ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.05.09 р.                                                                                                       Справа № 15/100                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Укрімпорт КV” м. Одеса (код ЄДРПОУ 32751017)

до відповідача спільного українсько-литовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 25328948)

про стягнення заборгованості на загальну суму 27045,47 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Подсітков К. Г за довіреністю б/н від 31.03.2009 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Укрімпорт КV” м. Одеса до спільного українсько-литовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар” м. Маріуполь про стягнення заборгованості на загальну суму 27045,47 грн.

Ухвалою суду від 03.04.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/100, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 03.04.2009 р., 29.04.2009 р. відповідач в судові засідання 29.04.2009 р., 26.05.2009 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення 08.04.2009 р., 07.05.2009 р. рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду представникам відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.  

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2008 р. сторони уклали договір поставки б/н, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити оптову партію товару (вино-коньячну та лікеро-горілчану продукцію імпортного та/або вітчизняного виробництва) згідно погодженої та затвердженої постачальником заявки покупця.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що зобов’язання постачальника по поставці товару виникають з моменту погодження постачальником заявки покупця та підписання бланку заявки уповноваженим представником постачальника. Заявка покупця на адресу постачальника може бути направлена електронною поштою або у вигляді факсового повідомлення з отриманням підтвердження.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата товару здійснюється з відстроченням платежу за поставлений товар на 14 календарних днів від дати підписання товаросупровідних документів. Сторони можуть погодити інші форми оплати за товар (оплата по факту поставки партії товару). Детальні умови розрахунків в цьому випадку погоджуються сторонами додатково по конкретній поставці.

Додатковою угодою від 26.12.2008 р. до договору сторони змінили умови пункту 3.2 договору та виклали його в наступній редакції: „оплата здійснюється кожні 7 календарних днів за реалізований покупцем товар. При цьому покупець зобов’язаний надати постачальнику оборотно-сальдову відомість за звітний період (тиждень), яка підтверджує об’єм реалізованої продукції. У випадку невідповідності даних, що містяться в наданій оборотно-сальдовій відомості, фактичним об’ємам реалізації продукції, а також сплаченим покупцем грошовим коштам за звітний період, постачальник має право ввести умови відстрочки платежу на 7 календарних днів з моменту підписання товарно-транспортних накладних покупцем. Оплата здійснюється шляхом безготівкового розрахунку на поточний рахунок постачальника. Сторони визначили, що пункт 3.2 договору діє з моменту підписання його сторонами та до 31.12.2009 р. Завірені копії договору та додаткової угоди додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що на виконання договору б/н від 25.12.2008 р. він здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 80353,08 грн. за видатковими накладними. За накладними на повернення відповідач частково повернув отриманий товар, в результаті чого на момент подачі позову до суду заборгованість утворилася за видатковими накладними № DPH_000027 від 19.01.2009 р. на суму 9519,18 грн. та № DPH_000026 від 19.01.2009 р. на суму 15956,88 грн. (при цьому первісна вартість товару за накладною складала 28395,36 грн., а вказана сума заборгованості утворилася після часткового повернення товару). Відповідач жодних оплат за отриманий товар не здійснив, що підтверджується банківською випискою від 24.12.2008 р. та довідкою акціонерного банку „Південний” № 2–17/87 БТ від 15.04.2009 р., згідно якої за період з 25.12.2008 р. по 01.04.2009 р. надходження грошових коштів на поточні рахунки позивача від відповідача відсутні. Оригінали банківської виписки та довідки містяться в матеріалах справи. Таким чином, позивач вважає, що відповідач має перед ним заборгованість за отриманий товар на загальну суму 25476,06 грн. за договором б/н від 25.12.2008 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав до суду наступні документи: видаткові накладні, генеральні довіреності, видані на уповноважених осіб відповідача, накладні на повернення, товарно–транспортні накладні, відомості про вантаж, податкові накладні, розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку:

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором поставки б/н від 25.12.2008 р. з урахуванням положень додаткової угоди від 26.12.2008 р. передбачена відстрочка платежу протягом 7 календарних днів за реалізований покупцем товар. В позовній заяві позивач зазначає, що він направляв відповідачу письмову вимогу про надання обігово–сальдової відомості про кількість реалізованого товару, що підтверджується описом вкладення від 25.03.2009 р. та фіскальним чеком № 5439 від 25.03.2009 р., оригінали яких містяться в матеріалах справи. Як стверджує позивач, відповідач вказану вимогу не виконав, позивачу жодних відомостей про реалізований товар не надав. На підставі цього позивач в односторонньому порядку змінив умови оплати поставленого товару, а саме замість здійснення оплати протягом кожних 7 календарних днів за реалізований покупцем товар, позивач вимагає від відповідача здійснення оплати протягом кожних 7 календарних днів з моменту підписання товарно–транспортних накладних покупцем (відповідачем).

Тобто, позивач в односторонньому порядку змінив умови оплати отриманого товару за договором б/н від 25.12.2008 р. та вимагав стягнути з відповідача заборгованість. Зміна умов договору в односторонньому порядку Цивільним або Господарським кодексом України не передбачені.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Можливість односторонньої зміни постачальником (позивачем) умов оплати товару передбачена сторонами в додатковій угоді від 26.12.2008 р. до договору поставки. Сторони встановили обов’язкову умову – невідповідність даних, що містяться в наданій оборотно-сальдовій відомості, фактичним об’ємам реалізації продукції, а також сплаченим покупцем грошовим коштам за звітний період, за наявності якої для позивача виникає можливість змінити умови оплати товару.

Тобто, для виникнення можливості правомірно змінити умови оплати товару за договором б/н від 25.12.2008 р. в односторонньому порядку позивачу необхідно було довести сукупність обставин: визначити дані стосовно об’єму реалізації товару, що містяться в оборотно–сальдовій відомості; дані щодо фактичного об’єму реалізації товару; дані, які відображають сплачені покупцем грошові кошти за звітний період; а потім довести їх невідповідність.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії позивача як покупця, пов’язані з односторонньою зміною умов договору поставки б/н від 25.12.2008 р., не відповідають вимогам чинного законодавства, тому не є підставою для вимог сплатити заборгованість.

Крім того, позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вказані поставки товару на спірну суму за видатковими накладними № DPH_000027 від 19.01.2009 р. та № DPH_000026 від 19.01.2009 р. були здійснені на підставі договору поставки б/н від 25.12.2008 р.

Однак, наявні в матеріалах справи накладні № DPH_000027 від 19.01.2009 р. та № DPH_000026 від 19.01.2009 р. не можна розцінювати як первинні документи, складені на виконання умов договору б/н від 25.12.2008 р., оскільки в накладних жодного посилання як на спірний договір, так і на договір взагалі не міститься. Крім того, в наданих самим же позивачем податкових накладних, що також відображають відносини між сторонами, в якості підстави поставки зазначені спірні видаткові накладні.

Згідно п. 2.2 договору поставка товару здійснюється на підставі попередньої письмової заявки покупця, оформлення якої здійснюється покупцем в порядку, передбаченому договором. В заявці визначаються: номер заявки, дата, найменування кожної асортиментної позиції товару, кількість одиниць по кожній асортиментній позиції, пункт доставки товару із зазначенням адреси, дата поставки товару. Постачальник поставляє товар окремими партіями відповідно до заявок покупця.

Договором передбачено, що заявка повинна містити всі істотні умови договору та складатися в письмовій формі. Позивач не надав до суду ані вказаних заявок, ані доказів їх отримання від відповідача. Виходячи з того, що заявки відповідача відсутні, встановити чи співпадає заявлений згідно договору б/н від 25.12.2008 р. відповідачем до поставки товар з фактично отриманим за спірними видатковими накладними, неможливо.

Доводи позивача стосовного того, що надані суду видаткові накладні містять всі обов’язкові реквізити первинного документа, передбачені Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996–ХIV від 16.07.1999 р., а номер договору поставки, як реквізит згідно п. 2.8 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, може бути (але не повинен бути) зазначений у первинних документах, в даному випадку – видаткових накладних, не є підтвердженням того, що накладні видані на виконання умов спірного договору.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено зв’язок між видатковими накладними, що підтверджують поставки товару з одного боку та умовами спірного договору (з урахуванням додаткової угоди від 26.12.2008 р. до нього) з іншого боку, тобто не доведений сам факт постачання товару за спірним договором, на підставі якого позивач вимагає стягнути суму основного боргу за поставлений товар.

Суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог щодо договірних правовідносин між сторонами без наявності клопотання про це самого позивача.

Такого клопотання до суду не надходило. Діюче законодавство передбачає купівлю–продаж товару без укладення письмового договору як єдиного документа, але позовні вимоги засновані саме на договорі поставки б/н від 25.12.2008 р. Позивачем протягом періоду розгляду справи в суді предмет або підстави позову не змінювалися.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу за товар, поставлений за видатковими накладними № DPH_000027 від 19.01.2009 р. та № DPH_000026 від 19.01.2009 р. згідно договору поставки б/н від 25.12.2008 р. в сумі 25476,06 грн., суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Додаткові позовні вимоги про стягнення пені, інфляції та 3% річних засновані на невиконанні грошового зобов’язання за договором поставки б/н від 25.12.2008 р., тому також не підлягають задоволенню.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 33-34; 36; 43; 49; 75; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 26.05.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

          

               Суддя                                                                                                            Богатир К.В.