Категорія №9
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 листопада 2011 року Справа № 2а-8660/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Лагутіна А.А.;
при секретарі судового засідання: Рязанській Є.О.;
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 14-286д від 27.09.2010 року);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 7-2011 від 04.01.2011 року);
ОСОБА_3 (довіреність № 9367 від 11.10.2011 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом державного підприємства «Свердловантрацит» до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськекспоенерго» про визнання дій неправомірними, скасування вимоги № 12-05-14-14/8726 від 21.09.2011 року,-
ВСТАНОВИВ:
28 вересня 2011 року державне підприємство «Свердловантрацит» (далі-Позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області (далі-Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськекспоенерго» про визнання дій неправомірними, скасування вимоги № 12-05-14-14/8726 від 21.09.2011 року, в якому зазначило наступне. На виконання звернення УМВС України в Луганській області від 01.09.2011 року № 4/9853, постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 31.08.2011 року та направлень на перевірку від 02.09.2011 року № 697, 698 відповідачем було проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово – господарської діяльності державного підприємства «Свердловантрацит» за період з 01.04.2009 року по 01.04.2010 року, за результатами якої було складено ОСОБА_3 від 13.09.2011 року за № 05-21/17. Згідно акту № 05-21/17 від 13.09.2011 року ревізією було встановлено фінансові порушення на суму 125 523,55 грн., які були виявлені в результаті недотримання умов п.п.6.7 договору поставки від 16.07.2009 року № 326/3-09 та п.3 додаткових угод № 1, 2, 3, 4 до нього, а також положень господарського кодексу України. Так, у період з 01.07.2009 року по 01.04.2010 року підприємством не була нарахована пеня, яка передбачена умовами договору внаслідок чого було недоотримане доходів на загальну суму 125 523,55 грн. по розрахунках з ТОВ «Луганськекспоенерго». На підставі зазначеного акту була винесена вимога № 12-05-14-14/8726 від 21.09.2011 року «Про усунення порушень виявлених в результаті ревізії».
Позивач вважав, що в акті ревізії на підставі якого була винесена вимога, надані висновки є безпідставними та протиправними щодо встановлених порушень, оскільки перевірка проводилась лише за фотокопіями документів, що підтверджували виконання зазначеного договору поставки, при цьому договір був виконаний у повному обсязі та взагалі у відповідача відсутні повноваження щодо втручання в господарську діяльність позивача при укладанні та виконанні господарських договорів з іншими учасниками ринку.
За таких обставин, позивач просив суд визнати протиправними дії начальника відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг КРУ в Луганській області ОСОБА_4, які полягали у надані безпідставних та протиправних висновків стосовно встановлених порушень в акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Свердловантрацит» за період з 01.04.2009 року по 01.04.2010 року, на підставі якого було прийнято вимогу № 12-05-14-14/8726 від 21.09.2011 року та скасувати вимогу № 12-05-14-14/8726 від 21.09.2011 року.
У подальшому позивачем було надано суду уточнення позовних вимог, у яких позивач просив суд визнати дії Контрольно-ревізійного управління в Луганській області неправомірними, скасувати вимогу № 12-05-14-14/8726 від 21.09.2011 року (том 2 аркуш справи 212).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надали заперечення на адміністративний позов у яких зазначили наступне. Оскаржувана вимога КРУ за результатами проведення позапланової ревізії позивача була винесена правомірно, оскільки позивачем не була нарахована пеня в сумі 125 523,55 грн. по розрахунках з ТОВ «Луганськекспоенерго» при виконанні договору поставки № 326/3-09 від 16.07.2009 року, оскільки ТОВ «Луганськекспоенерго» здійснювало розрахунки після відвантаження вугілля, що суперечило пунктам 6, 7 зазначеного договору та п.3 додаткових угод до нього №№ 1, 2, 3, 4 (умовам 100% передплати). Крім того, ревізію було проведено по оригіналам та завіреним фотокопіям за місцезнаходження об’єкту контролю. За таких обставин представники відповідача просили суд у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи підтримав позицію позивача та вважав, що зазначений договір поставки вугілля був виконаний у повному обсязі та без будь-яких порушень, а тому відсутні підстави для застосування пені за невиконання умов договору в частині розрахунків. Представник третьої особи в судове засідання не з’явився та просив розглянути позов за його відсутністю та задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з таких підстав.
