КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року (12:39) м. Київ                                        810/2059/15

          Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., представника відповідача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» до Макарівського відділення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

          Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» звернулось до Макарівського відділення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 09.12.2014 року та № НОМЕР_2 від 10.12.2014 року.

Мотивуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями зменшено суми бюджетного відшкодування за лютий 2014 року (фактично за лютий 2012 року) та червень 2014 року (фактично за червень 2012 року) на 523721 грн. та 6013500 грн. відповідно на підставі висновку контролюючого органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку внаслідок подання уточнюючих розрахунків в жовтні 2014, оскільки відповідні суми бюджетного відшкодування перед цим були збільшені за результатом проведених перевірок, а тому відповідно до положень п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України такі суми можуть бути враховані виключно у зменшення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в наступних податкових періодах. Позивач вважає такий висновок контролюючого органу протиправним та зазначає, що шляхом подання уточнюючих розрахунків в жовтні 2014 року платник податків скористався правом, наданим йому пунктом 200.6 статті 200 ПК України, та змінив напрямок використання бюджетного відшкодування.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначив про те, що позивач як платник податків позбавлений права на отримання бюджетного відшкодування грошовими коштами на рахунок платника у банку у майбутніх звітних (податкових) періодах, оскільки бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 523 21, 00 грн. у зменшення податкових зобов’язань зі сплати податку на додану вартість за лютий 2012 року та в сумі 6 013 500, 00 грн. у зменшення податкових зобов’язань зі сплати податку на додану вартість за червень 2012 р. було відображено за результатом проведеної контролюючим органом перевірки на підставі п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, яким закріплено, що у такому разі вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

          Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив та подав до суду клопотання б/н від 16.09.2015 (вх. № 14626/15 від 16.09.2015), в якому підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Крім того, як вбачається з вищевказаного клопотання, позивач просить суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

          У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, які зазначені в запереченнях на позов.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

          Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

З 20.10.2014 р. по 06.11.2014 р. Макарівським відділенням Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено камеральну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий, червень 2012 року, за результатами якої було складено акт від 17.11.2014 № 221/15-012/35256333.

Як вбачається з акта, перевіркою були виявлені порушення вимог п. 200.14, п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України у зв’язку із завищенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по уточнюючим розрахункам податкових зобов’язань з податку на додану вартість, у зв’язку із виявленням самостійно виправлених помилок за лютий 2012 року в сумі 523 721, 00 грн. та за червень 2014 року в сумі 6 013 500, 00 грн.

Так, зокрема, як вбачається з вищевказаного акта, податковим органом під час проведення камеральної перевірки були використані результати камеральної перевірки № 165 від 16.03.2012 податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «ВТК Відродження» за січень 2012 року та камеральної перевірки № 332 від 16.07.2012 податкової декларації з податку на додану вартість «ВТК Відродження» за травень 2012 року. Вищезазначеними камеральними перевірками були встановленні порушення з боку позивача у вигляді заниження суми бюджетного відшкодування.

          Так, на підставі проведення вищевказаних камеральних перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, що були подані позивачем за відповідні звітні (податкові) періоди, податковим органом було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:          

-податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 16.03.2012, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» було збільшено суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів в сумі 523 721, 00 грн.;

-податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 16.07.2012 про збільшення суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів в сумі 6 013 500, 00 грн.

          Крім того, в акті перевірки від 17.11.2014 № 221/15-012/35256333 зазначено, що ТОВ «ВТК Відродження» не оскаржувало податкових повідомлень-рішень № 00001510500 від 016.03.2012 та № НОМЕР_4 від 16.07.2012.

          Контролюючим органом було зазначено, що ТОВ «ВТК Відродження» було зменшено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду на підставі результатів вищевказаних камеральних перевірок податкових декларацій за січень та травень 2012 р. у податковій звітності за лютий 2012 р. в сумі 523 721, 00 грн. та за червень 2012 р. в сумі 6 013 500, 00 грн., що в свою чергу, свідчить про безпідставність внесення позивачем вищевказаних сум до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по уточнюючим розрахункам податкових зобов’язань з ПДВ, у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок в податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2012 р. в сумі 23 721, 00 грн. та за червень 2012 р. в сумі 6 013 500, 00 грн.

