ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

УХВАЛА

"30" вересня 2015 р. Справа № 22/1250-10

Суддя Музика М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, смт. Летичів Хмельницької області

до відкритого акціонерного товариства "Термопластавтомат", м. Хмельницький,

приватного підприємця ОСОБА_2, смт. Летичів Хмельницької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Летичівська селищна рада Хмельницької області

про визнання права власності,

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1

ОСОБА_4 - згідно довіреності від 31.08.2015 року

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: ОСОБА_2

третьої особи: Коломієць А.Ю. - згідно довіреності №896 від 29.09.2015 року

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.09.2010 року відмовлено в позові приватного підприємця ОСОБА_1 смт. Летичів, Хмельницька область до 1. Відкритого акціонерного товариства "Термопластавтомат" м. Хмельницький, 2. приватного підприємця ОСОБА_2 смт. Летичів, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Летичівської сільської ради, про визнання права власності на нежитлові приміщення - будови бетонно-змішувального вузла за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 245,7 кв.м.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 року рішення господарського суду Хмельницької області від 21.09.2010 р. скасовано та постановлено нове, яким позов задоволено частково. Визнано право власності на нежитлове приміщення - будівлю бетонно-змішувального вузла за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 245,7 м2 за приватним підприємцем ОСОБА_1 У позові до приватного підприємця ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2015 року касаційну скаргу ОСОБА_6 у справі №22/1250-10 задоволено, рішення господарського суду Хмельницької області від 21 вересня 2010 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2010 року у справі за № 22/1250-10 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

03.09.2015 року на адресу господарського суду Хмельницької області надійшли матеріали справи №22/1250-10. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2015 року, справу №22/1250-10 передано на новий розгляд судді Музиці М.В.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 04.09.2015 року справу №22/1250-10 прийнято до провадження суддею Музикою М.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні

В судовому засіданні 30.09.2015 року позивач та його повноважний представник позов підтримали в повному обсязі, подали заяву про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6. Під час розгляду поданої заяви судом враховується наступне.

У відповідності до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 1.6 Постанови № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

З наведених положень законодавства зрозуміло, що залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, можливе, в тому числі, і на підставі заяви сторони по справі. Така заява повинна містити підстави залучення конкретної третьої особи, на чиїй стороні залучається така третя особа (позивача чи відповідача), а також її юридичний інтерес в даній справі.

Як вбачається із заяви позивача, останній просить залучити третю особу на стороні відповідачів - ОСОБА_6, проте, не обґрунтовує, чому остання повинна бути залучена саме у такому процесуальному статусі, як того вимагає ст. 27 ГПК України. З огляду на наведене, суд не знаходить підстав для задоволення вказаної заяви позивача.

Відповідач 1 правом участі свого представника в даному судовому розгляді не скористався, належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується судовою повісткою від 18.09.2015 року.

Відповідач 2 проти позову заперечив, наголосив на реєстрації права власності на частину спірного приміщення саме за ОСОБА_2

Повноважний представник третьої особи - Летичівської селищної ради у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі №22/1250-10, оскільки даний спір не підлягає розгляду в господарському суді з огляду на таке.

Як встановлено Вищим господарським судом України в Постанові від 12.08.2015 року, місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, що повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно, а не встановити його. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують належність позивачеві спірного майна, проте надані позивачем акт від 14 грудня 1998 р. та накладна від 11 січня 1999 р. на суму 2100 грн. не є належними та допустимими доказами набуття ним права власності на майно - нежитлове приміщення - будівлю бетонно-змішувального вузла за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 245,7 м2.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до ст. 398 ЦПК УРСР, якою регулювався порядок проведення прилюдних торгів щодо спірного майна, про проведені прилюдні торги судовий виконавець складає акт, в якому зазначає: ким, коли і де проводилися торги, перелік і коротку характеристику проданого будинку, найвищу запропоновану на торгах ціну, точне найменування та адресу покупця і суму, внесену ним за куплений будинок. До акта додається список осіб, які брали участь у торгах. Після сплати покупцем всієї суми судовий виконавець видає йому копію затвердженого суддею ата про продаж будинку з прилюдних торгів. На підставі цієї копії нотаріальна контора видає покупцеві свідоцтво про придбання будинку. В позові до ПП ОСОБА_2 апеляційний господарський суд відмовив, вказавши на те, що він не є належним відповідачем у цих правовідносинах, а якщо вважає, що будівля бетонно-змішувального вузла є об'єктом спільної власності, то він не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом.

Проте, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що ПП ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі, оскільки він не визнає за позивачем права власності на частину площі бетонно-змішувального вузла, вважаючи, що це приміщення є окремим об'єктом права власності - індивідуальним гаражем, власником якого є саме він.

Окрім того, ВГС України вказав, що дружина відповідача 2 - ОСОБА_6, підлягає залученню до участі в справі, оскільки вона з 04.02.1979 р. по 10.05.2012 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, а тому судові рішення стосуються і її прав і обов'язків, адже гараж і земельна ділянка площею 253 м2 були набуті ними під час шлюбу і за загальним правилом, залежно від джерела доходів, за які були придбані, є спільною сумісною власністю подружжя в силу ст. 60 СК України.

Статтею 11112 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, тому суд приходить до висновку про необхідність залучення до участі в справі ОСОБА_6

Як вбачається з матеріалів справи, з 04.02.1979 року по 10.05.2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Майно, яке є предметом спору, було набуте ОСОБА_2 у 2006 році, тобто, під час перебування у шлюбі із ОСОБА_6

Відповідно до ч.3 статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Отже, фізична особа ОСОБА_6 як дружина ОСОБА_2 в силу приписів ст. 60 Сімейного кодексу України, ст.ст. 328, 368 Цивільного кодексу України набула право спільної сумісної власності на спірне майно на підставі закону. Доказів іншого матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано.

Таким чином, предметом спору є майно, що перебувало в спільній сумісній власності.

Наведена позиція підтримана і Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 08.04.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Летичівської селищної ради про визнання недійсним рішень, договору купівлі-продажу, державного акту на право власності на земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні майном та витребування майна з чужого незаконного володіння, де суд вказав, що згідно п.3.5 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.10.2006 року покупець ОСОБА_2 підтвердив, що його дружина надала згоду на укладення цього договору, що підтверджується її заявою. Вказане свідчить, що спірне майно придбано під час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя у відповідності до ст. 60 СК України.

Наслідком встановлення обставини про належність майна до спільної сумісної власності є залучення співвласника такого майна до участі у справі в якості сторони по справі - співвідповідача, оскільки рішення по справі прямо впливає на його права та обов'язки. (Аналогічна позиція висловлена Вищим господарським судом України у Постанові від 03.03.2015 року по справі №30/402).

Судом також враховується, що оскільки ОСОБА_2 є належним відповідачем, як вказано в Постанові ВГС України від 12.08.2015 року у справі 22/1250-10, то, відповідно, ОСОБА_6 як співвласник спірного майна, тобто особа, яка наділена таким же обсягом прав та обов'язків стосовно предмету спору, та має право вимоги на спірне майно в тому ж обсязі, що і ОСОБА_2, повинна бути наділена таким же процесуальним статусом в даній справі. Наведеним спростовується твердження позивача про залучення ОСОБА_6 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, оскільки ОСОБА_6 має право безпосередньої вимоги на спірне майно, що підтверджено Постановою ВГС України від 12.08.2015 року.

Статтею 24 ГПК України надано право господарському суду за наявністю достатніх підстав залучити за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про необхідність залучення ОСОБА_6 до участі в даній справі в якості іншого відповідача.

Відповідно до ч.1 статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Аналогічне положення закріплене у абзаці 3 підпункту 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року, згідно якого сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1 ГПК України встановлено, що установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.41 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» № 01-08/530 від 29.09.2009 року, за змістом частин першої і другої статті 1 та частини першої статті 21 ГПК громадяни (фізичні особи) можуть бути відповідачами у господарських справах тільки:

- якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності;

- у випадках, передбачених законодавчими актами України (зокрема, пунктом 4 частини першої статті 12 названого Кодексу, а саме: справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;). В іншому разі фізичні особи (громадяни) не можуть залучатися господарським судом до участі в розгляді справ саме як відповідачі.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, оскільки відповідачем по даній справі є фізична особа - ОСОБА_6, яка не є фізичною особою-підприємцем, суд вважає, що даний спір не підлягає розгляду в господарському суді, тому провадження у справі №22/1250-10 підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ст. 24, п.1 ч. 1 ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Залучити до участі у справі в якості відповідача - ОСОБА_6 (АДРЕСА_2).

Провадження у справі №22/1250-10 припинити.

Суддя М.В. Музика

Віддрук. у 3 прим.: 1- до справи; 2- відповідачу ВАТ "Термопластавтомат" (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, буд. 8) - рек. листом; 3 - відповідачу - ОСОБА_6 (31500, АДРЕСА_2) - рек. листом