ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №2а-1226/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Костіва М.В.
при секретарі судового засідання Жарській І.М.
з участю представників:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, м. Львів, вул. Рутковича, 2/3, до Сихівського районного відділу Львівського міського управління УМВС України у Львівській області, м. Львів, про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання до вчинення дій,
встановив:
Позовну заяву подано ОСОБА_1, м. Львів, до Сихівського районного відділу Львівського міського управління УМВС України у Львівській області, м. Львів, про визнання незаконними дій та зобов'язання до вчинення дій.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.08.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 02.10.2008 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній доказами.
У судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що 28.08.2006 р. працівники ДАІ та Сихівського РВ УМВС вилучили у позивача автомобіль Мерседес - Бенц Е 220 чорного кольору, кузов №НОМЕР_1, що був зареєстрований в Республіці Литва - реєстраційний номер НОМЕР_2., та документи на нього, оскільки вказаній автомобіль згідно з даними ДАІ був викрадений у 1995 р. в м. Москва Російської Федерації. На даний час відповідач автомобіль позивачу не повернув. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача позов заперечував за безпідставністю. Посилався на те, що право власності може набуватись виключно на підставах, передбачених у законі, а тому позивач не може визнаватись власником автомобіля. У 2006 р. про виявлений автомобіль було повідомлено ГУВС м. Москва, однак, відповідь отримана не була. Вважає відсутніми підстави для повернення позивачу автомобіля. Просить у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників, розглянувши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
28.08.2006 р. позивач був зупинений працівниками ДАІ та Сихівського РВ УМВС на автомобілі Мерседес - Бенц Е 220 чорного кольору, кузов №НОМЕР_1, що був зареєстрований в Республіці Литва - реєстраційний номер НОМЕР_2.
Як вбачається з листа відповідача №16/9-С-32 від 10.10.2007 р. та не заперечується позивачем, зазначений автомобіль був визначений як викрадений у 1995 р. у м. Москва, у зв'язку із чим даний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу були вилучені в позивача та залишені у відповідача.
З листа Львівського регіонального відділу НЦБ Інтерполу в Україні ГУМУС України у Львівській області №41/07/545 від 17.04.2007 р. вбачається, що про затримання автомобіля було повідомлено ГУВС м. Москва, однак відповіді отримано не було.
Проте посилання позивача на дану відповідь, твердження про сплив двох років з дати затримання автомобіля, на те, що кримінальна справа, порушена у Російській Федерації по факту викрадення автомобіля мала б бути закрита за збігом термінів давності, тощо не заслуговують на увагу, оскільки законодавство не пов'язує обов'язок відповідача по поверненню автомобіля зі спливом певного строку з дати затримання автомобіля, а доказів закриття кримінальної справи в ГУВС м. Москви чи невідповідності інформації про розшук авто законодавству суду не надано.
Не заслуговує на увагу також посилання позивача на належність йому пава власності на вказаний автомобіль. Згідно із ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається лише на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Відповідно до ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, будь-який право чин, зміст якого суперечить актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є нікчемним та не породжує жодних правових наслідків. Відповідно, право власності на викрадений автомобіль не переходить ні до особи, яка його викрала, ні до подальших набувачів. Підстав, передбачених у ст. 388 ЦК України, які б унеможливлювали витребування автомобіля власником у набувача, суду наведено та доведено не було. Відповідно, з урахуванням п. 7 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, не будучи власником транспортного засобу, позивач не уповноважений проводити його реєстрацію в органах ДАІ. Жодного документу щодо правомірності придбання позивачем транспортного засобу суду надано не було.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач також посилається на ч. 4 п. 41 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 р. “Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок”. Відповідно до вказаного абзацу, якщо під час перевірки ідентифікаційних номерів складових частин за наявною інформацією баз даних розшукуваного транспорту буде встановлено, що транспортний засіб розшукується правоохоронними органами іноземних держав, підрозділ ДАІ вилучає свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт), оформляє відповідні документи про цей факт і передає усі матеріали до відповідного органу внутрішніх справ для проведення розслідування. Підрозділ ДАІ видає власнику тимчасовий реєстраційний талон терміном на 1 рік, у графу "Особливі відмітки" якого вноситься запис "Розшукується Інтерполом. Зняття з обліку заборонено до закінчення перевірки". Після проведення органом внутрішніх справ повної перевірки за зазначеним фактом (з обов'язковим інформуванням ініціатора розшуку) управлінням Державтоінспекції головних управлінь (управлінь) МВС у Криму, областях, містах Києві та Севастополі за наявності підстав у порядку, встановленому МВС, виноситься аргументований висновок про подальшу експлуатацію транспортного засобу та здійснюється заміна тимчасового реєстраційного талона на свідоцтво про реєстрацію з внесенням до нього відповідних відміток. Однак, таке посилання спростовується змістом п. 41, яким регламентуються лише відносини щодо зняття з обліку транспортних засобів. З матеріалів справи та пояснень позивача випливає, що за зняттям з обліку транспортного засобу він не звертався, а вилучення автомобіля відбулось в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.
Позивач також посилається на норми наказу МВС України №482 від 30.06.1998 р., стверджуючи, що йому не надавався протокол огляду транспортного засобу. Однак, таке посилання не стосується суті справи та не впливає на характер відносин сторін.
Дії відповідача були вчинені в межах прав міліції, передбачених у ст. 11 Закону України “Про міліцію”.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. 1. У позові відмовити повністю.
2. 2. Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя Костів М.В.
Повний текст постанови виготовлено 28.04.2009 року.