          На підставі акта перевірки Макарівського відділення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.11.2014 № 221/15-012/35256333 було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

           -податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014 № НОМЕР_1, відповідно до якого позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2012 року в сумі 6 013 500, 00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 503 375, 00 грн.

           -податкове повідомлення-рішення від 10.12.2014 № НОМЕР_2, відповідно до якого позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2012 року в сумі 523 721, 00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 130 930, 25 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем було подано до Макарівського відділення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області наступні податкові декларації з податку на додану вартість:

-податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2012 року від 16.02.2012, в якій позивачем самостійно визначено суму залишку від’ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації) в розмірі 634 627, 00 грн., а також визначено суму від’ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, яка підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2 податкової декларації), в розмірі 5 713, 00 грн.

-податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2012 року від 20.03.2012, в якій позивачем на підставі результатів камеральної перевірки № 165 від 16.03.2015 зменшено залишок від’ємного значення за результатом перевірки податкового органу на суму 523 721, 00 грн. (рядок 21.3 податкової декларації) у зв’язку із зарахуванням цієї суми як бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів,та встановлено, що сума залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, становить 116 619, 00 грн.

-податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2012 року від 20.06.2012, в якій позивачем самостійно визначена сума залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду (рядок 24 податкової декларації) в розмірі 6 202 985, 00 грн., а також визначено суму від’ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, яка підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2 податкової декларації), в розмірі 2 318 296, 00 грн.

-податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2012 року від 16.07.2012, в якій позивачем на підставі результатів камеральної перевірки № 332 від 16.07.2015, зменшено залишок від’ємного значення за результатом перевірки податкового органу на суму 6 013 500, 00 грн. (рядок 21.3 податкової декларації) у зв’язку із зарахуванням цієї суми як бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періоді, та встановлено, що сума залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, становить 2 507 781, 00 грн.

Отже, аналізуючи вищевказані податкові декларації, суд дійшов висновку про те, що позивачем були враховані результати вищезазначених камеральних перевірок під час формування податкової звітності щодо показників податку на додану вартість за лютий та червень 2012 року., оскільки суми бюджетного відшкодування за січень 2012 року у розмірі 523 721, 00 грн. та травень 2012 року у розмірі 6 013 500, 00 грн. були враховані у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ в наступних податкових періодах.

Матеріалами справи встановлено, що в подальшому позивачем до контролюючого органу було подано наступні уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок:

-уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2012 року, відповідно до якого сума від’ємного значення в розмірі 523 721, 00 грн. була виключена з рядка 21.3 податкової декларації («зменшено/збільшено залишок від’ємного значення за результатами перевірки податкового органу»), врахована у складі залишку від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22, Д2), та відображена в рядку 23.1 (Д3, Д4) як сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку;

-уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2012 року, відповідно до якого сума від’ємного значення в розмірі 6 013 500, 00 грн. була виключена з рядка 21.3 податкової декларації («зменшено/збільшено залишок від’ємного значення за результатами перевірки податкового органу»), врахована у складі залишку від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22, Д2), та відображена в рядку 23.1 (Д3, Д4) як сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, позивачем було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок в раніше поданих деклараціях за лютий 2012 року та червень 2012 року, відповідно до яких позивачем було змінено напрям зарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент існування спірних відносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні періоди звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідного до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу – зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.                                                                                                                        Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх (з 01.07.2012 – та звітному) податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі тримання від нерезидента послуг на митній території України – сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримання від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду .

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах (в редакції з 01.10.2014).

Пунктом 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з п. 200.14 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає про те, що у відповідності до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, ТОВ «ВТК Відродження» має право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах, що в свою чергу, зумовило зміну позивачем напряму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у відповідності до уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань.

Проте, суд вважає хибною таку позицію позивача з огляду на наступне.

Як встановлено вище, податковими органами були проведені камеральні перевірки, за результатами проведення яких було складено акти № 165 від 16.03.2012 та № 332 від 16.07.2012 та встановлено заниження позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 523 721,00 грн. (за січень 2012 року) та на суму 6 013 500, 00 грн. (за травень 2012 року).

