Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29

Справа № 2-831/10

РІШЕННЯ

(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2010 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого – судді Мазниці А.А.

При секретарі – Ковальській Т.Г.

За участю:

Позивача – ОСОБА_1

Представника позивача – ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа – КП “Дніпропетровське МБТІ”, про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач у серпні 2007 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він є одноособовим власником приміщення магазину № 22 по вул. Ворошилова, 1 у м. Дніпропетровську, створеного шляхом реконструкції належного йому жилого приміщення, придбаного за кошти, належні йому особисто. Незважаючи на це колишня дружина позивача, відповідач у справі ОСОБА_3, змінила замки на вхідних дверях зазначеного приміщення та на протязі тривалого часу перешкоджає позивачеві у користуванні ним. На підставі викладеного, з урахуванням уточнення заявлених вимог (а.с. 164-166), позивач просив суд визнати за ним право власності на спірне приміщення магазину № 22 по вул. Ворошилова, 1 літ. А-5 у м. Дніпропетровську та усунути перешкоди у користуванні цим приміщенням, зобов’язавши відповідачку звільнити його та повернути ключ від нього позивачеві.

У судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали, на їх задоволенні наполягали.

Відповідачка до суду не з’явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася (а.с. 182), про причини неявки суд не повідомила, що є підставою для вирішення справи без її участі у заочному порядку.

Третя особа явку свого представника до суду не забезпечила, про день та час розгляду справи повідомлялася.

Вислухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони з 1991 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, що був розірваний рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.07.2007 р. у цивільній справі № 2-1431/2007 (а.с. 20).

08.05.1997 р. між ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_1 був укладений договір дарування грошей, за яким у власність останнього перейшли грошові кошти у розмірі 52.635, 00 грн., що на той час дорівнювало 29.000, 00 доларам США, для придбання нерухомості (а.с. 22).

04.12.1999 р. за договором купівлі-продажу позивачем була придбана квартира № 22 у жилому будинку № 1 літ. А-5 по вул. Ворошилова у м. Дніпропетровську за ціну у розмірі 6.280, 00 грн. (а.с. 23). Будь-які докази використання подарованих позивачеві грошових коштів на інші потреби або використання для придбання даної квартири спільних грошових коштів, та взагалі наявності у подружжя інших коштів, достатніх для розрахунку за неї, стороною відповідача не надані, у зв’язку з чим суд вважає доведеним факт використання для її придбання грошових коштів, отриманих позивачем в дар від ОСОБА_4

У подальшому зазначена квартира була переобладнана позивачем у нежиле приміщення магазину, акт Державної технічної комісії про прийняття якого в експлуатацію був затверджений рішенням Дніпропетровської міської ради від 19.07.2001 р. № 1587 (а.с. 183). Тим же рішенням за позивачем було оформлене право приватної власності на нежиле приміщення магазину з видачею відповідного свідоцтва (а.с. 112).

Як вбачається з пояснень сторін, станом на час розгляду справи спірне нежиле приміщення перебуває у володінні та користуванні відповідачки, позивач позбавлений можливості користуватися ним.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд приходить до наступного.

Так, оскільки спірне майно було набуте позивачем у 1999 р., при вирішенні питання про те, чи є воно спільною власністю сторін, належить виходити з положень чинного на той час КпШС України. Відповідно до ст. ст. 22, 24 КпШС України майно, нажите подружжям у шлюбі, є їх спільною сумісною власністю. В той же час майно, належне одному з подружжя до шлюбу, отримане ним в дар або в порядку спадкування, є роздільним.

Оскільки з фактичних обставин справи вбачається, що квартира № 22 у жилому будинку № 1 літ. А-5 по вул. Ворошилова у м. Дніпропетровську була придбана позивачем за належні йому одноособово грошові кошти, отримані в дар, вона є його особистим майном. Також приймається до уваги, що після реконструкції зазначеної квартири створене нежиле приміщення магазину було оформлене на праві особистої приватної власності тільки за позивачем ОСОБА_1 (а.с. 112), що відповідачкою не оспорювалося.

За викладених обставин суд оцінює позовні вимоги в частині визнання права власності обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. У зв’язку з цим підлягають задоволенню також вимоги в частині усунення перешкод у користуванні спірним нежилим приміщенням, оскільки згідно ст. ст. 387, 391 ЦПК України власник має право витребувати своє майно від особи, що незаконно, без належної правової підстави заволоділо ним, а також має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні своїм майном. При цьому наявності у відповідачки будь-якої підстави для володіння та користування спірним майном не вбачається.

Згідно ст. 88 ЦПК України позовні вимоги у справі присуджуються стороні, на користь якої ухвалене рішення. При цьому підлягає достягненню з позивача в доход держави 1.615, 00 грн. судового збору, оскільки під час пред’явлення додаткової вимоги матеріального характеру про визнання права власності (а.с. 164-166) судовий збір не був ним доплачений до належного розміру.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 24 КпШС України, ст. ст. 387, 391 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 – 215, 224-226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на приміщення магазину № 22 по вул. Ворошилова, 1 літ. А-5 у м. Дніпропетровську.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні приміщенням магазину № 22 по вул. Ворошилова, 1 літ. А-5 у м. Дніпропетровську, зобов’язавши ОСОБА_3 звільнити зазначене приміщення та повернути ключі від нього ОСОБА_1.

В порядку розподілу судових витрат достягнути з ОСОБА_1 в доход держави 1.615, 00 грн. судового збору, стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 1.730, 00 грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.

У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.А. Мазниця