Судом встановлено, що 16.07.2009 року між позивачем – ДП «Свердловантрацит» та ТОВ «Луганськекспоенерго» був укладений договір поставки № 326/3-09 на поставку вугільної продукції та додаткові угоди до нього № 1 від 16.07.2009 року, № 2 від 07.08.2009 року, № 3 від 31.08.2009 року та № 4 від 28.09.2009 року (том 1 аркуші справи 220-227).
Відповідно до постанови про провадження виїмки від 05.06.2010 року та протоколів виїмки від 08 та 09.06.2010 року всі документи, які підтверджували господарські відносини позивача із ТОВ «Луганськекспоенерго» були вилучені та долучені до матеріалів кримінальної справи в тому числі і документи на підтвердження виконання договору поставки № 326/3-09 від 16.07.2009 року (том 1 аркуші справи 238-252).
В судовому засіданні сторони не заперечували проти того, що договір поставки між позивачем та ТОВ «Луганськекспоенерго» № 326/3-09 від 16.07.2009 року та додаткові угоди до нього № 1 від 16.07.2009 року, № 2 від 07.08.2009 року, № 3 від 31.08.2009 року та № 4 від 28.09.2009 року були виконані сторонами у повному обсязі, що також підтверджується актами маркшейдерського заміру рядового вугілля (продуктів збагачення) (том 1 аркуші справи 132-207), рахунками-фактурами (том 2 аркуші справи 222-250, том 3 аркуша справи 1-108), банківськими виписками (том 3 аркуші справи 109-126).
Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 31.08.2011 року, на підставі листа начальника слідчого управління УМВС України в Луганській області від 01.09.2011 року № 4/9853, для забезпечення розслідування кримінальної справи № 17/10/0838 було призначено в період з 05.09.2011 року по 20.09.2011 року проведення позапланової виїзної документальної ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Свердловантрацит» в частині виконання договору поставки № 326/3-09 від 16.07.2009 року, а також додаткових угод до нього № 1 від 16.07.2009 року, № 2 від 07.08.2009 року, № 3 від 31.08.2009 року та № 4 від 28.09.2009 року (том 2 аркуші справи 10-12).
На підставі вказаної постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 31.08.2011 року, направлень на проведення позапланової ревізії від 02.09.2011 року № 697 та 698 та програми позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Свердловантрацит» за період з 01.04.2009 року по 01.04.2010 року, Контрольно-ревізійним управлінням в Луганській області було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Свердловантрацит» (том 1 аркуші справи 228-230, том 2 аркуші справи 10-12).
За наслідками зазначеної ревізії було складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Свердловантрацит» від 13.09.2011 року № 05-21/17 (том 1 аркуші справи 20-34).
На зазначений акт ревізії позивачем були надані заперечення, які за результатами їх розгляду враховані при прийняття вимоги не були (том 1 аркуші справи 209-215).
На підставі акту ревізії від 13.09.2011 року № 05-21/17, відповідно до вимог п.7 ст.10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (далі-Закон № 2939) відповідачем було направлено позивачу вимогу № 12-05-14-14/8726 від 21.09.2011 року «Про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії», в якій було зобов’язано позивача нарахувати пеню, яка передбачена умовами договору, внаслідок чого недоотримані доходи на загальну суму 125 523,55 грн., за недотримання умов п.п.6, 7 договору поставки від 16.07.2009 року № 326/3-09 та п.3 додаткових угод № 1, 2, 3, 4 до нього, а також положень п.п.1, 2 ст.193, п.2 ст.216, ст.218, п.п.1, 2 ст.343 ГК України, у період з 01.04.2009 року по 01.04.2010 року (том 1 аркуш справи 13).
Проблемою даного спору є правомірність винесення відповідачем оскаржуваної вимоги за результатами здійснення позапланової ревізії, проведеної на підставі постанови суду на вимогу правоохоронних органів в рамках досудового слідства у кримінальній справі.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом № 2939.
Відповідно до ст.1 Закону № 2939 державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.
Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується Міністерству фінансів України. Контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі підпорядковуються Головному контрольно-ревізійному управлінню України. До складу обласних контрольно-ревізійних управлінь входять контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах і районах у містах (ст.4 Закону № 2939).
Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби відповідно до ст.2 Закону № 2939 є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550.
Згідно із ст.10 Закону № 2939 головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах, серед іншого, надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Разом з цим, ст.11 вказаного Закону визначено підстави та порядок проведення ревізії та, зокрема, зазначено, що плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за наявності хоча б однієї з перелічених обставин, у тому числі у разі надходження доручення щодо проведення ревізій у підконтрольних установах від органів прокуратури в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби. Позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені цим Законом до підконтрольних установ, проводяться органами державної контрольно-ревізійної служби за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Особливістю даного спору є те, що ревізія, за результатами якої було винесено оскаржувану вимогу, є позаплановою та була проведена на підставі постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 31.08.2011 року, за поданням слідчого управління УМВС України в Луганській області, для забезпечення належного розслідування кримінальної справи № 17/10/0838.
Так, відповідно до п.48 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 року у разі проведення ревізії на підставі звернення правоохоронних органів, а також коли ревізією, проведеною з інших підстав, виявлено порушення, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь, матеріали таких ревізій у визначені в пункті 46 цього Порядку строки передаються до правоохоронних органів. Про результати розгляду матеріалів ревізії (крім проведених за порушеними кримінальними справами) правоохоронні органи повідомляють органу служби протягом 10 робочих днів після прийняття відповідного рішення.
Аналогічні положення містяться і у п.2.10 та п.5.2 Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19.10.2006 року № 346/1025/685/53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 жовтня 2006 року за № 1166/13040, яким передбачено, що документування результатів ревізії здійснюється відповідно до законодавства з питань державного фінансового контролю. При цьому в акті ревізії обов'язково відображаються встановлені факти порушень законодавства (назва, дата, номер, стаття чи пункт нормативно-правового акта), розмір матеріальної шкоди (збитків), посадові (службові) особи, внаслідок дій або бездіяльності яких допущено порушення законодавства та завдано матеріальну шкоду (збитки). При проведенні ревізії за зверненням правоохоронного органу матеріали ревізії не пізніше десяти робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у випадках надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше трьох робочих днів після направлення висновків на такі заперечення (зауваження), передаються до правоохоронного органу.
Таким чином, остаточне рішення за результатами позапланової ревізії, проведеної за зверненням правоохоронного органу приймається відповідним правоохоронним органом в рамках кримінальної справи.
Що стосується відшкодування завданих державі збитків, то у випадку їх підтвердження вони можуть бути стягнуті з винної особи шляхом пред’явлення цивільного позову у кримінальній справі, що передбачене нормами кримінального процесуального законодавства України.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття вимоги № 12-05-14-14/8726 від 21.09.2011 року «Про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії».
Крім того, з аналізу змісту акту ревізії від 13.09.2011 року № 05-21/17 вбачається, що роблячи висновок про порушення умов договору поставки від 16.07.2009 року № 326/3-09 та п.3 додаткових угод № 1, 2, 3, 4 до нього, а також положень п.п.1, 2 ст.193, п.2 ст.216, ст.218, п.п.1, 2 ст.343 ГК України у період з 01.04.2009 року по 01.04.2010 року державним підприємством ДП «Свердловантрацит» не було нараховано пені, яка передбачена умовами договору, внаслідок чого недоотримано доходів на загальну суму 125 523,55 грн., по за увагою ревізора залишився той факт, що зазначений договір був фактично завчасно виконаний у повному обсязі, про що не заперечували сторони та це підтверджувалось матеріалами справи.
Так, ДП «Свердловантрацит» дійсно відвантажувало вугілля за вищезазначеним договором без попередньої оплати його вартості, однак це не є порушенням норм чинного законодавства, та підставою для застосування відповідальності до підприємства (працівників підприємства), оскільки, відповідно до вимог ст.193 ГК України зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. В зазначеному договорі відсутнє застереження щодо неможливості відвантаження вугілля без передплати.
Також, п.6.3. Договору № 326/3-09 від 16.07.2009 року встановлено: «Розрахунки за поставлене постачальником вугілля здійснюються покупцем на умовах 100% передплати». Конкретна дата здійснення 100% передплати, договором та додатками до нього не встановлена.
Додатковими угодами до договору встановлений строк поставки (виконання зобов'язань постачальника): додаткова угода № 1 — липень-серпень 2009 року; додаткова угода № 2 — серпень-вересень 2009 року; додаткова угода № 3 — вересень-жовтень 2009 року; додаткова угода № 4 — вересень-грудень 2009 року, тобто було зазначено місяці без конкретної дати.
Статтею 614 ЦК України встановлено, що особа яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відвантаження вугільної продукції ДП «Свердловантрацит» здійснювалось добровільно без отримання передплати зі сторони ТОВ «Луганськекспоенерго». Таким чином, з боку ТОВ «Луганськекспоенерго» вина, як підстава для застосування штрафних санкцій була відсутня. Умовами договору було зазначено, що лише винна особа виплачує іншій стороні пеню. Тому, враховуючи умови договору, підстави для нарахування штрафних санкцій у вигляді пені судом не вбачаються.
Також, ст.217 ГК України зазначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання в результаті застосування яких, для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Тобто, штрафні санкції як один із різновидів господарських санкцій, є заходами впливу на правопорушника (за наявності вини), а не засіб (спосіб) отримання «доходів у вигляді пені», як зазначено в акті ревізії.
Суд також вважає, що посилання відповідача в акті ревізії на п.п.1, 2 ст.193, п.2 ст.216, ст.218, п.1, 2 ст.343 ГК України не відповідають фактичним обставинам справи та не приймаються судом до уваги з наступних підстав.
Стаття 1 ГК України визначає основні засади господарювання України, регулює господарські відносини що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання.
Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, (ст.2 ГК України).
Разом з тим, ст.6 ГК України прямо забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування їх посадових осіб у господарські відносини. Засоби державного регулювання прописані в ст.12 ГК України в якій відсутні такі засоби регулюючого впливу держави на діяльність суб'єкта господарювання, як зобов'язання нарахування пені для отримання доходів.
Стаття 8 ГК України визначає, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. Отже, ст.193 ГК України встановлює загальні умови виконання господарських зобов'язань, суб'єктами господарювання та регламентує взаємовідносини між сторонами зобов'язання, в даному випадку покупцем та постачальником вугілля. ДП «Свердловантрацит» свої зобов'язання перед ТОВ «Луганськекспоенерго» виконало в повному обсязі, тому необґрунтованим є висновок ревізорів про порушення вимог цієї статті.
Висновки ревізорів стосовно порушення ДП «Свердловантрацит» ст.ст.216, 218 ГК України є некоректними та не відповідають дійсності. Ці статті не встановлюють обов'язкові вимоги стосовно нарахування пені. Зазначені норми лише регламентують взаємовідносини сторін у господарських відносинах, втручання в які з боку державних органів прямо заборонено ст.6 ГК України.
На думку суду, враховуючи відсутність правових підстав для нарахування пені, висновок зроблений в ОСОБА_4 ревізії щодо недоотримання доходів є необґрунтованим та таким що не відповідає фактичним обставинам справи, а вимога відповідача стосовно нарахування пені та збільшення дебіторської заборгованості є втручанням в господарську діяльність підприємства.
Станом на 31.12.2009 року (строк закінчення дії договору) зобов'язання сторонами виконано в повному обсязі, заборгованість з обох сторін була відсутня, сторони претензій одна до одної не мали.
Крім того, суд вважає що ревізію було проведено також з порушенням ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», і тому її висновки не мають правових наслідків, виходячи з наступного.
Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право, окрім іншого, перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо).
Пунктом 16 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою встановлено, що ревізія проводиться шляхом: документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими бухгалтерськими (первинними та зведеними) документами, статистичною та фінансовою звітністю, господарськими договорами, розпорядчими, та іншими документами об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку.
Проте, ревізію було проведено по ксерокопіям документів, що передані 09.09.2011 року до ВП «Свердловвуглезбут», що підтверджується сторінкою 1 акту ревізії та листами ревізорів від 05.09.2011 року та 09.09.2011 року (том 1 аркуш справи 20, 21, 35, 36, 83-85, том 3 аркуші справи 147, 148), які завірені неналежним чином, без зазначення ПІБ та посади особи яка виготовила ксерокопії, дати їх виготовлення та печатки. Документи, які підтверджують господарські взаємовідносини ДП «Свердловантрацит» з ТОВ «Луганськекспоенерго» було вилучено, як речові докази по кримінальній справі №17/10/9050 оперуповноваженим ВПСУСП ВПМ ДПІ в м. Свердловську ОСОБА_5 на виконання постанови про проведення вилучення слідчого по ОВД прокуратури м. Свердловська ОСОБА_6 в порядку ст.ст.180, 181, 185, 186, 189 КПК України (том 1 аркуші справи 37-52, 238-252).
Відповідно до ст.186 КПУ України копії вилучених документів за клопотанням власника, а також інших осіб, які за законодавством мають право користуватися цими документами, можуть бути надані слідчим під час вилучення документів. Копії вилучених документів виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів цих осіб (за їх згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів органів, що проводять вилучення, та засвідчуються підписом слідчого і завіряються печаткою. Представниками відповідачів зазначені обставини в судовому засіданні спростовані не були.
Суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Контрольно-ревізійного управління в Луганській області, які полягають у надані безпідставних та протиправних висновків стосовно встановлених порушень в акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Свердловантрацит» за період з 01.04.2009 року по 01.04.2010 року, на підставі якого було прийнято вимогу № 12-05-14-14/8726 від 21.09.2011 року та скасувати вимогу № 12-05-14-14/8726 від 21.09.2011 року, задоволенню не підлягають з таких підстав.
Вчинення дій суб’єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії є процес реалізації наданих законом функцій суб’єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії – вимога про усунення виявлених порушень, саме вона має вплив на його права та обов’язки. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об’єкту порушеного права.
Крім того, дії відповідача, які призвели до внесення акту ревізії та вимоги необґрунтованих висновків, не можуть бути визнані судом протиправними, оскільки дії ревізорів з проведення ревізії відповідають вимогам Закону № 2939. Той факт, що до акта ревізії та вимоги були внесені необґрунтовані відомості, є підставою для визнання правових актів індивідуальної дії, прийнятих за наслідками таких дій, протиправними та їх скасування.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 15.11.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч.4 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги державного підприємства «Свердловантрацит» до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськекспоенерго» про визнання дій неправомірними, скасування вимоги № 12-05-14-14/8726 від 21.09.2011 року задовольнити частково.
Вимогу Контрольно-ревізійного управління в Луганській області № 12-05-14-14/8726 від 21.09.2011 року, винесену на підставі акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Свердловантрацит» за період з 01.04.2009 року по 01.04.2010 року № 05-21/17 від 13.09.2011року - скасувати.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з державного бюджету України на користь державного підприємства «Свердловантрацит» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 01,70 (одна грн. сімдесят коп.) грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 18 листопада 2011 року.
СуддяОСОБА_7