ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2009 року Справа № 2-а-5197/08/0970
м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду в складі: головуючого - судді: Могили А.Б.,
суддів: Григорука О.Б., Матуляка Я.П.,
з участю секретаря Надраги Л.Я.
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, третя особа на стороні відповідачів - Головне управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської облдержадміністрації п ро визнання дій відповідачів протиправними, зобов'язання відповідачів перерахувати недоплачену одноразову грошову допомогу до ІНФОРМАЦІЯ_4. цільовим платежем третій особі на стороні відповідачів, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, третя особа на стороні відповідачів - Головне управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської облдержадміністрації п ро визнання дій відповідачів протиправними, зобов'язання відповідачів перерахувати недоплачену одноразову грошову допомогу до ІНФОРМАЦІЯ_4. цільовим платежем третій особі на стороні відповідачів.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги мотивував тим, позивачу разова грошова допомога до 05 травня, передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " у 2005-2008 роках виплачена йому в неповному розмірі, а саме не в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Вважає такі дії відповідача протиправними. Посилався на ст.ст. 3, 8, 55 Конституції України, ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», де прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить 332 грн., ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», де розмір мінімальної пенсії за віком з травня 2006 року, як вважає позивач, становив - 332 грн., ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», де розмір мінімальної пенсії за віком,як вважає позивач, з травня 2007 року становив - 408 грн., ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» з травня 2008 року - 481 грн, рішення Конституційного Суду України 09.07.2007 року №6-рп/2007, згідно якого визнано неконституційними деякі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Зазначив, що за 2005, 2006 роки йому виплачено по 330 грн, за 2007 рік - 360, за 2008 рік - 400 грн. Просив позов задовольнити.
Позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача - Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської облдержадміністрації надав письмове заперечення проти позову, згідно якого позовні вимоги не визнав. Вважає, що оскільки виплата грошової допомоги інвалідам війни фінансується з державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ст.99 КАС України. Просив відмовити в задоволенні позову з вказаних підстав.
Представник відповідача - Міністерства фінансів України, в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заперечення проти позову, в якому просить справу розглядати без його участі, позовних вимог не визнав. Вважає, що оскільки виплата грошової допомоги інвалідам війни фінансується з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-якими іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Посилається на ст. 4 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням закону про Державний бюджет України та на те, що Міністерство фінансів України безпосередньо не здійснює виплат щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому вимоги позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і задоволенню не підлягають. Одночасно вказує, що згідно із положенням статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. Просив в задоволенні позову відмовити з вказаних підстав.
Представник відповідача - Державного казначейства України, в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутності представника та заперечення проти позову, згідно якого позовні вимоги не визнав та пояснив, що залучення Державного казначейства України у якості співвідповідача є безпідставним і необґрунтованим. Вважає, що ст. 95 Конституції України (норма прямої дії) визначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються законом про державний бюджет України. Згідно ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням закону про державний бюджет України. Акцентує увагу суду на те, що річні розписи асигнувань загального фонду державного бюджету на 2005-2007 роки виділені в повному обсязі. За вказані роки Державне казначейство України свої функції щодо виділення коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України" виконало. Кошти були виділені Міністерству праці та соціальної політики України. Обов'язок по виплаті разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік покладається на Міністерство праці та соціальної політики України, яке перераховує виділені кошти місцевим органам праці та соціального захисту населення. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України. Просив відмовити в задоволенні позову з вказаних підстав.
Представник відповідача - Міністерства праці та соціальної політики України в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовим повідомленням, заперечень проти позову не надіслав.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни II групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 та не заперечується відповідачами по справі.
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня інвалідам війни II групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. З огляду на викладене правовідносини, які виникають при призначенні та виплаті вищевказаних допомог є бюджетними відносинами (ст. 4 Бюджетного кодексу України).
З метою реалізації зазначеної бюджетної програми Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 18 лютого 2004 року №177, згідно з якою щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики України для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Згідно ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" у 2005, 2006 роках виплата щорічної одноразової грошової допомоги інвалідам війни II групи відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснювалася в розмірі 330 грн. Згідно ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" зазначена допомога інвалідам війни III групи виплачувалася у розмірі 360 грн, ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, така виплата проводилась в розмірі 400 грн.
Вищевказані суми позивачу були виплачені в строки, передбачені чинним законодавством, тобто до 5 травня відповідного року за який здійснювалася виплата. Дані обставини не заперечуються відповідачами і позивачем, тому згідно ч.3 ст. 72 КАС України факт виплати позивачу разової щорічної грошової допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та суми виплачених допомог доказуванню не підлягають.
До суду з даним позовом ОСОБА_1 звернувся ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Про порушення свого права на отримання щорічної разової грошової допомоги у розмірі встановленому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач знав під час отримання такої допомоги.
Таким чином, позивачем пропущено, передбачений ст. 99 КАС України, строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання дій відповідачів щодо недоплати разової грошової допомоги як інваліду війни II групи за 2005, 2006, 2007 роки протиправними та зобов'язання виплатити недоотримані суми, а тому у задоволені даних вимог позову слід відмовити на підставі ст. 100 КАС України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 р. N 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", здійснюється для інвалідів війни II групи в розмірі 400 гривень.
Вищевказана сума позивачу була виплачена в строки, передбачені чинним законодавством, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3. Дана обставина не заперечується відповідачами і позивачем, тому згідно ч.3 ст. 72 КАС України факт виплати позивачу разової щорічної грошової допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та суми виплаченої допомоги, доказуванню не підлягає.
Здійснення вказаної виплати проводилося у відповідності до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, оскільки фінансові можливості Державного бюджету України у 2008 році не дозволяли здійснювати виплати разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
При цьому норми відповідних законів про Державний бюджет України згідно ч.3 ст.4 Бюджетного кодексу України були пріоритетними при конкуренції з нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому на думку суду саме вони підлягали до застосовування у спірних правовідносинах.
Крім того, суд враховує, що на момент виплати був чинним п.20 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає дії відповідача - Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської облдержадміністрації при виплаті допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» правомірними, та такими, що повністю відповідають вимогам Конституції та законодавства України, а розмір виплат - належним.
Конституційною нормою чітко окреслено коло питань, які можуть бути врегульовані тільки Законом України Про Державний бюджет України. А саме, цим законом визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (частина друга статті 95 Конституції України). Застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для інвалідів війни потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", які регулювали виплати зазначеної допомоги інваліда війни рішенням Конституційного Суду України за №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнанні неконституційними.
Частиною 2 ст. 152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Статті Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", які були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України, втратили чинність тільки з 22.05.2008 року, так як рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 не має зворотної дії в часі. Тому, в квітні 2008 року, на момент виплати позивачу грошової допомоги, був чинним п.20 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Таким чином, при визначенні розміру виплати вищезгаданої грошової допомоги необхідно керуватись Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Суд також враховує, що вищезазначена допомога є разовою, тобто виплачується щорічно виключно до 5 травня, а чинним законодавством України не передбачена можливість повторних виплат чи доплат даної допомоги при подальшій зміні їх розміру. Тобто, в даному випадку зміна розміру грошової допомоги після 5 травня поточного року може мати значення тільки при виплатах у наступному році.
Виходячи з того, що позивач отримав зазначену виплату в розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", відповідачі правомірно керувались нормами, якими врегульовані правовідносини щодо виплат, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 71, 86, 99, 100 ч.3 ст. 160, ст. 162 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, третя особа на стороні відповідачів - Головне управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської облдержадміністрації п ро визнання дій відповідачів протиправними, зобов'язання відповідачів перерахувати недоплачену одноразову грошову допомогу до ІНФОРМАЦІЯ_4. цільовим платежем третій особі на стороні відповідачів, відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Головуючий суддя Могила А.Б.
Суддя Григорук О.Б.
Суддя Матуляк Я.П.
Постанова складена в повному обсязі 12.05.2009 року.