Справа №2-607 10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29червня 2010 рік Близнюківський районний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Лобановська С.М.

з участю секретаря Шевченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Близнюки Харківської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківської області

про визнання бездіяльності протиправною та покладення обов'язку здійснити перерахунок та виплату підвищення до

пенсії

‘ В С..Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з'позовом; яким просить визнати неправомірними дії відповідача, нарахувати та

виплатити їй, як дитині війни, несплачену щомісячну доплату до пенсії за 2007-2009 роки.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина

війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня по ЗІ грудня 200”р.. з

22 травня по 31 грудня 2008р. та за весь 2009 року має право на отримання соціальної допомоги у розмірі 30 °, від

мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на

те, що управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі діяло згідно діючого законодавства, не

порушуючи норм пенсійного права, а отже вимоги позивачки є безпідставними.

Посилається на те, що органи Пенсійного фонду мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний

перелік яких визначений діючим законодавством, до яких виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» не відносяться.

УПФУ вважає свої дії правомірними також через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який

покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні

здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких

доплат. При цьому зазначає про необгрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин

ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір мінімальної пенсії за

віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії,

призначених цим Законом.

Відповідач всупереч Рішень Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та №10-ргі 2и<>~

від 22 травня 2008 року, якими були визнані неконституційними окремі положення Законів України «Про Державний

бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в тому числі й щодо зупинення

ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснили нарахування та виплату відповідною

підвищення до пенсії за вищевказані періоди.

Тому невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст.З «Про соціальний захист дітей війни -

протиправною, такою, що суперечить ОСОБА_2 України. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 і lev

соціальний захист дітей війни»становить 30% мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст.28 ЗУ •iirv

загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, як-

втратили працездатність. Позивачка просить визнати дії протиправними, зобов’язати УПФУ здійснити нарахування та

виплату позивачці підвищення до пенсії як «дитині війни» з 01.01.2009 р. по 01.12.2009 р. у розмірі 30% мінімальної

пенсії за віком, встановленої ч.І ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням

встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

В судове засідання позивачка та представник відповідача не з’явились, про час та місце слухання справи були

повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд вирішив можливим розглянути справу за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивачка має статус «Дитини війни», що також підтверджується пенсійним посвідченням серії АГ .N«6582-18

виданого 30.11.2006 р. (а.с.6).

Враховуючи зазначений статус позивача, він, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінічіальгк ї

пенсії за віком.

Із довідки УПФУ в Близнюківському районі Харківської області від 28.04.2010 р. №132-Г1-2І4. встановлено, ид-

відповідач здійснює зазначені виплати частково з 01.01.2008р. у розмірі від 47,00 гри. до 49,80 гри.(а.с.7).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», дітям війни пенсії або шочіся .

довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищчпь.-

30відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,фінансове забезпечення державних соціальних

гарантій, передбачених цим Законом, здійсняється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пЛ2 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону ' країн.»

«Про соціальний захист дїтей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних

депутатів України щодо відповідності ОСОБА_2 України (конституційності) положень статей 29, 36. ч.2 ст.56. ч_2

Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідач ОСОБА_2 України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 200- рік . яким зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.1 1 І цього Законх.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим ло виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 ОСОБА_2 України закони, інші правові акти або їх окремі положення, шо визнаю неконституційними, втрачають читаність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 ОСОБА_2 України та дати ухвалення рішення Коституційним Судом України УПФУ в Близнюківському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату if пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменіу ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України <• І ір>- Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.20п- року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни-. нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивачки про зобов’язання відповідача виплачувати їй в 2008 році (починаючи з 22 травня) щомісячну надбавку до пенсії в розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги також обгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін ло деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки,встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Законх України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності ОСОБА_2 України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України, щодо відповідності ОСОБА_2 України (конституційності) положень ст.67 розділу 1 п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Законе України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конститеції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 ОСОБА_2 України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УГ1ФУ в Близнюківському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії \ розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 64 ОСОБА_2 України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_2 України.

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до/сітірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає пастуйне.

Відповідно до ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до ОСОБА_2 України, законів України та міжнародних договорів. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює відносини.

ст.62, ч.І ст.66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44. 45, 46 ст.71, ст.ст.98, 101, 103, 111 Закону України Про

Таким чином доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядкх здійснення

доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задок счиі

позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Законх У кгд'ни

«Про загальнообов’язкове Державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст. 6 Закону України «Про сошздьлий

захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими

ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта,

який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення

ч.З ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1

цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки

наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації

позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 ОСОБА_2 України та права на отримання доплати до пенсії,

передбаченої ст. 6 Заокну України «Про соціальний захист дітей війни».

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу,

на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Відповідно до ст.71 ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік» КМУ надано право у 2009 році встановлювати

розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної

плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Дана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критеріям

розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки

розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної

пенсії за віком.

Отже нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового

довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися

відповідно до норм ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Судом встановлено, що всупереч ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» УПФУ підвищення до пенсії

позивачці за період за 2009 рік не нарахувало і пенсія виплачувалась не у повному обсязі. Тому бездіяльність УПФУ \

вказаний період є протиправною, такою, що не відповідає ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а вимоги

позивачки про зобов’язати УПФУ здійснити нарахування та виплату позивачу як «дитині війни» за період з 01 січня

2009 року по 31 грудня 2009 року підвищення до пенсії відповідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни >•. в

редакції, яка діяла в ці періоди, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з врахуванням фактично отриманих с м

підлягають задоволенню.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого

Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15

зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Законх

України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій

приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закон-.

України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФУ в Близнюківському районі Харківської області, л

місцем проживання позивачки. Ґ

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат

зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 ОСОБА_2 України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином,

держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх прав.

За змістом ч.І ст. 46 ОСОБА_2 України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на

забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист

громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання ЗО % доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст. 6 ОСОБА_2 України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої

повноваження у встановлених ОСОБА_2 межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від

01.03.2002 року за№ 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

¦призначення пенсії;

¦підготовки документів для її виплати;

¦забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах,

затвердженого постановою правління Пенсійногсуфонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного

фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно,

головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з

цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення

призначення та виплати пенсії.

і

Отже, обов’язок чпо нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України ¦¦ і Ір" соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу ЗО % доплати до пенсії та поклала виконанйя цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє череї свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважної причини.

Виходячи із системного аналізу приписів ОСОБА_2 України та наведених нормативно-правових актів. с> л вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі ЗО % віл мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або неЬиконання іншим .органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому ОСОБА_2 України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

З наведених вище підстав підлягають задоволенню вимоги і про перерерахунок пенсії за 2009 рік.

Позивачка у своїй заяві просить відновити пропущений строк звернення до суду за захистом прав, свобод, інтересів.

Однак, строк,встановлений ст.257 ЦПК України, на даний час не минув.

Керуючись ст.ст. 10,11,57, 60, 209,212,214-215, 217 та 218 ЦПК України, на підставі ст.ст.З та 6 Закот України «Про соціальний захист дітей війни», суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківської області щодо відмови позивачці в перерахунку та виплаті доплати до пенсії.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміре встановленого ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по ЗІ грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з 01 січня по 31 грудня 2009 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської областінерез Близнюківський районний с д Харківської області шляхом подачі в 10-денний'строк з дня проголошення рішення^ заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної окарги або у порядку ч.4 Ст.295 ЦПК України.