Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2052/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Лещенко О. В.

Доповідач Белінська І. М.

УХВАЛА

Іменем України

10.09.2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Белінської І.М. - головуючої,

Франко В.А.,

Чельник О.І.

при секретареві Постоєнко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання правочину недійсним та застосування реституції, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 липня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоПросто» про визнання правочину недійсним рішення та застосування реституції.

В обґрунтування позову посилався на те, що 23 квітня 2010 року він уклав з відповідачем угоду №0317309 з додатками №1 і №2, предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля ЗАЗ ЛАНОС, вартістю 69 500 гривень, за рахунок об'єднання грошових коштів учасників через систему „АвтоТак". На виконання умов договору ним внесено на рахунок відповідача 37145,98 грн,, однак автомобіль він не отримав. На його звернення про розірвання договору та повернення сплаченої суми коштів відповідач відповіді не надав. Вважав, що він уклав зазначену угоду під впливом обману зі сторони відповідача та із застосуванням відповідачем нечесної підприємницької практики, оскільки він перед підписанням угоди отримав нечітку, неправдиву інформацію щодо умов угоди, які є несправедливими по відношенню до нього, суперечать принципу добросовісності цивільних відносин, що створює істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду його інтересам. Крім того, посилався на те, що угода не відповідає вимогам чинного законодавства України та не відповідала його внутрішній волі на момент її укладення.

З цих підстав позивач просив визнати недійсною з моменту укладення Угоду №0317309 від 23 квітня 2010 року з усіма додатками і стягнути з відповідача на його користь 37 145,98 грн.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09.07.2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновку суду обставинам справи. Вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання угоди недійсною за наявності у ній несправедливих умов, включених до неї відповідачем.

Заслухавши доповідача, дослідивши письмові докази по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи позивача про те, що угода про надання позивачу, як учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля, містить несправедливі для нього як споживача послуг ТОВ «Авто Просто» умови, є необґрунтованими.

Такий висновок ґрунтується на належній оцінці наданих сторонами доказів, якими вони обґрунтовували свої позовні вимоги та заперечення, правильному застосуванні норм матеріального права.

Встановлено, що укладена між сторонами угода складається з основного тексту угоди, додатку № 1 (анкети учасника), додатку № 2 (Правила функціонування системи придбання в групах АВТО ТАК). Всі додатки підписані сторонами і є невід'ємними частинами угоди. Сама угода та додаток № 2 до неї містять описання послуг, що надаються ТОВ "Авто Просто". Таким чином, умови надання Позивачеві послуг на підставі угоди та інформація про ці послуги викладені досить детально і ясно в угоді та додатках до неї. Доводи позивача про те, що відповідач ввів його в оману щодо обставин придбання автомобіля на умовах, передбачених угодою, або про те, що він помилявся щодо цих обставин, є недоведеними.

Згідно із ст. 10 угоди "підписання угоди та додатків до неї є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом угоди та додатків до неї. Учасник заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника АВТО ПРОСТО, уважно прочитав та зрозумів угоду та додатки до неї,що засвідчує своїм підписом ".

Крім цього, у позивача, відповідно до п. 13.8 ст. 13 додатку № 2 до угоди, було 7 (сім) календарних днів від дати підписання угоди для самостійного повторного ознайомлення з умовами угоди та додатків до неї, та у випадку незгоди з умовами угоди, для її розірвання. Порядок розірвання угоди також детально описано в додатку № 2 до угоди, де чітко встановлено і погоджено сторонами, що заява про розірвання угоди подається в центральний офіс АВТО ПРОСТО за адресою: вул. Воровського, 24, корп. 1, 3-й поверх, Київ, 01601.

Проте, позивач в семиденний термін не звертався до ТОВ "АВТО ПРОСТО" з заявою про розірвання угоди у визначеному порядку, а отже є цілком очевидним, що умови угоди були зрозумілі Позивачу, він вважав їх справедливими по відношенню до себе. Отже, позивач мав повну і достовірну інформацію про послуги відповідача та порядок їх надання, тому його доводи про те, що ТОВ "АВТО ПРОСТО" порушило ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема, щодо установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням угоди, є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст.. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" "Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. " Проте, позивачем не зазначено, які умови угоди є несправедливими з огляду на наявність істотного дисбалансу прав і обов»язків сторін на шкоду споживача.

Згідно із ст.1 угоди, її предметом є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля. АВТО ПРОСТО є товариством, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів учасниками через систему придбання в групах АвтоТак. АВТО ПРОСТО гарантує учаснику системи, що він одержить право на отримання автомобіля за умови, що учасник системи виконує всі зобов»язання, які випливають з цієї угоди. Ці гарантії АВТО ПРОСТО забезпечуються угодами, укладеними між АВТО ПРОСТО та виробником та/або імпортером та/або дистриб»ютором автомобілів( ст.2).

Зобов'язання Відповідача визначені в статті 3 угоди та в додатку №2. Так, АВТО ПРОСТО зобов»язаний, зокрема: включити учасника до системи АвтоТак шляхом підписання даної угоди; сформувати групи учасників для придбання автомобіля; включити учасника до групи придбання автомобілів; організувати та створити умови для придбання автомобілів учасниками системи; здійснити оплату автомобіля виробнику, імпортеру чи дистриб»ютору за рахунок коштів, сплачених учасниками системи, на умовах угоди; забезпечити отримання автомобіля учасником системи згідно з умовами угоди; здійснювати адміністративні процедури, необхідні для передачі автомобіля учаснику системи, який одержав право на отримання автомобіля; сформувати фонд для повернення коштів; приймати та перераховувати страхові платежі відповідній страховій компанії; здійснювати адміністрування групи, до складу якої входить учасник системи, протягом всього строку її існування; надавати всі послуги, визначені в угоді та додатках до неї; вчиняти всі інші дії, спрямовані на придбання учасником автомобіля через систему. Детально зобов»язання відповідача відповідно до правил функціонування системи придбання в групах АвтоТак викладені у додатку №2 до угоди.

Аналіз визначених угодою прав та обов»язків сторін, з огляду на предмет угоди, не свідчить про несправедливість умов угоди. Зобов»язання відповідача чітко визначені та відповідають тим правам та обов»язкам, на виникнення яких була спрямована домовленість сторін договору.

Відповідно до п.2.4 додатку №2 АВТО ПРОСТО надає послуги з адміністрування системи до моменту завершення графіка внесків групи, до якої включено угоду. Порядок надання учаснику системи права на отримання автомобіля через механізм накопичення внесків або через механізм пропозиції авансових внесків визначено у статтях 4-6 цього додатку. Передача автомобіля має бути здійснена у порядку та строки, визначені ст.8 додатку №2. Відповідно до ч.1ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов»язки відповідно до договору. Із змісту угоди та додатку №2 вбачається, що угода діє до одержання учасником автомобіля та повної сплати ним його повної вартості та внесків в оплату послуг та страхових платежів або до моменту її розірвання, тобто сторони визначили обставини, з настанням яких дія договору припиняється. Зважаючи на умови укладеної угоди, строк дії договору визначити неможливо, оскільки, наприклад, учасник може набути право на придбання автомобіля до повної сплати його поточної вартості на момент набуття такого права.

Отже, визначення сторонами у договорі терміну його дії - до повного виконання сторонами своїх зобов»язань, не порушує прав позивача як споживача послуг.

Не можна погодитись з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі щодо наявності в угоді жорстких обов»язків для споживача та відсутності будь-яких зобов»язань з боку відповідача з огляду на те, що у разі розірвання угоди за ініціативою учасника йому повертаються лише періодичні платежі, за вирахуванням відступного за відмову від угоди у розмірі двох періодичних платежів, розрахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на дату повернення, і не повертається вступний внесок, внески в оплату послуг та страхові внески. Така умова не вважається несправедливою, оскільки відповідачу як адміністратору послуг по придбанню автомобілів у групах необхідно забезпечити у такому разі також інтереси інших учасників системи. Внески з оплати послуг та страхові внески, сплачені учасником під час дії договору, є прибутком суб»єктів підприємницької діяльності, якими такі послуги були реально надані.

Не відповідають дійсності доводи позивача про відсутність в угоді умов щодо відповідальності відповідача за невиконання своїх зобов»язань , оскільки така відповідальність визначена ст.14 додатку №2, зокрема пп.14.1, 14.2.

Не свідчить про нечесну підприємницьку діяльність відповідача та обставина, що розмір періодичних внесків розраховується від поточної ціни автомобіля, яка відповідає ціні, що встановлюється виробником та/або імпортером та/або дистриб»ютором в останній робочий день кожного місяця та є основою для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів, передбачених угодою, оскільки автомобілі для групи учасників придбаваються за рахунок їх внесків, що складають чистий фонд групи (п.4.3 додатку №2), а тому у випадку зміни ціни автомобіля ( збільшення), який обрав учасник, мають змінюватися і періодичні платежі, оскільки іншого джерела покриття збільшення ціни угодою не передбачено.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених ст.18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підстав для визнання угоди № 0317309 від 23.04.2010 року з додатками недійсною.

Правильним є і висновок суду щодо невідповідності угоди вимогам закону, а саме Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» ( із змінами від 02.06.2011 року), оскільки на час укладення угоди ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах не були затверджені Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а діяльність відповідача до внесення змін до вищезазначеного Закону, якими, зокрема, ч.1ст.4 було доповнено п.11-1 та віднесено до фінансових послуг послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групи, - не суперечила нормам ГК та ЦК України.

Не є підставою для визнання угоди недійсною посилання позивача на відсутність згоди дружини на укладення угоди, оскільки права позивача у такому випадку не порушені (ч.2ст.65 СК України).

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, ч.1ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Новомиргородського районного суду від 9 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: