У х в а л а
Іменем України
22 квітня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Фазикош Г.В.,
суддів - Кондора Р.Ю., Власова С.О.,
при секретарі - Рогач І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27 листопада 2008 року було відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивачка ОСОБА_1 подала на це рішення апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким заявлені нею вимоги задовольнити повністю. Свою позицію апелянтка мотивує тим, що, на її погляд, місцевий суд при розгляді справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, дав неналежну оцінку зібраним по справі доказам та зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, апелянтка вказує на те, що неповнолітня Ніколетта проживає з нею ще з 1996 року після смерті своєї матері - доньки позивачки, позивачка є опікуном Ніколетти, відповідач давно не цікавиться життям дитини, не платить аліменти на її утримання, і фактично проживає тривалий час з іншої жінкою, яка має своїх дітей.
Відповідач подав суду заперечення на апеляційну скаргу, у якій просить скаргу відхилити, а рішення залишити без змін. Стверджує, що насправді він постійно спілкується з донькою і не вбачає у своїх діях підстав для позбавлення його батьківських прав на дитину, які передбачені ч.1 ст.164 СК України.
В судовому засіданні в апеляційній інстанції апелянтка свою скаргу підтримала та просила задовольнити. Додатково пояснила, що вважає, що вплив батька на дитину є негативним, вона неодноразово відпускала дитину до батька, у т.ч. на святкування нового року, однак він неналежно слідкує за її поведінкою, крім того, позбалення батька батьківських прав дасть змогу звернутися за відповідною державною матеріальною допомогою.
Відповідач скаргу не визнав та пояснив, що після смерті дружини їх діти - донька та син проживають із бабусею ОСОБА_1, він дійсно проживає цивільним шлюбом з жінкою, яка має своїх дітей, однак це не перешкоджає йому постійно спілкуватися зі свїми дітьми, у т.ч. донькою - неповнолітньою ОСОБА_3. У нього справді бувають конфлікти з позивачкою щодо методів виховання дитини, однак він вважає, що підстав для позбавлення його батьківських прав немає. Що стосується сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, то він вже є повнолітнім.
Неповнолітня ОСОБА_3 у судовому засіданні в апеляційній інстанції заявила, що бажає, щоб її батька позбавили щодо неї батьківських прав, та пояснила, що у такому разі, на її погляд, її батько не бути мати права виховувати її по телефону. Аналогічні пояснення вона давала й органу опіки й піклування Ужгородської районної державної адміністрації.
Орган опіки та пілкування Ужгородської районної державної адміністрації 17 квітня 2009 року направив суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_3. Висновок обгрунтовано письмовими поясненнями ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1. За поясненнями начальника служби у справах дітей Ужгородської районної державної адміністрації ОСОБА_5, даними ним у судовому засіданні в апеляційній інстанції , в основу цього висновку було покладено думку самої неповнолітньої ОСОБА_3
Вислухавши присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Відповідно до ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для справи, та докази на їх підтвердження; які правові відносини сторін випливають із встановлених обставин; яка норма права підлягає застосуванню до цих правових відносин тощо.
Таким чином, суд повинен повно та всебічно встановити фактичні обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оцінка доказів має проводитися судом відповідно до вимог ст.212 ЦПК України з врахуванням ступеня виконання стронами їх процесуальних обо'язків доказування і подання доказів, передбачених ст.60 ЦПК України. Суд має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що має грунтуватися на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встаноленого значення. Суд має оцінювати належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На переконання колегії, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та зробив висновки, які цим обставинам відповідають. Колегія погоджується із висновком місцевого суду про те, що підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_3, передбачених ст.164 СК України, не встановлено. Більше того, і відповідач, і позивачка, й сама неповнолітня фактично підтвердили факт того, що відповідач постійно спілкується зі своєю донькою й, насправді, між сторонами є конфлікт щодо методів її виховання.
Колегія дослідила висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, що міститься у рішенні Оноківської сільської ради, та аналогічний висновок ограну опіки та пілкування Ужгородської районної державної адміністрації, однак вважає їх недостатньою підставою для прийняття рішення про задоволення позову, оскільки вони грунтуються в основному на поясненнях самих учасників конфлікту.
Колегія також вважає, що думка самої неповнолітньої, враховуючи її вік, не може мати визначального значення для справи, та наголошує на тому, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, яка може бути застосована до батька лише за наявності та доведеності передбачених законом підстав з врахуванням інтересів дитини. В даному випадку, на думку колегії, наявність таких підстав не доведена належними й достатніми доказами та не випливає із дійсних інтерсів неповнолітньої, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін.
Враховуючи наведене, керуючись ст.164 СК України, ст.ст.10, 11, 60, 303, п.1.ч.1 ст.307, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуюча: Судді: