КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.05.2009                                                                                           № 37/6

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Троєкуров Д.О. (за довір.),

 від відповідача 1- Великань В.М., Герасименко О.В., Попов С.Ю. (за довір.),

від відповідача-2: не з’явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІБ-БРОК"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.04.2009

 у справі № 37/6 (суддя  

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства "Аеробуд"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "СІБ-БРОК"

                                                  ЗАТ "Інвест-Проф"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   визнання недійсним договору іпотеки від 31.10.2008 р. № 3010, а такожзобов"язання вилучити запис від 31.10.2008 р. за № 8136656

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до господарського суду із позовом (враховуючи подану заяву про уточнення позовних вимог від 03.02.09 р.), в якому просив визнати недійсним іпотечний договір від 31.10.2008 № ЗОЮ, посвідчений приватним нотаріусом Шепелюк О.Г., у відповідності до якого ТОВ «СІБ-Брок» вчинило дії, спрямовані   на   відчуження   земельної   ділянки   площею   2,3627   га,   що розташована: Автономна республіка Крим, м. Ялта, вул. Московська, 15, кадастровий номер 0111900000:01:005:0081, цільове призначення земельної ділянки: експлуатація виробничих будівель та споруд рибокомбінату, яка належить ТОВ «СІБ-Брок» на праві власності згідно Державного акту серія ЯД № 600106, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 березня 2007 року ВЕЕ № 501504, заборона на відчуження якої була встановлена ухвалою Господарського суду м. Києва по справі № 37/437.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.04.2009 р. у справі №37/6 позов задоволено.

          Відповідач-1, не погоджуючись із рішенням господарського суду, оскаржило його до Київського апеляційного господарського суду з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на помилковість висновків господарського суду щодо наявності підстав для визнання спірного договору іпотеки недійсним. Стверджує, що на момент укладання договору іпотеки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не містилась заборона на відчуження або арешт земельної ділянки, яка є предметом  даного договору іпотеки, і відповідач не знав про наявність ухвали суду про застосування заходів забезпечення позову, оскільки отримав ухвалу поштою лише 10 листопада 2008 року. Отже, на момент укладання договору іпотеки земельна ділянка, яка є предметом цього договору, могла бути відчужена іпотекодавцем та на неї відповідно до законодавства могло бути звернено стягнення. Відповідач вважає, що договір іпотеки повністю відповідає вимогам ст. 576 ЦК України та ст. 5 Закону України «Про іпотеку» та не суперечить ухвалі суду про забезпечення позову, а отже правові підстави для визнання договору іпотеки недійсним відсутні.

Також відповідач-1 вважає неправомірною відмову суду в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості 3-х осіб  - Відділ Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві та приватного нотаріуса, який посвідчив спірний договір.

Позивач  проти заявлених доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими, а тому просить залишити їх без задоволення. Оскаржуване рішення господарського суду вважає законним, а тому просить залишити його без змін.

Учасники спору були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, відповідач-2 наданими йому процесуальними правами щодо прийняття участі в судовому засіданні не скористався та 20.05.2009 р.  не з’явився, про причини своєї неявки в судове засідання суд не повідомив. Судова колегія, заслухавши думку інших представників сторін, приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача-2, повідомленого належним чином.

            Розглянувши доводи апеляційної скарги, наданого відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильних  висновків та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що 31 жовтня 2008 року між відповідачами було укладено іпотечний договір № ЗОЮ, посвідчений приватним нотаріусом Шепелюк О.Г., згідно предмету якого ТОВ «СІБ-Брок» передало ЗАТ «Інвест-Проф» в іпотеку земельну ділянку площею 2,3627 га, що розташована: Автономна республіка Крим, м. Ялта, вул. Московська, 15, кадастровий номер 0111900000:01:005:0081, цільове призначення земельної ділянки: експлуатація виробничих будівель та споруд рибокомбінату.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що цього ж дня, ухвалою Господарського суду від 31 жовтня 2008 року по справі № 37/437 з метою забезпечення позовних вимог накладено арешт на цю земельну ділянку, належну ТОВ «СІБ-Брок» на праві власності згідно Державного акту серія ЯД № 600106, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 березня 2007 року ВЕЕ № 501504 (р.825), і  яка стала предметом іпотеки за вказаним вище договором.

Відповідно до ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо  невжиття  таких  заходів  може  утруднити  чи  зробити  неможливим виконання рішення господарського суду.

Дія ухвали господарського суду про забезпечення позову починається не з часу її виконання Державною виконавчою службою у порядку, визначеному законом, чи внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна,  а з дня прийняття судом такої ухвали (дана позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.10.2008 р. у справі №3-4571 к03/25/18).

Відповідно до частини 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковим для виконання на всій території України.

Згідно ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

          З огляду на те, що ухвала Господарського суду м. Києва про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку, яка стала предметом іпотеки була винесена 31 жовтня 2008 року та набрала чинності з моменту винесення, колегія приходить до висновку, що з моменту прийняття  судом даної ухвали, тобто з 31 жовтня 2008 року відповідач ТОВ «СІБ-Брок» був обмежений в своєму праві розпорядження земельною ділянкою, на яку був накладений арешт, в  тому числі, не мав права передавати її в іпотеку незалежно від того, чи була на той час ухвала суду передана до державної виконавчої служби для виконання.

          Згідно положень ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

          За таких обставин колегія вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності  порушення інтересів позивача при укладанні спірного договору іпотеки, адже укладання договору іпотеки земельної ділянки, на яку судом було накладено арешт, безпосередньо стосується прав позивача, оскільки через іпотеку він втрачає пріоритет, який надавала йому ухвала про забезпечення позову.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 215 ЦК України  встановлено, що якщо недійсність правочину  прямо  не  встановлена  законом,  але  одна  із  сторін  або  інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Право на розпорядження предметом іпотеки відноситься до істотних умов договору іпотеки, відсутність такої умови виключає дійсність такого договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується із висновком господарського суду та вважає, що укладений між відповідачами іпотечний договір від 31.10.2008 року № ЗОЮ, предметом якого є земельна ділянка, на яку було накладено арешт, суперечить вимогам ст. 576 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про іпотеку» щодо предмету іпотеки, який повинен відповідати певним умовам, а саме - щодо можливості його відчуження іпотекодавцем та можливості звернення на нього стягнення.

За таких обставин позовні вимоги про  визнання недійсним іпотечного договору від 31.10.2008 №ЗОЮ, укладеного між відповідачами 31.10.08.р. визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки апелянтом доводів позовної заяви та встановлених господарським судом під час розгляду справи обставин не спростовано, в обґрунтування власної позиції належних доказів суду не надано, подана апеляційна скарга визнається необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Оскаржуване у справі рішення Господарського суду м. Києва  від 10.04.2009 р. відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам на час його прийняття, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБ-Брок» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2009 р. у справі №37/6  залишити без змін.

3. Матеріали справи №37/6 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді