Справа № 2-А- 251/09/1512
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2009 року.
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Таварткіладзе О.М.,
при секретарі - Марінгос І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про зобов*язання здійснити нарахування і виплату невиплаченої соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИВ :
18.02.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси з адміністративним позовом про зобов*язання здійснити нарахування і виплату невиплаченої соціальної допомоги дитини війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, мотивуючи це тим, що він є дитиною війни і отримує пенсію через Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси. Згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач вважає, що має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, що становить 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач стверджує, що відповідач жодного разу не виконав вимоги ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що порушує його законні права на належний соціальний захист. Законами України «Про державний бюджет України» на відповідні роки положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були обмежені виплати соціальної допомоги дітям війни. Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп2007 від 09.07.2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» були визнані неконституційними. Позивач вказує, що Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси не виплатило йому державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, яку розраховано з мінімальної пенсії за даний період часу – за 2006 рік 4302 грн., за 2007 рік 4809 грн., за 2008 рік 5790 грн., що взагалі складає 14901 з визначенням 30% від даної суми, що становить 4470 грн. 30 коп. Позивач просить також поновити йому строк звернення до суду з даним позовом, як такий, що був ним пропущений з поважних причин, зазначаючи, що про порушення його прав позивачеві стало відомо лише влітку 2008 року.
Позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав і просив його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси позов не визнав, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, надав заперечення проти позову і суду пояснив, що статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України,запроваджуються у 2006 році поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було визначено за результатами виконання Державного бюджету України за перше півріччя 2006 року внести Верховній раді України пропозиції щодо подальшого поетапного впровадження статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Але за результатами виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» у 1-му півріччі 2006 року, Кабінетом Міністрів України так і не запроваджено дію статті 6 вказаного Закону, внаслідок чого норми даної статті закону так і не діяли, тому відсутні правові підстави задоволення позову ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за щомісячною державною соціальною допомогою дитини війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006 рік, оскільки положення ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» неконституційними не визнавалися і є досі діючими. Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 встановлено, що положення статей 71 та 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не відповідають Конституції України. Разом з тим рішення про відновлення дії вищезазначених законодавчих актів України не приймалося, тобто рішення про відновлення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутнє. Зазначене рішення Конституційного суду України застосовується тільки до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і не стосуються положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». До внесення змін до діючого законодавства питання визначення розміру підвищення не могло бути вирішено, оскільки частиною 3 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, а не для встановлення підвищень до пенсій та надбавок. Механізм реалізації Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не був врегульований. Така позиція Пенсійного Фонду України підтримана Міністерством юстиції України в листі від 06.08.2007 року № 1254\0220 та Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005 року учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008 встановлено, що положення пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, в тому числі п. 41 визнано такими, що не відповідають Конституції України і тому втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним судом України. Разом з тим рішення про відновлення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Верховною Радою України не приймалося, внаслідок чого порядок обчислення пенсій та \ або підвищень до них, залишився неврегульованим. Відтак, обчислення пенсій здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Зокрема даною Постановою передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення виплачується у таких розмірах: з 22.05.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн. та з 01.10.2008 року – 49,80 грн. Позивач отримував з 01.10.2008 року – 47 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 22.05.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року – 49,80 грн. Крім того, позивачем пропущений строк звернення до суду, який становить один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Позивач просить стягнути заборгованість по невиплаченій частині державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 2006 року – тобто з порушенням строків позовної давності. З урахуванням викладених заперечень позивачу слід відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративна позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, при цьому суд виходить з наступного:
ОСОБА_1 є дитиною війни згідно посвідчення ААА № 910927 виданого Київським ОСНЗ м. Одеси 05.05.2001року і знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду у Київському районі м. Одеси.
Відповідно до ч. 1 п. п. 1, 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту.
Згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач вважає, що має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, що становить 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України,запроваджуються у 2006 році поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Згідно статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 встановлено, що положення статей 71 та 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не відповідають Конституції України.
Згідно п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно ч.4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005 року учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008 встановлено, що положення пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, в тому числі п. 41 визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Суд вважає невмотивованими позовні вимоги ОСОБА_1 і погоджується з запереченнями представника Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси, що Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 застосовується тільки до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і не може бути застосованим до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», оскільки зворотна сила Закону може бути застосованою лише щодо Закону, що поліпшує становище особи або пом*якшує чи скасовує відповідальність, в той час, як в даному випадку Рішення Конституційного суду, яким встановлено неконституційність конкретного Закону чи його окремих частин, не може бути заснованим до іншого Закону, що не був предметом розгляду Конституційного суду України, при цьому сам по собі факт аналогічності правової ситуації не є підставою застосування аналогії, бо право тлумачення Конституції України щодо відповідності їй Законів України і інших нормативно-правових актів є виключною компетенцією Конституційного суду України, який не розглядав питання щодо конституційності положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Суд не приймає до уваги ствердження представника Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси щодо невмотивованості вимог позивача про зобов*язання здійснити нарахування і виплату невиплаченої соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.05.2004 року за період з 01.01.2007 року до 31.12.2008 року включно, оскільки положення «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими обмежено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 визнано неконституційними. Також Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008 встановлено, що положення пунктів 36-100 розділу II «Про Державний бюджет України на 2008 рік», внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, в тому числі п. 41 визнано такими, що не відповідають Конституції України. Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, на яку посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень щодо виплати позивачу державної соціальної допомоги у 2008 році в обмеженому розмірі, також не може бути взятою до уваги, оскільки Постанову засновано на п. 41 «Про Державний бюджет України на 2008 рік», внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, який вже на час прийняття Постанови № 530, було визнано неконституційним рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008.
Суд не погоджується з доводами позовної заяви позивача про те, що йому слід поновити строк позовної давності звернення до суду з даним позовом і запереченнями представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду, який становить один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Суд виходить з того, що відповідно до ст. 99 ч. 1 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, Встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Відповідно до ст. 99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 99 ч. 3 КАС України для захисту прав свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 46 Закону України « Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» суми пенсії не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв*язку з порушенням строків її виплати здійснюється згідно із Законом. Суд доходить до переконання, що позивачем не порушено строк позовної давності і саме тому немає підстав для його поновлення, як такого, що не був і не міг бути пропущеним. З огляду на зазначене заперечення представника відповідача щодо відмови у позові у зв*язку з пропущенням позивачем строку позовної давності є неспроможними і такими, що не можуть бути взятими до уваги.
Таким чином, суд вважає справедливими вимоги позивача щодо зобов*язання здійснити нарахування і виплату невиплаченої соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року за період з 01.01.2007 року до 31.12.2008 року, в той час, як у задоволенні позову про стягнення невиплаченої державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року слід відмовити.
Згідно частини 2 статті 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії ” від 05.10.2000 р. № 2017-Ш мінімальний розмір пенсії за віком, що не може бути нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно ч. 2 ст. 19 зазначеного Закону передбачено, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно законами України.
У відповідності із ст. 1 Закону України „Про обов’язкове державне пенсійне страхування ” від 09.07.2003 р. № 1058-1У розмір мінімальної пенсії за віком, як державної соціальної гарантії, визначається цим Законом і відповідними Законами України «Про державний бюджет» на відповідні роки.
Суд при задоволенні частини позовної заяви про стягнення на користь позивача з Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси невиплаченої державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.05.2004 року за період з 01.01.2007 року до 31.12.2008 року, частково виходить з розрахунку, що здійснений позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві, згідно якого:
за 2007 рік сума мінімальних пенсій за віком склала 4809 грн., за 2008 рік – 5790 грн., Відповідно до даних сум 30% соціальної допомоги дітей війни, передбачених ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становлять за 2007 рік 1442 грн. 70 коп. і за 2008 рік 1737 грн. Позивачем при цьому не було враховано, що у 2008 році він отримував соціальну допомогу дітей війни, розраховану відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 22.05.2008 року у таких розмірах: з 01.01.2008 року до 31.03.2008 року по 47 грн. щомісячно; з 01.04.2008 року до 30.06.2008 року по 48,10 грн. щомісячно; з 01.07.2008 року до 30.09.2008 року по 48,20 грн. щомісячно, з 01.10.2008 року до 31.12.2008 року по 49,80 грн. щомісячно. Таким чином, позивачеві взагалі у 2008 році було виплачено 579 грн. 50 коп., внаслідок чого розрахована позивачем у позові сума, що має бути йому сплачена за 2008 рік підлягає зменшенню на суму отриманих коштів у якості соціальну допомогу дітей війни, тому сума недоотриманої позивачем соціальної допомоги дитини війни складає 1157 грн. 50 коп. (1737-579,5). Таким чином загальна сума недотриманої соціальної допомоги дитини війни становить за період з 01.01.2007 року до 31.1.2.2008 року 2600 грн. 20 коп. (1442,7 +1157,5)
Суд вважає за необхідне допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення невиплаченої частини державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 22, 46, 55, 58 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, Законом України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії», п. 6 ст. 3 ЦК України, Рішеннями Конституційного Суду України №№ 6-рп/2007 від 09.07.2003 року, 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст.ст. 7-13, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 256 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про - задовольнити частково.
Зобов*язати Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси здійснити нарахування і виплату на користь ОСОБА_1 невиплаченої державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.05.2004 року за період з 01.01.2007 року до 31.12.2008 року включно в сумі 2600 грн. 20 коп.
В решті позову – відмовити.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення невиплаченої частини державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.05.2004 року у межах суми стягнення за один місяць.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя: