ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
"19" березня 2007 р. | № 01-18/72. |
Суддя господарського суду Волинської області Якушева І.О., розглянувши матеріали
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Апетит», м. Кривий Ріг
до відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинський консервний завод»
про стягнення 26076,21 грн.,
в с т а н о в и л а :
відповідно до п.5 ст.54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтується позовна вимога; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Відповідно до п.1.1. договору №М-2 від 3.03.2006р., на який посилається позивач на обґрунтування позовних вимог, відповідач зобов’язався здійснювати на своїх виробничих об’єктах з використанням сировини, тари та пакувального матеріалу замовника виробництво продукту по технології позивача і під торговою маркою "Тормозок", а також здачу його позивачу, а позивач зобов’язувався прийняти товар і сплатити обумовлену договором ціну.
Позивач просить стягнути з відповідача 21 152,21 грн., що складають залишок передоплати, перерахованих позивачем за виготовлення продукції.
В позовній заяві позивач, зокрема вказує, що ним було перераховано позивачу 75 000 грн., відповідачем було виготовлено лише 24 332 банки продукції, вартість їх виготовлення складає 24 332 грн., із 24332 банки 4924 не пройшли сертифікації.
У відповідності із ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З огляду на викладене позивач не зазначає, в чому полягає невиконання зобов’язання за договором №М-2 від 3.03.2006р. відповідачем, чи була передана позивачу та продукція, яка виготовлена, якщо ні, то скільки банок відповідачем не було виготовлено, яку суму складає вартість невиготовлених банок продукції, не зазначає, яка фактична чиста заборгованість відповідача за невиконану роботу без тих сум, які позивач зараховує відповідачу в рахунок погашення цієї заборгованості.
Вказуючи в позовній заяві про те, що відповідачем було виготовлено 19408 банок товару на суму 19408 грн., позивач додає акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-00567 про те, що виконавцем надано послуг по виготовленню одиниці готової продукції - 19064 банки на суму 19064 грн., не обґрунтовуючи розбіжностей між сумами.
До позовної заяви додано протокол розбіжностей, складений до договору на виготовлення продукції від 03.03.2006р., проте позивач не вказує, в якій же остаточній редакції було викладено умови договору.
Як випливає із змісту позовної заяви, позивач зараховує в рахунок погашення заборгованості відповідача свою заборгованість перед відповідачем: 9035,01 грн. орендних платежів, 1748,14 грн. вартості послуг по завантаженню товарно-матеріальних цінностей, 14918, 29 грн. вартості послуг з демонтажу обладнання, 3814,35 грн. вартості оклеювальних робіт, додаючи при цьому акт зарахування зустрічних вимог від 27.10.2006р. Як видно із акту зарахування сторони дійшли згоди про зарахування заборгованості позивача в розмірі: 8245,87 грн. за оренду приміщення, 14918,29 грн. за установку обладнання, 5221 грн. за роботи по виготовленню продукції. Враховуючи розбіжності в сумах, які зараховує позивач і про які сторони досягнули згоди, позивач не обґрунтовує стягнення сум в інших розмірах, ніж ті, про які домовились сторони.
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 4942 грн. за товар, що не пройшов сертифікації.
Відповідно до п.1 ст.675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов’язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Згідно з п.6.1. договору №М-2 від 3.03.2006р. прийом-передача товару здійснюється на складі замовника за актом прийому-передачі.
У зв’язку з цим позивач не викладає обставин щодо передачі йому продукції, за виготовлення якої він просить повернути 4942 грн., не наводить доказів, що та продукція, яка несертифікована ДП "Волинський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації", виготовлена саме за його замовленням і була призначена саме для нього.
У відповідності із ч.3 ст.63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п.3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
у х в а л и в:
позовні матеріали на 62 арк., в тому числі платіжні доручення № 33 від 23.02.2007р., № 35 від 27.02.2007р., повернути позивачу.
Суддя Якушева І. О.