ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №2а-3529/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Костіва М.В.
при секретарі судового засідання Жарській І.М.
з участю представників:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача:ОСОБА_1. - представник (довіреність №НОМЕР_1 від 12.05.2008 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства “Заболотці”, с. Павлів, Львівська область, до Управління Пенсійного фонду України в Радехівському районі Львівської області, м. Радехів, Львівська область, про скасування вимоги №Ю-97 від 29.05.2006 р. про сплату боргу по недоїмці із внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 5597,80 грн.,
встановив:
Приватне підприємство “Заболотці”, с. Павлів, Львівська область, звернулось із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Радехівському районі Львівської області, м. Радехів, Львівська область, про скасування вимоги №Ю-97 від 29.05.2006 р. про сплату боргу по недоїмці із внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 5597,80 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.07.2006 р. у справі №2/1096-11/162А було відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 27.07.2006 р. Постановою господарського суду Львівської області від 10.08.2006 р. позов було задоволено, скасовано вимогу про сплату боргу від 29.05.2006 р. №Ю-97, винесену управлінням пенсійного фонду України в Радехівському районі Львівської області. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 р. постанову господарського суду Львівської області від 10.08.2006 р. у справі №2/1096-11/162А залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2008 р. у справі №К-35601/06 №2/1096-11/162А касаційну скаргу управління пенсійного фонду України в Радехівському районі Львівської області задоволено частково, постанову господарського суду Львівської області від 10.08.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, Вищий адміністративний суд України вказав, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, а законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. З моменту набрання чинності з 01.01.2004 р. Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” позивач зобов'язаний сплачувати ці внески, не зважаючи на те, що він є платником єдиного податку. Вищий адміністративний суд України звернув також увагу на фактичне не дослідження обґрунтованості суми внеску, заявленого відповідачем.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 20.01.2009 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України. Судом вживались заходи до виконання обов'язкових вказівок Вищого адміністративного суду України, вимагались та досліджувались первинні документи та пояснення щодо суми нарахованого позивачу платежу.
Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
Позивач у позовній заяві ствердив, зокрема, що є суб'єктом малого підприємництва, який перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку. Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98 визначено інший порядок оплати податків і зборів, а саме у вигляді єдиного податку, 42% якого перераховуються Державним казначейством України в Пенсійний фонд України. Тим не менш, відповідач виставив оспорювану вимогу про сплату боргу. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача позов заперечив, з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, зокрема, що згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страхувальниками визначено, зокрема, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування. Відповідно, позивач зобов'язаний вести облік та сплачувати внески до фонду. Посилається на мотиви ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.06.2008 р. Зазначив також, що виставлена позивачу сума недоїмки по страхових внесках за період вересень 2005 р. по січень 2006 р. включно, визначена у відповідності до Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме, до 31.03.2005 р. - 32%, з 31.03.2005 р. - 32,3%. Просить у позові відмовити та поновити термін пред'явлення виконавчого документа до виконання. Однак, враховуючи, що ст. 261 КАС України передбачає процедуру поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання лише виконавчого листа, і не передбачає проведення такої процедури спільно із розглядом адміністративної справи, суд не вбачає передбачених законом підстав для поновлення такого терміну.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, вживши заходів до виконання обов'язкових вказівок Вищого адміністративного суду України, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Позивач є суб'єктом малого підприємництва, отримав право сплати єдиного податку та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, що підтверджується свідоцтвами про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, та визнається сторонами.
Положеннями п. 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” передбачено звільнення відповідних суб'єктів, зокрема, від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У відповідності до п. 3 вказаного Указу суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, які, у свою чергу, наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку, зокрема, у розмірі 42% до Пенсійного фонду України.
З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується факт оплати позивачем єдиного податку у встановленому розмірі у відповідних періодах.
Матеріалами справи, зокрема, актом №21 від 12.05.2006 р. перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ПП “Заболотці” підтверджується, що з 26.04.2006 р. по 28.04.2006 р. відповідач проводив перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язань зі збору та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з січня 2005 р. по березень 2006 р. Зазначеним актом було виявлено не відображення сум нарахованої зарплати, на які нараховуються страхові внески за період з вересня 2005 р. по січень 2006 р. включно, у т.ч. у вересні - 272,73 грн., у жовтні - 4193,46 грн., у листопаді - 1130,14 грн., у грудні - 0,70 грн., у січні - 0,77 грн., усього на суму 5 597,80 грн.
При цьому, як вбачається з акту перевірки та заперечень відповідача, при визначенні сум відповідач застосовував ставки, виходячи з діючих норм Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме, до 31.03.2005 р. - 32%, з 31.03.2005 р. - 32,3%. Доказів помилкового обчислення зазначеної суми суду не надано, позивач посилався на відсутність передбачених законом підстав для нарахування сум внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування взагалі.
У відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у разі виявлення сум страхових внесків, які не були своєчасно нараховані та/або сплачені, територіальні органи надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка є виконавчим документом.
Оспорюваною вимогою про сплату боргу №97 від 29.05.2006 р. позивачу виставлено до сплати зазначену в акті суму - 5 597,80 грн.
Відповідно до листа Пенсійного фонду України від 01.06.2005 р. № 6320/04 “Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування”, починаючи з 1 квітня 2005 року органи Пенсійного фонду здійснюють перевірки тих суб'єктів підприємницької діяльності, які порушують встановлений порядок нарахування та оплати страхових внесків за найманих працівників. При цьому, перевірці підлягає період з 1 квітня 2005 року.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2004 року, він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державною пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим законом визначаються: принципи і структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, оплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними. Відповідно до п. 1 ст. 11 вказаного закону, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент, на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством. Згідно з п. 1 ст. 14 закону, страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч. 1 ст. 15 цього закону є платниками страхових внесків і зобов'язані на підставі п. 6 ч. 2 ст. 17 зазначеного закону нараховувати, обчислювати та оплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ст. 18 закону, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування і оплати таких внесків або звільнення від оплати. Ставки, механізм справляння та пільги з оплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України "Про збір на обов'язкове державно пенсійне страхування", яким не передбачено такої пільги, як звільнення від оплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для юридичних осіб, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування. Крім того, згідно зі ст. 15 розд. XV "Прикінцеві положення" закону №1058-ІV, до приведення законодавства України у відповідність із цим законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, чим спростовується посилання на норми Указу Президента України №727/98.
Зазначеним підтверджуються висновки Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 11.06.2008 р. по цій справі, відповідно до яких з моменту набрання чинності з 01.01.2004 р. Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” позивач зобов'язаний сплачувати ці внески, не зважаючи на те, що він є платником єдиного податку, а посилання на те, що сплата позивачем єдиного податку звільняє його від обв'язку нараховувати та сплачувати суму страхових внесків, є безпідставним.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. З урахуванням наведеного, позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. 1. У позові відмовити повністю.
2. 2. Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя Костів М.В.
Повний текст постанови виготовлено 28.04.2009 року.