№2-442/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2010 року Млинівський районний суд Рівненської області

в складі : головуючого судді Одемчука Є.В.

при секретарі: Шендера Є.В.

з участю: представника відповідача - ОСОБА_1

провівши у відкритому судовому засіданні в смт. Млинів Рівненської області розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до Державної служби зайнятості Млинівського районного центру зайнятості про поновлення порушеного строку для звернення до суду та стягнення допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Державної служби зайнятості Млинівського районного центру зайнятості про поновлення порушеного строку для звернення до суду та стягнення допомоги по безробіттю. В обґрунтування вимог зазначив, що був звільнений 05 січня 2009 року з роботи за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 Кодексу законів про працю. 09 січня 2009 став на облік в Млинівського районного центру зайнятості. В виплаті допомоги по безробіттю з 8-го дня після реєстрації, що передбачено п.3 ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" йому було відмовлено на підставі п.13 статті 4 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення" від 25 грудня 2008 року, за яким допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін, виплачується з 91-го календарного дня. Просить суд врахувати, що дані обмеження стосуються осіб, які звільнені з роботи за власним бажанням тобто на підставі ст.38 КЗпП України. Між тим, Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2009 року № 9-рп/2009 ці зміни визнані неконституційними. В своєму рішенні Конституційний суд установив, що внаслідок таких змін, громадяни України звільнені з останнього місця роботи за угодою сторін, втратили право на виплату допомоги по безробіттю з восьмого дня після їх реєстрації в установленому порядку в державній службі зайнятості, а отже, і право на допомогу по безробіттю протягом 90 календарних днів після звільнення з роботи. 20 липня 2009 року звернувся з письмовим зверненням до керівника Млинівського районного центру зайнятості ОСОБА_3 з вимогою нарахувати і виплатити відповідну компенсацію за період з 8 календарного дня від дати реєстрації в центрі зайнятості по 91 календарний день, що він не отримував, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості по безробіттю. Проте на його письмове звернення він отримав відмову. Просить суд визнати протиправною відмову Млинівського районного центру зайнятості у нарахуванні і виплаті йому допомоги по безробіттю, зобов»язати виплатити йому допомогу по безробіттю з 8 календарного дня від дати реєстрації в центрі зайнятості, тобто за недоплачені 83 дні, а також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Позивач в судовому засіданні не з»явився, просить справу розглядати без його участі, а позовні вимоги задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача не з»явився, ще до початку судового засідання надіслав клопотання про розгляд справи без їхньої участі, просить в задоволенні позову відмовити. Також ще до початку судового засідання відповідач надіслав заперечення на позов, в якому зазначив, що 05.01.2009 року відповідно до наказу №1294-к від 30.12.2008 року був звільнений з ВАТ "ЕЙ-І-Ес Рівнеенерго» за угодою сторін ОСОБА_2. 09.01.2009 року звернувся до Млинівського районного центру зайнятості, як особа, що шукає роботу. З 16 січня 2009 року ОСОБА_2 присвоєно статус безробітного. Але виплата по безробіттю скорочено відповідно до пп.1, п.5 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з урахуванням змін, згідно яких тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується у разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за згодою сторін на 90 календарних днів 28.04.2009 року Конституційним судом України винесено рішення по справі №1-19/20 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України підпункту 13 пункту 4 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення", яким визнано що не відповідає Конституції України лише положення пункту 9 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02 березня 2000 року №1533-111 в редакції Закону України "П внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення" від 25 грудня 2008 року №799-ІУ в частині вилучення у зазначеній редакції пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. Положення частини третьої статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02 березня 2000 року №1533-111 в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення" від 25 грудня 2008 року №799-ІУ підпункт (13 пункту 4 розділу І) стосовно доповнення після слів "поважних причин" словами "або за угодою сторін". У зв'язку з визнанням неконституційними положення частини третьої статті 23 Закону України №1533-111 на теперішній час порядок виплати допомоги по безробіттю особам, які звільнилися з роботи відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін, не встановлений. Тобто, особі, яка звільнилася з роботи відповідно пункту 1 статті 40 КЗпП України (зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в тому числі ліквідації реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації скорочення чисельності або штату працівників) допомога по безробіттю призначається відповідно до статті 22 Закону №1533-111, та згідно пункту 3 цієї статті виплачується з 8 дня після реєстрації особи в встановленому порядку в центрі зайнятості, але враховуючи пункт 4 статті 31 Закону №1533-111 відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомога. Така ж ситуація складається у разі звільнення з роботи особи відповідно пункту 1 статті 36 КЗпП України(за угодою сторін). Таким чином, допомога по безробіттю такій особі призначається відповідно до статті 22 Закону №1533-111 та згідно пункту 3 цієї статті виплачується з 8 дня після реєстрації особи в установленому порядку в центрі зайнятості, але враховуючи пункт 5 статті 31 Закону №1533-1 11 тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України, положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 28.04.2009 року, а тому Млинівський РЦЗ вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.