У зв’язку з цим, контролюючими органами були винесені податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 16.03.2012 та № 00002831500, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 523 721,00 грн. та на 6 013 500, 00 грн. відповідно.

Матеріалами справи встановлено, що вищевказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались позивачем в адміністративному та судовому порядку, тобто є узгодженими.

          Крім того, вищевказані суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість були зазначені позивачем в податкових деклараціях за лютий та червень 2012 року як такі, що підлягають врахуванню у зменшення податкового зобов’язання з ПДВ в наступних звітних (податкових) періодах, відповідно до положень п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України встановлює загальні умови порядку визначення платником податків напрямку зарахування суми бюджетного відшкодування, у той час як положення п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України встановлює певні особливості.

Так, зокрема згідно з пп. а) п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Отже, положеннями вищевказаної норми закріплено спеціальний порядок зарахування суми бюджетного відшкодування у разі виявлення контролюючим органом за результатом проведеної перевірки її заниження платником податків.

При цьому, суд звертає увагу, що посилання в п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України на п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, слід застосовувати виключно в частині способу відображення платником суми заниження бюджетного відшкодування, шляхом її відображення в податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому податковими органами була донарахована відповідна сума бюджетного відшкодування.

Таким чином, враховуючи межі застосування п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України є спеціальною нормою при регулювання спірних правовідносин, а п.200.6 ст. 200 Податкового кодексу України є загальним правилом з цих питань.

При цьому, пункт 200.14 статті 200 Податкового кодексу України не містить будь-яких застережень та імперативно визначає, що у разі виявлення контролюючим органом за результатом проведеної перевірки заниження платником податків суми бюджетного відшкодування, така сума може бути врахована виключно у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ в наступних податкових періодах. Зміни до Податкового кодексу України, які визначають обмеження права платника податків на отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування лише звітним (податковим) періодом, набрали чинності лише з 01.01.2015, а отже не стосуються спірних правовідносин.

Наведене свідчить про неможливість зміни позивачем напряму бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, визначених раніше контролюючим органом за результатом проведених перевірок в якості занижених, шляхом подання уточнюючих розрахунків.

Більш того, суд вважає, що така зміна напряму взагалі не може бути здійснена шляхом подання уточнюючого розрахунку, адже не відноситься до поняття «усунення помилки».

Так, згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 50.3 ст. 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Отже, передумовою подання платником податків уточнюючого розрахунку є виявлення ним помилки, що міститься у раніше поданій ним податковій декларації, у той час як у спірній ситуації факт наявності помилки у деклараціях відсутній через неможливість відображення платником податків суми виявленого контролюючим органом під час проведення перевірки заниження бюджетного відшкодування інакше як у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ в наступних податкових періодах.

Таким чином, зміна напряму використання бюджетного відшкодування шляхом подання уточнюючих розрахунків у спірній ситуації є неприпустимою.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що твердження податкового органу щодо завищення ТОВ «Компанія «ВТК Відродження» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по уточнюючим розрахункам за лютий 2012 року в сумі 523 721, 00 грн. та за червень 2012 року в сумі 6 013 500, 00 грн. є обґрунтованими, а тому винесення податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_5 від 09.12.2014 та № НОМЕР_2 від 10.12.2014 є правомірним.

          Таким чином, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень не підлягають задоволенню.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до матеріалів справи позивачем заявлено майнові вимоги, у зв’язку з чим сума судового збору становить 4 872,00 грн..

Як вбачається з платіжної квитанції від 15.05.2015, позивачем при зверненні до суду було сплачено 487, 20 грн., тобто 10 % від ставки судового збору, яка підлягає до сплати за заявлені майнові вимоги. Враховуючи результати розгляду справи, сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету, становить 4 384, 80 грн.

У судовому засіданні 16.09.2015 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 21.09.2015.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» (08010, Київська область, Макарівський район, селище міського типу Кодра, вулиця Ковпака, будинок 2, ідентифікаційний номер 35256333) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                                 Дудін С.О.