ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року 12:00Справа № 2а-0870/5039/11 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складісудді ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання Яланської В.А. та представників:

позивача:                    ОСОБА_2,

відповідача:                    ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал, ГМБХ»

до                     Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про                    визнання протиправними та скасування податкового повідомлення – рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал, ГМБХ» (далі – позивач, ТОВ «Корал, ГМБХ») до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області(далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення–рішення від 31 грудня 2010 року №0002362305/0/31698.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової невиїзної перевірки по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Аквілегія» та ТОВ «Епіцентр К», оскільки товари та послуги, отримані від ТОВ «Аквілегія» та ТОВ «Епіцентр К», позивачем оплачені, використовувалися в господарській діяльності позивача, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення даних операцій. Вказує, що приписи чинного законодавства не ставлять в залежність право платника податку на віднесення коштів до складу валових витрат від факту сплати або несплати податкових зобов’язань його контрагентами. Зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суми коштів від операцій з ТОВ «Аквілегія» та ТОВ «Епіцентр К». В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що податковим органом правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення – рішення, оскільки під час проведення перевірки позивачем не надано належних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Аквілегія» та ТОВ «Епіцентр К». Зазначає, що здійснюючи господарські операції по наданню інформаційно-консультаційних послуг з ТОВ «Епіцентр К» у позивача була відсутня економічна доцільність таких господарських операцій, з огляду на наявність у позивача власного маркетингового відділу та відділу збуту. Також, представник відповідача зазначив, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Аквілегія» також не мали ознак реального вчинення, оскільки контрагент позивача не має ресурсів необхідних для здійснення господарських операцій, а саме автотранспортних засобів. Крім того, представник відповідача зазначив, що директора ТОВ «Аквілегія» вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2010 року по справі №1-765/2010, визнано винним у вчиненні злочину, передбачено ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, що на думку відповідача також свідчить про нереальність господарських операцій. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 10.11.2010 по 21.12.2010 співробітника ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт №240/23-508/35365973 від 24.12.2010.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем, серед іншого, п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №335/94-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряє мий період у розмірі 172 064,00 грн., у т.ч. по періодам: ІІІ квартал 2009 року – на суму 142 000,00 грн., 2009 рік – на суму 150 746,00 грн., І квартал 2010 року – на суму 10159,00 грн., півріччя 2010 року – на суму 16525,00 грн., ІІІ квартал 2010 року – на суму 21318,00 грн.

31 грудня 2010 року відповідачем на підставі акту перевірки №240/23-508/35365973 від 24.12.2010 прийнято податкове повідомлення – рішення №0002362305/0/31698, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 251 362,60 грн., в т.ч. за основним платежем 172 064,00 грн. та 79 298,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням – рішенням позивач оскаржив вищевказане рішення в адміністративному порядку до ДПА у Запорізькій області, а рішенням ДПА у Запорізькій області від 18.02.2011 №705/10/25-020 «Про продовження строку розгляду первинних скарг» продовжено розгляд первинної скарги до 03.04.2011. В період з 23.03.2011 по 29.03.2011 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, а саме щодо правомірності включення до складу валових витрат та податкового кредиту операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Аквілегія» та ПП «Базилика», за результатами якої складено акт від 29.03.2011 №106/23-509/35365973, яким підтверджено висновки акту від 24.12.2010 №240/23-508/35365973.

Рішенням про результати розгляду первинних скарг від 01.04.2011 №1452/10/25-020 ДПА у Запорізькій області залишено оскаржуване податкове повідомлення – рішення без змін, а первинну скаргу позивача – без задоволення.

Крім того, за результатами розгляду повторної скарги позивача, ДПА України прийнято рішення від 16.06.2011 №11184/6/25-0515, яким залишено оскаржуване податкове повідомлення – рішення без змін, а повторну скаргу позивача – без задоволення.

Не погодившись за результатами розгляду первинної та повторної скарги, а також оскаржуваним податковим повідомленням – рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення – рішення, став висновок податкового органу про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аквілегія», ТОВ «Епіцентр К».

Суд зазначає, що пунктом п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі – Закон №335/94-ВР) передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону №335/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №335/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №335/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи судом встановлено, що 01 грудня 2008 року між замовником -ТОВ «Корал, ГМБХ» та виконавцем - ТОВ «Епіцентр К» укладено договір №3024/90/08, предметом зазначеного договору було надання виконавцем послуг щодо просування товару замовника в регіонах України на умовах, передбачених договором (а.с.154-155, т.1).

Також 01 грудня 2008 року між покупцем - ТОВ «Епіцентр К» та постачальником - ТОВ «Корал, ГМБХ» укладено договір №3023/90/08, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов’язується приймати такий товар і сплачувати за нього певні грошові суми (а.с.183-190, т.1).

Відповідно до специфікації №1 до договору №3023/90/08 позивачем постачався ТОВ «Епіцентр К» товар торгівельної марки «CoralMaster» (а.с.191, т.1).

Крім того, 17 жовтня 2009 року між замовником - ТОВ «Корал, ГМБХ» та виконавцем - ТОВ «Епіцентр К» укладено договір №3199/90/09 про надання інформаційно – консультаційних послуг, відповідно до п.1.2 договору предметом договору є надання виконавцем інформаційних, консультаційних та марчендайзенгових послуг в регіонах України на умовах, передбачених договором (а.с.156-157, т.1).

На підтвердження виконання умов договорів по наданню інформаційно – консультаційних послуг представником позивача до матеріалів справи надано акти виконання робіт (надання послуг) (а.с.172-182, т.1). Також, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Епіцентр К» надано податкові накладні (а.с.198-206, т.1).

Реальність господарських операцій підтверджується також наданим до матеріалів справи Звітом про просування продукції марки Корал, ГМБХ у Національній сітці будівельно – господарських гіпермаркетів «Епіцентр» за період липень – серпень – вересень 2009 року.

Оплата за надані ТОВ «Епіцентр К» послуги підтверджується наданими до матеріалів справи виписками по рахунку ТОВ «Корал, ГМБХ» та платіжними дорученнями (а.с.207-222, т.1).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Аквілегія», суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Аквілегія» проводились без укладання договору, а поставка товару здійснювалась на підставі видаткових накладних.

Матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними підтверджується, що позивач придбавав у ТОВ «Аквілегія» товар, а саме: рідину 131-85, кубоконтейнери 1000 л. б/у (а.с.225, 228, т.1).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аквілегія» до матеріалів справи надано податкові накладні виписані ТОВ «Аквілегія» (а.с.226, 229, т.1)

Оплата за поставлений ТОВ «Аквілегія» товар підтверджується наданими до матеріалів справи виписками по рахунку ТОВ «Корал, ГМБХ» (а.с.230-234, т.1).

Поставка кубоконтейнерів від ТОВ «Аквілегія» на адресу позивача підтверджується наданим до матеріалів справи актом позапланової інвентаризації кубоконтейнерів 1000 л, які знаходяться у власності ТОВ «Корал, ГМБХ», картками обліку матеріалів (а.с.238-243, т.1).

З матеріалів справи судом встановлено, що матеріальні цінності отримані від ТОВ «Аквілегія» використовувались позивачем у власній господарській діяльності, а саме під час виготовлення добавок CoralMasterSpesial, CoralMasterSilk, CoralExpertSilk,CoralMasterInt, а також прискорювачів 101-246 та 102-246, що підтверджується бухгалтерськими довідками, попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції (а.с.244-250, т.1).

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум за вищевказаними операціями до складу валових витрат є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Суд не приймає посилання податкового органу на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2010 року по справі №1-765/2010, яким визнано винним у вчиненні злочину, передбачено ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, директора ТОВ «Аквілегія», оскільки директора ТОВ «Аквілегія» позивача визнано винним в ухиленні від сплати податку на додану вартість, а предметом розгляду даної справи є правомірність формування позивачем показників податкового зобов’язання з податку на прибуток.

Крім того, суд зазначає, що вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2010 року по справі №1-765/2010 не містить посилань на порушення приписів чинного законодавства під час здійснення господарських операцій між ТОВ «Аквілегія» та позивачем.

Отже, на переконання суду, податкові органи не можуть накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10, відповідно до якої якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов’язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 30.05.2012 по справі №2а-0870/5035/11, яка набрала законної сили 15.05.2014, та якою підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Аквілегія», за актом перевірки №240/23-508/35365973 від 24.12.2010.

Щодо посилань представника відповідача на відсутність таварно-транспортних накладних, які підтверджують переміщення товару від ТОВ «Аквілегія» до позивача, суд зазначає, що відповідно до листів ТОВ «Корал, ГМБХ» витрати на доставку товару було включено до вартості товару та доставлено на адресу позивача – м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Б (а.с.223-224, т.1).

Таким чином, суд зазначає, що відсутність товарно-транспортної накладної є недоліком в оформленні господарських операцій, проте, не може бути єдиним та достатнім доказом відсутності таких операції, за наявності інших первинних документів, які підтверджують реальність таких операцій.

Стосовно посилань представника відповідача на відсутність у ТОВ «Аквілегія» власних чи орендованих транспортних засобів, суд зазначає, що чинне, на момент здійснення операцій, законодавство не забороняло контрагенту позивача залучати, для перевезення на адресу позивача матеріальних цінностей, третіх осіб (транспортні компанії, тощо).

Щодо посилань представника на порушення вимог чинного законодавства контрагентами позивача, суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Також, суд критично оцінює посилання представника відповідача на недоцільність замовлення позивачем інформаційно-консультативних послуг у ТОВ «Епіцентр К», з огляду на наявність власних компетентних співробітників, оскільки роблячи такі висновки податковий орган фактично втручається в господарську діяльність позивача, оскільки позивач здійснюючи господарську діяльність має право діяти на власний розсуд та ризик, а відповідно і має право укладати будь-які договори з будь-якими контрагентами, за умови, що такі договори не суперечать вимогам чинного законодавства.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що податок на прибуток підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал, ГМБХ».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал, ГМБХ» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 31 грудня 2010 року №0002362305/0/31698.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал, ГМБХ» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                  Ю.П.Бойченко