ГАГАРІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
99045, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 3 тіл.:(0692) 24-32-59, 24-03-41
перша інстанція код суду 2702
справа № 2а-872/06
справа №2а-267/07 категорія 42
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2007 року Гагарінський районний суд
м. Севастополя
у складі: головуючого судді Бессараб Л.М.
при секретарі Лавріщевій О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі адміністративний позов ОСОБА_1 до
48 комендатури охорони та обслуговування ВМС ЗС України про стягнення недосплаченої грошової надбавки за безперервну військову службу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач в грудні 2006 року звернувся до суду з позовом до 48 комендатури охорони та обслуговування ВМС ЗС України про стягнення недосплаченої грошової надбавки за безперервну військову службу в якому просив забов'язати військову частину провести доплату неоплачених йому коштів у розмірі 14022 грн. 95 коп.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що, незважаючи на внесення в чинне законодавство України змін щодо грошового забезпечення військовослужбовців, надбавка за безперервну військову службу у розмірі 70% грошового утримання, передбачена Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства Внутрішніх Справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу", на отримання якої він мав право, оскільки прослужив у Збройних Силах понад 20 календарних років. З метою економії грошових коштів, йому нараховувалась та виплачувалась надбавка в заниженому розмірі, внаслідок чого були порушені його права, так як він не мав жодних дисциплінарних стягнень та добросовісно проходив військову службу.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити позов по вищевказаних підставах. Представник відповідача в судовому засіданні не був присутній, представив заяву, в якій позов визнав.
Вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обгрунтованим та підлягаючим повному задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у Збройних Силах України, де прослужив більш 20 календарних років, що підтверджується наданим суду Витягом з послужного списку позивача, в зв'язку з чим, останній мав право на отримання надбавки за безперервну службу згідно Указу Президента України №389 від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" в розмірі 70% грошового утримання.
Судом не встановлено жодних підстав до зменшення розміру надбавки для позивача, оскільки він добросовісно проходив військову службу, не притягувався до відповідальності, до нього не застосовувались жодні дисциплінарні стягнення.
В період з січня 2003 року по останній час зазначена надбавка 48 комендатурою охорони та обслуговування ВМС ЗС України виплачувалась позивачу в заниженому розмірі відповідно до довідки 48 комендатури охорони та обслуговування ВМС ЗС України в якій сказано, що надбавка не виплачувалась в зв'яку з відсутністю коштів, що суперечить вимогам ст.ст.2 та 9 закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей"
З таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідно до ст.ст.2 та 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", що ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах та свободах, визначених законодавством України, і Держава гарантує матеріальне та інше забезпечення військовослужбовців у розмірах, що стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі. Право позивача на отримання надбавки за безперервну службу у розмірі 70% визначене п.1 Указу Президента України №389 від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу". В зв'язку з чим, різниця між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою, на отримання якої мав право позивач, підлягає стягненню на його користь. Відповідно до наказу Міністра Оборони України №308 від 30.07.2004 року, щомісячна надбавка за безперервну службу в Збройних Силах України в повному обсязі виплачувалась тільки військовослужбовцям структурних підрозділів центрального апарату Міністерства Оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, що є порушенням прав позивача, який добросовісно проходив військову службу і не мав дисциплінарних стягнень.
В зв'язку з цим суд вважає, що вказаний наказ Міністра Оборони України та будь-які інші розпорядження Міністра Оборони України не можуть бути підставою що до не виплати позивачеві надбавки у розмірі, визначеному Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року. Оскільки даним
Указом Президента України Міністру Оборони України надано право визначати лише порядок і умов сплати надбавок, а не розмір. Крім того, відсутність коштів та бюджетних асигнувань ніяким чином не вплинуло на встановлення максимального розміру надбавки військовослужбовцям Міністерства Оборони України та військовослужбовцям Генерального штабу Збройних Сил України . За таких обставин Міністр Оборони України мав би, зважаючи на відсутність коштів, встановити нижчий розмір надбавок і в Міністерстві Оборони України і в Генеральному штабі Збройних Сил України. Заниження розміру надбавки іншим військовослужбовцям є порушенням чинного законодавства та прав позивача. В порушення ст. 24 Конституції України відповідно до якої, громадяни мають рівні конституціїни права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілегій чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етичного та соціального походження, майнового стану, місця проживання та іншими ознаками, тобто оплата певних категорій військовослужбовців і не оплата надбавок іншої категорії військовослужбовців є порушення ст.24 Конституції України.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" Верховний суд вказав, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ повинні оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Разом з тим, суд може на підставі ст. 124 Конституції України визнати такими, що не відповідають Конституції, акти органів державної виконавчої влади: міністерств, відомств, місцевих державних адміністрацій. Судові рішення повинні грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Оскільки наказ Міністра Оборони України №308 віл 30.07.2004 року напряму суперечить Конституції України, оскільки обмежує права одних військовослужбовців і встановлює переваги іншим, суд вважає за необхідне застосувати Конституцію України, оскільки вона має вищу юридичну силу.
На підставі висловленого, керуючись ст..ст. 159-163 КАС України, ст.ст.
2, 9 закону України „Про соціальний та правовий захист
військовослужбовців і членів їх сімей", п.1 Указу Президента України №389 від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу", ст. 124 Конституції України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недосплаченої грошової надбавки за безперервну військову службу задовольнити.
Стягнути з 48 комендатури охорони та обслуговування ВМС ЗС України на користь ОСОБА_1 в рахунок недосплаченої надбавки за безперервну службу 14022 грн (чотирнадцять тисяч двадцять дві грн.) грн. 95 коп.
Стягнути з 48 комендатури охорони та обслужування ВМС ЗС України державне мито в дохід держави в сумі 51 гривні.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Гагарінський районний суд м. Севастополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 186 КАС України.