ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2009 Справа№ 41/48-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лотоцької Л.О. –доповідача;
суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.
при секретарі судового засідання Марунич Н.В.
За участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 21.05.2009 року:
від позивача: Ткаченко М.В. юрисконсульт, довіреність № б/н від 15.01.09;
від відповідача: Свінухов О.В. представник, довіреність № 4-08 від 25.03.09;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2009 року у справі № 41/48-09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Енерго", м. Дніпродзержинськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", м. Дніпропетровськ
про стягнення 2 342 362,26 грн.
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Енерго", м.Дніпродзержинськ звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", м. Дніпропетровськ про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 2 342 362,26 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2009 року (суддя Орєшкіна Е.В.) по справі № 41/48-09 позовні вимоги задоволені: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 2 342 362,26 грн., 23 423,62 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", м. Дніпропетровськ подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2009 року у справі № 41/48-09 змінити та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 2 342 362,26 грн., 23 423,62 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розстрочкою виплати вказаних сум на 12 місяців рівними частинами.
Скаржник вважає зазначене рішення таким, що не відповідає обставинам справи та прийнятим з порушенням норм чинного законодавства.
Скаржник зазначає, що зараз Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" знаходиться у скрутному фінансовому становищі, обумовленим, зокрема, тим, що у замовників кінцевої продукції Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", які є як резидентами України, так і країн СНД, виник великий борг за поточними контрактами на поставку товару перед підприємством через відсутність грошових коштів та фактичним простоєм підприємств - замовників (підприємства вугільної, металургійної та хімічної галузей). Таким чином, підприємство має велику дебіторську заборгованість, яка перевищує 9 млн. грн. Наслідком зазначеного став, відповідно, брак коштів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", яке на даний момент активно веде переговори з підприємствами –боржниками, щодо врегулювання описаної ситуації та спільного розроблення планів, схем погашення боргу перед підприємством. До того ж, у зв'язку з постійним подорожчанням матеріалів та комплектуючих на ринку та поступовим зниженням попиту на продукцію підприємства, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" зазнало у 2008 році значних збитків. Скаржник наголошує на тому, що у держави перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" існує борг у розмірі понад 480 тис. грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.
Скаржник зазначає, що виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" рішення господарського суду про стягнення грошових коштів є на даний момент неможливим та призведе відповідно до неможливості виплати заробітної плати працівникам підприємства та неможливості провести розрахунки за енергоносії, що призведе до повного зупинення його господарської діяльності і, як наслідок, до значних матеріальних збитків.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.09 року у справі № 41/48-09 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансмаш" без задоволення.
Позивач зазначає, що позов по суті визнаний відповідачем виходячи зі змісту самого відзиву на позов від 23.03.2009 pоку. Єдине прохання, зазначене у цьому відзиві, полягає у «розстроченні за рішенням суду стягнення грошової суми з відповідача у розмірі 2 342 362,26 грн. та суми судових витрат на строк 12 місяців рівним частинами».
Фактично зазначений відзив на позовну заяву не є відзивом в розумінні статті 5 ГПК, так як не містить мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача посиланням на законодавство, а також доказів, що обґрунтовують відхилення позовних вимог. По своїй суті він підміняє заяву сторони про розстрочення або відстрочення виконання рішення, передбачену ст. 121 ГПК України.
Позивач зазначає, що у суду першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення навіть не було підстав і процесуального підґрунття задовольняти прохання відповідача про розстрочення виконання рішення.
На думку позивача, єдиним можливим варіантом позитивного розгляду питання про розстрочення виконання рішення до прийняття самого рішення могло бути укладення мирової угоди між сторонами за правилом ст. 78 ГПК. Але навіть пропозиції про її укладення жодна із сторін не надала.
Позивач вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення діяв виключно в межах, наданих процесуальним законодавством і без порушення норм матеріального права. Тому доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими, а вимоги, викладені у скарзі, такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, її розгляд було призначено у судовому засіданні на 21.05.2009 року.
У судовому засіданні 21.05.2009 року оголошувалася перерва до 26.05.2009 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
08.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Енерго" –продавець та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" –покупець був укладений договір № 0801/8 (купівлі-продажу), відповідно до якого продавець зобов'язався поставити, а покупець –прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті та у строки за цінами, зазначеними у специфікації.
Пунктами 2.3, 2.4 договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 10-ти банківських днів з моменту поставки товару на розрахунковий рахунок продавця у національній валюті. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів покупця на розрахунковий рахунок продавця.
В період з червня по вересень 2008 року позивач за видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи, поставив відповідачу товар, розрахунки за який відповідач в повному обсязі не здійснив.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за серпень 2008 року сальдо на користь позивача складало 2 132 396,86 грн.
У вересні 2008 року позивачем було поставлено товару на загальну суму 609 965,40 грн.
Таким чином станом на 30.09.2008 року заборгованість відповідача складала 2 742 362,26 грн.
З урахування здійсненої відповідачем 17.10.2008 року часткової оплати платіжним дорученням № 718 отриманого товару в сумі 400000 грн. заборгованість відповідача, як на час звернення з позовом до суду –23.12.2008 року, так на час розгляду апеляційної скарги, складає 2 342 362,26 грн., що не заперечується відповідачем.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В порушення умов договору та наведених вимог чинного законодавства відповідачем зобов’язання за договором щодо оплати отриманого товару не виконані.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача суму боргу.
24.03.2009 року відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому просив суд врахувати скрутний фінансовий стан товариства, зумовлений наявністю великої дебіторської заборгованості, збитків та існування боргу держави по відшкодуванню податку на додану вартість, та просив розстрочити стягнення грошової суми з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" у розмірі 2 342 362,26 грн. та суми судових витрат на строк дванадцять місяців рівними частками.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції залишив без задоволення клопотання відповідача щодо розстрочення виконання судового рішення, зазначивши, що наведені відповідачем обставини не є винятковими.
Колегія суддів вважає правомірною відмову у розстроченні виконання рішення суду. При цьому апеляційна інстанція виходить з наступного.
Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи 29.10.2008 року позивач направив відповідачу листа № 2/57 з проханням погасити дебіторську заборгованість в сумі 2 342 362,26 грн., направити позивачу гарантійний лист з графіком погашення боргу, на що відповідач 01.12.2008 року листом № 407 просив надати розстрочку сплати заборгованості на шість місяців.
Але з жовтня 2008 року по травень 2009 року, тобто на протязі семи місяців відповідач не сплатив позивачу жодної суми в погашення боргу.
За таких обставин розстрочка виконання рішення суду не гарантує ефективне виконання судового рішення, а призведе лише до подальшого звільнення відповідача від сплати боргу.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід’ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов’язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З урахуванням викладеного рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2009 року у справі № 41/48-09 –залишити без змін.
Головуючий суддя Л. О. Лотоцька
Суддя Р. М. Бахмат
Суддя О.С.Євстигнеєв