ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" травня 2009 р.Справа № 34-3/46-08-707
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тофана В.М.,
суддів: Михайлова М.В., Журавльова О.О.,
при секретарі судового засідання Павленко Н.А.,
за участю представників сторін:
від позивача –Бархан М.Б., директор,
від відповідача -1 –не з’явився, належним чином повідомлений,
від відповідача-2 - не з’явився, належним чином повідомлений,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Одемара-Інтер”
на ухвалу господарського суду Одеської області від 03 квітня 2009 року №34/390-09
у справі №34-3/46-08-707
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Одемара-Інтер”, м.Одеса
до відповідачів:
- Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу „Рівненська кондитерська фабрика”, м. Рівне
- Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Одеса
про стягнення 14593,90 грн., -
встановив:
Відповідачі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення. Матеріали справи дають можливість розглянути справу за апеляційною скаргою позивача у відсутності представників відповідачів.
У лютому 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „Одемара-Інтер” (далі-позивач) звернулось у місцевий господарський суд Одеської області з позовом до Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу (АВКТВТ) „Рівненська кондитерська фабрика” (далі-відповідач-1) і Суб’єкта підприємницької діяльності (СПД) ОСОБА_2 (далі-відповідач-2) про стягнення (як зазначено в заголовку позовної заяви) суми 14593,90 грн. заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги по генеральному договору №028/07 від 11.01.2007р., укладеного між позивачем і відповідачем-1, у тому числі (згідно прохальної частини позову) позивач просить стягнути з відповідача-1 на його користь суму основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції –13428,22 грн. і 3% річних –120,23 грн., а з відповідача-2 просить стягнути збитки в розмірі інфляційної суми з урахуванням індексу інфляції і 3% річних –1044,63 грн.
Свої позовні вимоги до відповідачів ТОВ „Одемара-Інтер” обґрунтовує невиконанням відповідачем-1 генерального договору №028/07 транспортного експедирування від 11.01.2007р. і тим, що для здійснення своєї господарської діяльності, передбаченої його Статутом, ним з відповідачем-2 був укладений договір №152/05 від 14.03.2005р. на перевезення зовнішньоторгових вантажів.
Відповідач-1 у відзиві на позов його не визнав, посилаючись при цьому на недоведеність позовних вимог відповідними доказами.
Відповідач-2 у запереченнях на позов вважає позовні вимоги щодо нього необґрунтованими, оскільки ніяких претензій по перевезенню першому відповідачу по укладеному з позивачем договору перевезення зовнішньоторгових вантажів №152/05 від 14.05.2005р. позивачем пред’явлено не було, цим договором не передбачено, що він повинен був повідомити позивача про усну відмову відповідача-1 сплатити вартість наданих послуг по договору транспортного експедирування від 11.01.2007р., він не є стороною по цьому договору, укладеного позивачем з відповідачем-1.
Першим рішенням місцевого господарського суду від 21.04.2008р. позов ТОВ „Одемара-Інтер” було задоволено частково: в частині позовних вимог до відповідача-1 останні задоволені у повному обсязі: з цього відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції –13428,22 грн., а також 3% річних –120,23 грн., тобто таку суму, яку позивач просив стягнути у прохальній частині позовної заяви з посиланням у рішенні суду на укладений договір №028/07 від 11.01.2007р. експедирування, а в частині стягнення з відповідача-2 таких же збитків згідно розрахунку, наданого до позовної заяви, від інфляції і 3% річних (120,23 грн.) у позові відмовлено з огляду на безпідставність цих позовних вимог до відповідача-2.
За апеляційною скаргою відповідача-1 постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2008р. у цій справі зазначене рішення господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Постановою касаційної інстанції – Вищого господарського суду України –від 15.10.2008р. ці судові рішення скасовані з направленням справи до господарського суду першої інстанції на розгляд зі стадії прийняття позовної заяви.
У зазначеній постанові касаційна інстанція звернула увагу на те, що місцевим господарським судом було прийнято до провадження позовну заяву, в якій порушено порядок об’єднання позовних вимог, оскільки останні не пов’язані між собою як підставою виникнення, так і поданими доказами, що призвело до порушення територіальної підсудності спору у даній справі.
Після повернення справи з Вищого господарського суду України 10.11.2008р. до господарського суду Одеської області на розгляд зі стадії прийняття позовної заяви ухвалою господарського суду Одеської області від 14.11.2008р. справа прийнята до провадження з присвоєнням її №34-3/46-08-707 і призначенням до розгляду на 01.12.2008р.
Ухвалою цього суду від 19.11.2008р. провадження у справі було зупинено в зв’язку з касаційною скаргою позивача на зазначену постанову Вищого господарського суду України до Верховного Суду України, який ухвалою від 25.12.2008р. відмовив у порушенні касаційного провадження з перегляду зазначеної постанови ВГСУ.
Ухвалою місцевого господарського суду Одеської області від 16.02.2009р. провадження у справі було поновлено з призначенням її до розгляду.
У письмових поясненнях на вимогу суду в зазначених ухвалах позивач - ТОВ „Одемара-Інтер” –вважає, що позовні вимоги до відповідачів пов’язані між собою підставою виникнення і випливають із правовідносин, які склалися з надання послуг по доставці вантажу Клієнта (відповідача-1), які прибувають в Одеський морський торговельний порт, а тому позовні вимоги до цих відповідачів можуть бути розглянуті спільно.
Відповідач-1 (АВКТВТ „Рівненська кондитерська фабрика”) у своїх письмових поясненнях на виконання ухвал суду першої інстанції вважає, що на підставі висновків ВГСУ у зазначеній постанові від 15.10.2008р. позовні вимоги ТОВ „Одемара-Інтер” до нього необхідно відокремити в одне провадження з метою усунення порушення порядку об’єднання позовних вимог і усунення порушення територіальної підсудності справи господарському суду Одеської області, а справу передати до господарського суду Рівненської області.
А що стосується позовних вимог до нього, то відповдач-1 у цьому письмовому поясненні їх не визнав, посилаючись на те, що вони позивачем не доведені відповідними доказами.
Ухвалою місцевого господарського суду від 03.04.2009р. №34/390-09 (суддя Фаєр Ю.Г.) позовні вимоги ТОВ „Одемара-Інтер” до АВКТВТ „Рівненська кондитерська фабрика” в частині стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції - 13428,22 грн. та 3% річних –120,23 грн. виділено в окреме провадження і в цій частині позовних вимог ТОВ „Одемара-Інтер” до Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу „Рівненська кондитерська фабрика” передано за підсудністю на розгляд господарського суду Рівненської області.
При цьому суд першої інстанції керувався ст.ст. 15, 17, 58, 86 і 111-12 ГПК України.
Рішенням цього ж суду від 03.04.2009р. в частині позовних вимог ТОВ „Одемара-Інтер” до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення з останнього збитків у сумі 1044,63 грн. відмовлено з огляду на їх необґрунтованість, оскільки претензій щодо неналежного виконання умов договору перевезення зовнішньоторгових вантажів від 14.03.2005р. №152/05 позивачем до цього відповідача не пред’являлось.
Таким чином, судом першої інстанції не дивлячись на вказівки касаційної інстанції (ВГСУ) в зазначеній вище постанові, які є обов’язкові для суду першої інстанції (ст.111-12 ГПК України), прийняв за одним позовом два процесуальних документа по цій справі: ухвалу про виділення в окреме провадження в частині позову до АВКТВТ „Рівненська кондитерська фабрика” з направленням справи в цій частині позову до господарського суду Рівненської області і в той же час прийняв окреме рішення по цій справі в частині позовних вимог до відповідача-2.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду про виділення в окреме провадження в частині позовних вимог ТОВ „Одемара-Інтер” до відповідача-1 і передачі справи в цій частині позову за підсудністю до господарського суду Рівненської області, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 03.04.2009р., а справу передати на розгляд господарського суду Одеської області по суті, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Рішення цього ж суду від 03.04.2009р., яким в задоволенні його позову в частині стягнення з відповідача-2 суми 1044,63 грн. збитків відмовлено, позивачем не оскаржено.
Тому суд апеляційної інстанції буде давати правову оцінку оскарженій ухвалі суду від 03.04.2009р. по цій справі у відповідності з вимогами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідачі не скористалися своїм правом надання відзивів на апеляційну скаргу позивача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскарженої ухвали, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було зазначено вище, скасовуючи попередні судові рішення по цій справі, касаційна інстанція –Вищий господарський суд України –у постанові від 15 жовтня 2008 року зазначив, що місцевим господарським судом було прийнято до провадження позовну заяву, в якій порушено порядок об’єднання позовних вимог, оскільки останні не пов’язані між собою як підставою виникнення, так і поданими доказами, що призвело до порушення територіальної підсудності спору в даній справі, і в резолютивній частині цієї постанови направив справу до господарського суду першої інстанції на розгляд зі стадії прийняття позовної заяви.
Розгляд позовної заяви зі стадії її прийняття, про що зазначено у постанові касаційної інстанції, передбачений ст.61 ГПК України, згідно якої питання про прийняття позовної заяви до розгляду вирішується суддею.
За результатами розгляду питання про прийняття позовної заяви суд приймає одне з таких рішень, що передбачено відповідними нормами Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- про порушення провадження у справі (ст.64 ГПК України);
- про відмову у прийнятті позовної заяви (ст.62 ГПК України);
- про повернення позовної заяви (ст.63 ГПК України).
Суд першої інстанції, не виконавши вказівок суду касаційної інстанції у зазначеній постанові та приймаючи ухвалу про прийняття справи до провадження з призначенням її до розгляду і оскаржену ухвалу про виділення в окреме провадження в частині позовних вимог ТОВ „Одемара-Інтер” до відповідача-1 з направленням справи в цій частині позову за підсудністю до господарського суду Рівненської області, а також, приймаючи окреме рішення по цій справі в частині позовних вимог ТОВ „Одемара-Інтер” у відношенні відповідача-2, яким відмовив позивачу в цій частині позову і яке позивачем не оскаржене, зробив неможливим виконання зазначеної постанови суду касаційної інстанції про розгляд справи зі стадії прийняття позовної заяви.
Процесуальні норми, зазначені у статтях 15, 17, 58, 86, 111-12 ГПК України, якими суд першої інстанції керувався при прийнятті оскарженої ухвали, не передбачають можливості прийняття двох різних процесуальних документів з виділенням судом частини позовних вимог у відношенні одного з відповідачів за пред’явленим позовом в окреме провадження з передачею справи в цій частині позову за підсудністю до відповідного господарського суду і в той же час прийняття окремого судового рішення у відношенні іншого відповідача за цим же позовом.
При таких обставинах оскаржена ухвала суду підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права. Частиною 2 ст.104 ГПК України встановлено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення (відповідно до ст.4-5 ГПК України ухвала господарського суду є судовим рішенням) лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, що має місце в даному випадку при прийнятті судом першої інстанції оскарженої ухвали.
Крім того, слід зазначити, що є неправильним посилання суду першої інстанції в оскарженій ухвалі на ст.111-12 ГПК України, яка стосується тільки суду касаційної інстанції і надає йому право давати вказівки у постанові, які є обов’язковими для суду першої інстанції підчас нового розгляду справи.
Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106
Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Одеської області від 03 квітня 2009 року №34/390-09 у справі №34-3/46-08-707 задовольнити.
Зазначену ухвалу суду скасувати.
Справу в частині позову, яка зазначена в цій ухвалі, передати на розгляд господарського суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя В.М.Тофан
Судді М.В.Михайлов
О.О.Журавльов