить до переконання про те, що позивачем не порушено строк позовної давності і саме тому немає підстав для його поновлення, як такого, що не був і не міг бути пропущеним. З огляду на зазначене заперечення представника відповідача щодо відмови у позові у зв*язку з пропущенням позивачем строку позовної давності є неспроможними і такими, що не можуть бути взятими до уваги.
Суд, виходячи з положення ч. 2 ст. 11 КАС України з метою повного захисту прав позивача – дитини війни вважає за необхідне вийти за межи позовних вимог і застосувати до заборгованості по невиплаченої державної соціальної допомоги дітям війни індексацію, при цьому суд виходить з положень ст. ст. 4, 6 Закону України «Про індексацію грошових коштів населення», які передбачають, що і ндексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка та у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів заробітної плати, пенсій, державної соціальної допомоги ...
Таким чином, суд вважає справедливими вимоги позивача щодо стягнення невиплаченої державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, в той час, як у задоволенні позову про стягнення невиплаченої державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року до 31.12.2006 року, з 01.01.2007 року до 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року слід відмовити.
Згідно частини 2 статті 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії ” від 05.10.2000 р. № 2017-Ш мінімальний розмір пенсії за віком не може бути нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно ч. 2 ст. 19 зазначеного Закону передбачено, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно законами України.
У відповідності із ст. 1 Закону України „Про обов’язкове державне пенсійне страхування ” від 09.07.2003 р. № 1058-1У розмір мінімальної пенсії за віком, як державної соціальної гарантії, визначається цим Законом і відповідними Законами України «Про державний бюджет».
Суд при задоволенні частини позовної заяви про стягнення на користь позивача з Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси невиплаченої державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року виходить з часткової правильності розрахунку, що здійснений позивачкою ОСОБА_1 у позовній заяві, згідно якого:
з 01.04.2007 року до 30.09.2007 року із розрахунку мінімальної пенсії за віком – 406 грн. + 1% від встановленого розміру прожиткового мінімуму 4,06 грн. = 410,06 грн. з 01.10.2007 року до 31.12.2007 року із розрахунку мінімальної пенсії за віком – 411 грн. + 1% від встановленого розміру прожиткового мінімуму – 415,11 грн., що з 01.08.2007 року до 31.12.2007 року становить 2065,45 грн. * 30% = 619,63 грн. + залишок за період з 09.07.2007 року до 31.07.2007 року 410,06* 30% = 123,018 грн.\31 день місяця =3,97 грн. на день * 23 дні липня (з 09.07.2007 року до 31.07.2007 року) = 91 грн. 31 коп. Таким чином за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року 619,63+91.31 = 710,94 грн. *індекс інфляції за 2007 рік - 130,4 % = 927,06 грн.;
з 01.04.2008 року до 30.06.2008 року із розрахунку мінімальної пенсії за віком – 481,00 грн., з 01.07.2008 року до 30.09.2008 року із розрахунку мінімальної пенсії за віком – 482,00 грн., з 01.10.2008 року до 31.12.2008 року із розрахунку мінімальної пенсії за віком – 498,00 грн., що за період з 01.06.2008 року до 31.12.2008 року становить 3421 грн., при цьому суд враховує, що позивачем за цей ж період отримано у 2008 році отримано частину державної соціальної допомоги у розмірі 342,1 грн., внаслідок чого загальна сума допомоги з якої слід обчислювати заборгованість за даний період 2008 року становить 3421 -342,1 =3078,9 грн.* 30% =923,67 грн. Окремо розраховується заборгованість по державній соціальній допомозі за період з 22.05.2008 року до 31.05.2008 року травень 481-48,1= 432,9*30% =129,87/31 день місяця =4,19 грн. на день * 10 днів =41.90 грн. Таким чином за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року 923,67+41,90 = 965,57 грн. * індекс інфляції за 2008 рік - 102,1% = 985 грн. 85 коп., а всього стягненню підлягає за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року 927,06 +985,85, що становить взагалі 1912 грн. 91 коп.
Суд вважає за необхідне допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення невиплаченої частини державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 22, 46, 55, 58 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, Законом України «Про індексацію грошових коштів населення», Законом України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії», Рішеннями Конституційного Суду України №№ 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст.ст. 7-13, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 256 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про зобов*язання стягнути невиплачену соціальну допомогу, визнання дій протиправними - задовольнити частково.
Зобов*язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси сплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року включно в сумі 927 грн. 06 коп. та за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року включно в розмірі 985 грн. 85 коп., а всього зобов*язати сплатити заборгованість за вказані періоди на загальну суму 1912 грн. 91 коп.
В решті позову – відмовити.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення невиплаченої частини державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року у межах суми стягнення за один місяць.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя: