ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року м. Київ К/800/29148/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року

у справі № 175/5261/14-а

за позовом ОСОБА_2

до Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції

треті особи Публічне акціонерне товариство «Платинум банк», Відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції, приватний нотаріус Дніпропетровського районного міського нотаріального округу Кошляк Н.Е.

про зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції, треті особи: ПАТ «Платинум Банк», відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції, приватний нотаріус Дніпропетровського районного міського нотаріального округу Кошляк Н.Е. (з урахуванням уточнених позовних вимог) про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.11.2014 справу передано на розгляд до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю.

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01.04.2015 позов задоволено. Зобов'язано Реєстраційну службу Дніпропетровського районного управління юстиції скасувати заборону на нерухоме майно майстерні літ. «А», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; виключити запис про іпотеку нерухомого майна Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна, а саме: майстерні літ. «А», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; скасувати заборону на нерухоме майно, а саме майстерні літ. «А», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; скасувати арешт на майстерню літ. «А», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що був накладений на підставі постанови від 11.05.2012 Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції в рамках виконавчого провадження та вилучити запис про арешт вказаного вище нерухомого майна боржника з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; скасувати арешт на майстерню літ. «А», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що був накладений на підставі постанови від 30.10.2012 Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції в рамках виконавчого провадження та вилучити запис про арешт вказаного нерухомого майна боржника з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015, постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01.04.2015, скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення названим судом норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 03.09.2013 позивачем на аукціоні з реалізації майна банкрута, в рамках справи про банкрутство ФОП СПД ОСОБА_4, було придбано: майстерню літ. «А» загальною площею 319,5 кв.м. з будівлями та спорудами, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Реалізація майна боржника, визнаного банкрутом, була проведена без скасування арештів відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від № 15.05.2013888/5 .

До придбання вказаного майна ОСОБА_2 на аукціоні, майно знаходилось під арештом та обтяження нерухомого майна іпотекою, а саме: заборона на відчуження об'єкту нерухомого майна: майстерні літ. «А», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка була накладена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н.Е. на підставі Іпотечного договору від 17.09.2007 № 80.840.07.21.М.1, зареєстрованого в реєстрі за № 5716, заявник за заявою якого накладено заборону - ПАТ «Платинум Банк»; іпотека на об'єкт нерухомого майна: майстерні літ. «А», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, внесена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н.Е. на підставі Іпотечного договору від 17.09.2007 № 80.840.07.21.М.1, зареєстрованого в реєстрі за № 5716, заявник за заявою якого накладено іпотеку - ПАТ «Платинум Банк»; а також арешт на нерухоме майно: майстерню літ. «А», яка знаходиться адресою: АДРЕСА_1, було накладено постановами від 11.05.2012, від 30.10.2012, від 14.11.2012 ВДВС Дніпропетровського РУЮ, заявник за заявою якого накладено арешт - ПАТ «Платинум Банк».

У жовтні, грудні 2013 року ОСОБА_2 та арбітражний керуючий зверталися до Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції з заявами про проведення державної реєстрації обтяження.

Листом від 05.02.2014 № 13833/10.11-20/278 Реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції надала відповідь, де зазначено, що для проведення державної реєстрації обтяження необхідно подати заяву відповідно до вимог чинного законодавства при цьому позивачу були надіслані бланки заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

23.01.2014 ОСОБА_2 зверталася до приватного нотаріуса із заявою про виключення запису про іпотеку з реєстру іпотек та скасування заборони на відчуження майна.

Відповіддю від 30.01.2014 № 7/01-16 позивачу було відмовлено у скасуванні заборони та зняття іпотеки з нерухомого майна.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що існування арештів, заборон та іпотеки, порушує права та законні інтереси позивача як власниці нерухомого майна та перешкоджає їй вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нерухомим майном, а до компетенції Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції з 01.01.2013 віднесено повноваження по їх скасуванню та виключенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції порушено правила предметної підсудності, встановлених статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства України, крім того зазначив, що на час звернення ОСОБА_2 до суду за захистом порушених прав - 05.06.2014, були відсутні звернення позивача до Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції, у встановленому законом порядку, для здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а рішення про відмову реєстратором не приймались.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав (Укрдержреєстр); органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Отже, кожен із вказаних органів є органом державної влади - органом державної реєстрації прав, а відтак може здійснювати дії з державної реєстрації прав.

Відповідно до Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 401/2011 Державна реєстраційна служба України є центральним органом виконавчої влади, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції розглянуто справу з порушенням правил предметної підсудності, встановлених статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ця адміністративна справа не пов'язана із притягненням до адміністративної відповідальності, пенсійними виплатами або соціальною допомогою, діяннями державного виконавця тощо. Стороною у цій справі не є орган місцевого самоврядування або його посадова чи службова особа, натомість суб'єктний склад сторін по справі, визначений судом першої інстанції, та зміст заявлених позивачем вимог дають підстави для висновку про підсудність даного спору окружному адміністративному суду.

Слід зазначити, що відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не має право скасувати судове рішення та направити справу на новий судовий розгляд до належного суду.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку суд апеляційної інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, яке ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, надавши оцінку рішенню суду першої інстанції відносно порушення предметної підсудності судом під час розгляду справи.

Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_2 слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регламентовано порядок державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій або електронній формі разом з якою подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (на час придбання позивачем майна) регулювалась Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011№ 703.

З 11.02.2014 процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено випадки відмови у держаній реєстрації прав та їх обтяжень.

Таким чином, відмові у держаній реєстрації прав та їх обтяжень повинно передувати звернення, у відповідності до норм чинного законодавства за результатами якого саме державним реєстратором приймається рішення.

Як установлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи містять рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_5, Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції, про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 10.09.2014 за результатами розгляду заяви від 10.09.2014.

Проте ОСОБА_2 у даній справі таке рішення не оскаржує.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оскільки позивач не оскаржує будь-які дії, бездіяльність відповідача або рішення щодо відмови у здійсненні державної реєстрації прав та їх обтяжень, таким чином є необґрунтовані вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії, адже у даному випадку відсутня відмова або бездіяльність Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що однією із позовних вимог ОСОБА_2 є виключення реєстраційною службою записів про іпотеку нерухомого майна та вилученню записів про арешт.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином нормами чинного законодавства не передбачено виключення або вилучення записів.

Колегія судді Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що позивач не зверталася до Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції, у встановленому законом порядку, для здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а рішення про відмову реєстратором не приймались.

Ураховуючи наведене суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

оскільки позивач не зверталася до Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції, у встановленому законом порядку, для здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а рішення про відмову реєстратором не приймались.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель