Справа № 127/22796/15-ц

Провадження № 2/127/6922/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 про встановлення факту, що будинок з прибудовами був і є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, про визнання право власності на частки в будинковолодінні в порядку спадкування, визнання свідоцтва про право власності та договору дарування недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 про встановлення факту, що будинок з прибудовами був і є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, про визнання право власності на частки в будинковолодінні в порядку спадкування, визнання свідоцтва про право власності та договору дарування недійсним.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Вказана заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, оскільки позивачем:

-не зазначено ціну позову та вартість спірного майна на момент звернення до суду. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України, ціна позову визначається вартістю майна, яка відповідно до вимог чинного законодавства визначається виходячи з ринкової вартості спірного майна. Відповідно до роз’яснень Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, які містяться в листі від 28.01.2013 року № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», якщо на момент подачі позовної заяви неможливо встановити ціну позову, розмір судового збору визначає суддя відповідно до правил статті 80 ЦПК України. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI в редакції від 22.05.2015 року, за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою – підприємцем сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. Тому відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦПК України, суд визначає попередньо розмір судового збору щодо вимог майнового характеру в сумі 6090,00 грн., з наступним поверненням переплаченого судового збору, відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

В позовній заяві позивачі ставлять питання про відстрочення сплати судового збору.Відповідно до ст. 82 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, однак позивачами не надано доказів щодо їхнього майнового стану а саме їх незадовільного (скрутного) матеріального становища.

-не зазначено доказів щодо виникнення спору з відповідачами з приводу невизнання ним права власності позивача на частину спадкового майна, оскільки відповідно до роз’яснень, які містяться в п. 3.1. інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема на житловий будинок;

-не зазначено доказів, щодо належності на підставі договору дарування частини домоволодіння по вул. В. Семенця, 6 в м. Вінниці відповідачеві ОСОБА_6;

-щодо укладення оспорюваного договору дарування між відповідачем ОСОБА_5 та ОСОБА_6;

-щодо наявності права спадкування позивачами після смерті матері ОСОБА_8 на спадкове майно;

-щодо наявності або відсутності інших спадкоємців на будинковолодіння по вул. В. Семенця, 6 в м. Вінниці;

-щодо недотримання відповідачами під час укладення договору дарування норм ст. 203 ЦК України.

Крім того, позовна заява не містить дати її подання.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 119 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків.

За таких обставин, дану заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 про встановлення факту, що будинок з прибудовами був і є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, про визнання право власності на частки в будинковолодінні в порядку спадкування, визнання свідоцтва про право власності та договору дарування недійсним - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків до 06 жовтня 2015 року, але не більше п'яти днів з моменту отримання копії ухвали, про що повідомити позивача.

У разі невиконання вказаних недоліків, дана заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя: