ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" травня 2009 р. Справа № 6/56-09
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ляхевич А.А.
суддів: Вечірка І.О
Зарудяної Л.О.
при секретарі Сташкевич М.О. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Мельник Ю.М., довіреність від 13.05.2009 р.,
від відповідача: Пилявець В.Л., довіреність від 11.03.2009 р.,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області
на рішення господарського суду Вінницької області
від "05" березня 2009 р. у справі № 6/56-09 (суддя Говор Н.Д.)
за позовом Приватного підприємства "Генерал - V", м. Вінниця
до Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області
про стягнення 243872 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.03.2009 р. позов Приватного підприємства "Генерал-V" до Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" про стягнення 243872 грн. задоволено: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар’єр" на користь Приватного підприємства "Генерал-V" - 243872 грн. боргу, 2438,72 грн. витрат з державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ "Стрижавський кар'єр" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення з підстав неповного з"ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, і припинити провадження у справі.
Зокрема, скаржник вважає, що місцевий господарський суд об"єднав в одній позовній заяві кілька не зв"язаних між собою вимог про стягнення заборгованості по договорах, які є окремими, непов"язаними між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому, посилається на п.5 ст.63 ГПК України, згідно якого при об"єднанні в одній позовній заяві кількох не зв"язаних між собою вимог позовна заява повертається без розгляду.
Відповідач вказує також, що місцевим господарським судом під час розгляду справи не з"ясовано чи є позивач власником цементу, який передав відповідачу та зазначає, що позивач не попереджав відповідача про можливі права третіх осіб на поставлений товар. Таким чином, відповідач вважає, що між сторонами при укладенні договорів за накладними від 16.10.2008 р., від 20.10.2008 р., від 23.10.2008 р. та від 03.11.2008 р., не було досягнуто домовленості по істотній умові договору - передачі права власності на товар. Посилаючись на викладене, скаржник вважає, що провадження у справі слід припинити.
Як зазначено в апеляційній скарзі, відповідач вважає, що між сторонами укладено чотири окремі договори купівлі-продажу, оформлені видатковими накладними, а в резолютивній частині рішення суд не зазначив про задоволення позовних вимог за кожним окремим договором.
В засіданні суду представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає, що господарським судом Вінницької області прийнято рішення від 05 березня 2009 року з порушенням норм чинного законодавства. Представник відповідача просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувавши рішення господарського суду першої інстанції, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення господарського суду Вінницької області законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши у повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі в жовтні -листопаді 2008 року існували договірні зобов’язання купівлі-продажу.
Так, згідно видаткових накладних Приватним підприємством "Генерал-V" передано, а ВАТ "Стрижавський кар'єр" прийнято товару (цемент) на загальну суму 298872,00 грн., а саме:
за видатковою накладною №РН-0000087 від 16.10.2008р. на суму 50040,00 грн.;
за видатковою накладною №РН-0000089 від 20.10.2008р. на суму 48600,00 грн.;
за видатковою накладною №РН-0000091 від 23.10.2008р. на суму 151632,00грн.;
за видатковою накладною №РН-0000095 від 03.11.2008р. на суму 48600,00 грн.
Разом з тим, свої зобов"язання по оплаті отриманого товару ВАТ "Стрижавський кар'єр" виконало лише частково, а саме в сумі 55000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.62-64), а також актом звірки розрахунків, підписаним обома сторонами (а.с.17).
Таким чином, заборгованість ВАТ "Стрижавський кар'єр" перед ПП "Генерал-V" склала 243872 грн., у зв"язку з чим останній 12.01.2009 р. звернувся до боржника з вимогою про сплату вказаної суми заборгованості за одержану продукцію (а.с.18).
Зважаючи на те, що вимога від 12.01.2009 р. була залишена боржником без відповіді та без задоволення, ПП "Генерал-V" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до ВАТ "Стрижавський кар'єр" про стягнення 243872 грн. заборгованості за поставлений товар.
З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2009 р. позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив, крім основного боргу в сумі 243872 грн., стягнути з відповідача інфляційні у сумі 2593,17 грн. та 3% річних у сумі 861,90 грн.
Так, згідно ст.22 ГПК України, позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.
Разом з тим, відповідно до Роз’яснення ВАСУ №02-5/289 від 18.09.1997 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", під збільшенням розміру позовних вимог розуміється збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.
А в даному випадку, позовна заява не містила вимог про стягнення інфляційних та річних, тобто, позивачем у заяві, поданій 05.03.2009 р., заявлено додаткові позовні вимоги, які не були заявлені у позовній заяві та не можуть бути предметом розгляду у даній справі.
З урахуванням наведеного, заява ПП "Генерал-V" про збільшення позовних вимог від 05.03.2009 р. правомірно відхилена місцевим господарським судом.
При цьому, рішенням від 05.03.2009 р., що оскаржується, господарський суд задовольнив позов про стягнення з відповідача на користь позивача 243872,00 грн. боргу і судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком, з огляду на таке.
Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти, причому у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що дії сторін в даному випадку спрямовані на набуття, зміну цивільних прав та обов'язків, що підтверджується відповідними доказами, в т.ч. і видатковими накладними.
Так, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 ГК України.
За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу цементу, які виникли з видачі позивачем видаткових накладних та підписання їх у встановленому порядку уповноваженою особою відповідача, а також фактичного отримання товару.
При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що кожна видаткова накладна є окремим договором між сторонами, оскільки видаткова накладна є первинним бухгалтерським документом, що засвідчує факт здійснення господарської операції, що відбулась між сторонами, проте не є договором у розумінні ст.626,628 ЦК України та 179-181 ГК України.
Суд апеляційної інстанції враховує, що, як зазначалось вище, фактично між сторонами склались правовідносини з купівлі-продажу.
Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).
У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.
З врахуванням наведеного, відсутність укладеного між сторонами договору, який відповідав би приписам норм Цивільного кодексу України та вимогам, які встановлено ст.ст.180,181 Господарського кодексу України, не впливає на обов'язок відповідача оплатити отриманий товар.
Стосовно інших доводів скаржника (про нез"ясування судом першої інстанції обставин, пов"язаних з набуттям позивачем права власності на товар, що в подальшому був поставлений відповідачу), то слід зазначити, що вони є надуманими та безпідставними, оскільки вказані обставини не є предметом доказування у даній справі, предметом розгляду якої є спір з приводу оплати товару, отриманого вже відповідачем. Крім того, судова колегія враховує, що за загальним правилом, право власності на придбаний товар набувається покупцем з моменту фактичної передачі йому товару. Тобто, навіть у випадку, якщо позивач не оплатив у повному обсязі третій особі цемент, поставлений відповідачу, це не є підставою стверджувати, що позивач не мав права власності на придбаний відповідачем товар.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 05 березня 2009року у справі №6/56-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", смт.Стрижавка Вінницького району Вінницької області - без задоволення.
2. Справу №6/56-09 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Ляхевич А.А.
судді:
Вечірко І.О
Зарудяна Л.О.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд