КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2009 № 22/31
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Лосєва А.М.
при секретарі: Царенко А.М.
За участю представників:
від позивача -Карпенко Д.В. (дов. №24 від 12.01.2009 р.)
від відповідача -не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.03.2009
у справі № 22/31 (суддя Самсін Р.І.)
за позовом ТОВ "Віна Лівадії"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення боргу та штрафних санкцій
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Віна Лівадії” (далі за текстом - ТОВ „Віна Лівадії”, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Святослав” (далі за текстом - ТОВ „Святослав”, відповідач) 45990,64 грн. основного боргу, 3% річних 835,39 грн., суми інфляційних витрат 2713,45 грн., а всього 49539,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем за укладеним договором поставки продукції № 0529/25-07 від 27.12.2007 р. не виконані у повному обсязі зобов'язання щодо оплати поставленого товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2009 р. у справі №22/31 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Святослав” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Віна Лівадії” 45990,64 грн. основного боргу, 835,39 грн. 3% річних, 2713,45 грн. інфляційних збитків, судових витрат по сплаті державного мита в сумі 495,39 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Святослав” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2009 р. у справі 22/31.
Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив порушення судом норм процесуального права. При цьому апеляційна скарга мотивована тим, що справу розглянуто господарським судом за відсутністю представника відповідача.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2009 р. у справі №22/31 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
27.12.2007 р. між ТОВ „Святослав”, як замовником, та ТОВ „Віна Лівадії”, як виконавцем/постачальником, укладено договір поставки продукції №0529/25-07, відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставляти товари разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець (відповідач у справі) зобов’язувався приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість. Поставляти товари постачальник (позивач у справі) зобов'язувався відповідно до отриманого від покупця замовлення за цінами й в асортименті зазначеними у специфікації, що є невід’ємною частиною договору (п. 1.1 договору).
Пунктом 3.10 договору сторони погодили, що право власності на товари, що поставляються постачальником, переходить до покупця в день підписання сторонами транспортної накладної, що засвідчує момент прийняття товарів покупцем.
За умовами договору (п. 6.3 договору) якщо постачальник надав належним чином оформлені товарні і податкові накладні протягом 3 банківських днів з дати здійснення поставки товару, покупець здійснює оплату за товар в національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу після 45 календарних днів з дати отримання товару покупцем, який зазначений в транспортній накладній, що підтверджується проставлянням штампу „товар отриманий”.
Згідно видаткових накладних, перелік яких наведено в акті звірки розрахунків, складеному позивачем станом на 10.09.2008 р. (копії товарно-транспортних накладних містяться в матеріалах справи) відповідачем не здійснено розрахунку за поставлену продукцію в період з 29 грудня 2007 р. по 25 березня 2008 р. на загальну суму 45990,64 грн.
Частину отриманого товару відповідачем було повернуто, що підтверджується накладними на повернення від 25.02.2008р. №ВН-0000010 на суму 53,62 грн., від 29.02.2008р. № ВН-0000011 на суму 22,98 грн., №ВН-0000012 на суму 368,60 грн., №ВН-0000014 на суму 106,70 грн., від 05.03.2008р № ВН-0000015 на суму 210 грн., №ВН-0000016 на суму 67,90 грн. від 14.03.2008р., № ВН-0000026 від 14.03.2008р. на суму 23 грн., від 18.03.2008р. №ВН-0000027 на суму 47,04 грн., від 26.03.2008р. № ВН-0000033 на суму 544,71 грн., №ВН-0000034 на суму 126 грн., № ВН-0000035 на суму 23,80 грн.
Колегією суддів встановлено, що оплату за поставлений товар відповідачем станом на час вирішення справи повністю не здійснено, заборгованість перед позивачем складає 45990,64 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не надано.
Прострочення вказаних термінів розрахунків по поставленій продукції згідно видаткових накладних, що зазначені в акті звірки та претензії (вих. 83 від 29.05.2008р.) про сплату боргу, яка отримана відповідачем 11.06.2008р., підтверджується зокрема датами поставки (розрахунок мав бути здійснений протягом 45 днів від дня отримання товарів).
Відповідно до п.12.1 договору строк дії договору встановлений до 31 грудня 2008р.
Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу ст. 629 ЦК України.
Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням положень п. 6.3 Договору № 0529/25-07 від 27.12.2007р. строк виконання зобов'язань щодо оплати поставленої продукції за товарно-транспортними накладними, що зазначені як неоплачені в акті звірки від 10.09.2008р. станом на час вирішення спору є таким, що настав. Направлена позивачем претензія (отримана відповідачем 11.06.2008р.) з вимогою про погашення заборгованості по договору на суму 45990,64 відповідачем залишена без задоволення, кошти не сплачені, за таких обставин вимоги про стягнення суми основного боргу у заявленій сумі основного боргу визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з наданим позивачем розрахунком суми трьох відсотків річних - 835,39 грн., суми інфляційних збитків у розмірі 2713,45 грн. за період з 09.05.2008р. по 15.12.2008р., та вважає, що в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позовні вимоги відповідачем не спростовані, контррозрахунку суми штрафних санкцій, відзиву на позов та документів на підтвердження своїх заперечень, на вимоги ухвал місцевого господарського суду відповідачем не представлено, як і не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів здійснення розрахунків за договором № 0529/25-07 від 27.12.2007р. у відповідності з положеннями та у строки, встановлені договором.
Що стосується доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі щодо порушення судом процесуального права, слід зазначити наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2009 р. у справі №22/31 порушено провадження та прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Віна Лівадії”, розгляд справи призначено на 13.02.2009 р., зобов’язано сторін надати додаткові докази.
В судове засідання 13.02.2009 р. представники сторін не з’явились, причини неявки суду не повідомили. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2009 р. у справі №22/31 розгляд справи відкладено до 13.03.2009 р., зобов’язано сторін надати додаткові докази.
13.03.2009 р. представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимог суду, викладених в ухвалі суду не виконав, поважних причин такого невиконання суду не навів. Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява, ухвала суду направлена відповідачу на юридичну адресу підприємства (довідка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ „Святослав” станом на 12.03.2009р. наявна у матеріалах справи).
Клопотання щодо відкладення розгляду справи призначеного на 13.03.2009р. визнано місцевим господарським судом необґрунтованим, причини неявки до суду – неповажними, з посиланнями на те, що відповідачем у справі являється підприємство (ТОВ „Святослав”), а не конкретний представник, нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено ведення справи юридичних осіб в господарському суді через свого представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу; провадження у справі порушено 28.01.2009р., розгляд справи, призначений на 13.02.2009р., відкладено у зв'язку з неявкою представників сторін, що свідчить про достатність часу для підготовки та надання суду відзиву, документів в обґрунтування наявних заперечень проти позову тощо.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом, в судове засідання місцевого господарського суду не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.
Отже, порушень матеріального та процесуального права при постановленні місцевим господарським судом оскаржуваного рішення не встановлено, а тому Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни зазначеного рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Святослав”залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2009 р. у справі №22/31 залишити без змін.
Матеріали справи №22/31 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Зубець Л.П.
Лосєв А.М.
29.05.09 (відправлено)