Справа № 2-126/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2011 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

Головуючого - судді Левченко Т.А.

при секретарі –Куришко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, ОСОБА_2, інтереси якого представляє мати — ОСОБА_3, треті особи: служба у справах дітей Сумської міської ради про визнання недійсним розпорядження про приватизацію житла та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що йому на склад сім‘ї: він, дружина ОСОБА_3, син ОСОБА_2, донька ОСОБА_4 була надана трикімнатна квартира АДРЕСА_1. 01.12.2000 року його дружина знялась з реєстрації в квартирі, а 06.12.2000 року написала заяву від його імені на приватизацію квартири. В подальшому дружина знову зареєструвалась в квартирі, але виїхала разом з сином на постійне місце проживання за кордон до Італії. 03.02.2005 року шлюб між ним та ОСОБА_3 було розірвано. Так як дружина в квартирі не проживає, в 2006 році він звернувся до суду з позовом про визнання її такою, що втратила право користування спірною квартирою. В 2009 році, коли він отримав позов ОСОБА_3 про вселення та визначення порядку користування квартирою, він дізнався про приватизацію квартири. Однак він не підписував заяву на приватизацію квартири, так як на період 2000 року не мав наміру її приватизувати. Після розлучення з ОСОБА_3 він створив нову сім‘ю, як військовослужбовця його можуть перевести на роботу в інший регіон та, щоб отримати житло за новим місцем служби йому необхідно здати цю квартиру. Він має намір поліпшити свої житлові умови та в подальшому реалізувати своє право на приватизацію. Але не може реалізувати свої наміри, так як приватизація квартири була здійснена без його відому та згоди. Просить поновити йому строк звернення за даним позовом до суду в зв‘язку з пропуском з поважних причин; визнати недійсними розпорядження відділу комунального майна та приватизації Сумської міської ради № 4707 від 27.12.2000 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності на вказану квартиру, судові витрати покласти на відповідачів.

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат ОСОБА_5 позов підтримали та просять його задовольнити. Представник ОСОБА_3, яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_2 –адвокат ОСОБА_6 позов не визнала та в заперечення пояснила, що позивачу було достовірно відомо про приватизацію квартири та вона була здійснена з його згоди. У випадку задоволення його позовних вимог буде порушено права його неповнолітнього сина, а тому вважає вимоги необґрунтованими та просить в задоволенні позову відмовити.

В одному з судових засідань, під час розгляду справи, ОСОБА_2 надав пояснення в яких зазначив, що в 2000 році він проживав разом з батьком, але так як йому було сім років, про обставини здійснення приватизації йому нічого не відомо. В 2004 році, коли батьки сварились між собою, з їх розмов він дізнався, що квартира приватизована на нього та на батька. На даний час в зв‘язку з навчанням він тимчасово проживає з матір‘ю в Італії, однак постійним місцем його проживання є спірна квартира. ОСОБА_3, присутня в цьому ж судовому засіданні, позов не визнала та суду пояснила, що в 2000 році позивач сказав їй, що квартира, яка їм була надана більшої площі, а тому її необхідно приватизувати, але тільки на нього та сина. Вона погодилась та разом з донькою знялась з реєстрації в квартирі. Приватизацією квартири вони з позивачем займались спільно. Разом ходили до фірми «Канон», яка оформляла документи на приватизацію, та в житлово-експлуатаційну організацію. В 2005 році вони звернулись до спеціаліста відділу комунального майна та приватизації Сумської міської ради ОСОБА_7 з приводу отримання свідоцтва про право власності на житло. Остання повідомила їх про те, що отримати свідоцтво вони зможуть після списання приватизаційних чеків у ВАТ «Ощабанк». До цього часу вони не отримали свідоцтво, так як позивач не списав зазначені приватизаційні чеки. В Італії вона проживає з кінця 2000 року тимчасово в зв‘язку з роботою.

Представник Сумської міської ради ОСОБА_8 при вирішення справи щодо позовних вимог покладається на розсуд суду, але заперечує проти покладення на Сумську міську раду судових витрат в справі, так як працівники органу місцевого самоврядування, під час здійснення приватизації спірної квартири не вчиняли яких-небудь протиправних дій. Перевірка достовірності підпису в заяві на приватизацію житла не входила до їх обов‘язку, так як підпис наймача та членів його сім‘ї в заяві на приватизацію квартири засвідчувала житлово-експлуатаційна організація за місцем знаходження житла.

Служба у справах дітей Сумської міської ради вважає, що позов не підлягає задоволенню, однак обґрунтування своїх заперечень суду не надали.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь в справі, свідків, дослідивши матеріали даної справи, матеріали цивільної справи № 2-11/11, яка знаходиться в провадження Зарічного районного суду м. Суми та її розгляд на даний час не закінчено, адміністративної справи № 2-а-3213/09, а також матеріали інвентарної справи на квартиру АДРЕСА_1, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 376 від 11.07.1994 року позивачу на склад сім‘ї: він, дружина ОСОБА_3, син ОСОБА_2, донька ОСОБА_4 була надана трикімнатна квартира АДРЕСА_1, житловою площею 37.67 кв.м, що підтверджується копією ордеру.

01.12.2000 року ОСОБА_3 разом з донькою ОСОБА_4 знялась з реєстраційного обліку в спірній квартирі (а. с. 119). В квартирі залишились зареєстрованими ОСОБА_1 та його неповнолітній син ОСОБА_2 На підставі заяви від імені ОСОБА_1 про передачу йому та сину у спільну сумісну власність квартири АДРЕСА_1, відділом комунального майна та приватизації Сумської міської ради було прийнято розпорядження № 4707 від 27.12.2000 року про передачу вказаної квартири у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та видане свідоцтво про право власності на житло від 27.12.2000 року. Для здійснення приватизації до відділу комунального майна та приватизації Сумської міської ради, крім вказаної заяви, були також надані розрахунки площі квартири, що безоплатно приватизується, довідка про склад сім‘ї наймача, заява ОСОБА_3 про те, що вона не заперечує проти приватизації квартири її чоловіком та сином без її участі (а. с. 47-53).

На підставі вказаного свідоцтва про право власності на житло КП «Сумське МБТІ»зареєстровано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 46). Однак свідоцтво про право власності на вказану квартиру до цього часу ними не одержане, що підтверджується повідомлення управління обліку, розподілу та приватизації житла на а. с. 6.

Стаття 65-1 ЖК України закріплює право на придбання громадянами жилих приміщень, які вони займають, у приватну власність на підставах передбачених чинним законодавством. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, передача квартири у спільну сумісну або часткову власність здійснюється тільки за письмовою заявою всіх повнолітніх членів сім‘ї, які постійно проживають в цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов‘язковим визначенням уповноваженого власника квартири. За неповнолітніх осіб, які не досягли 18-річного віку, відповідно до ЦК України та СК України, угоди укладають від їх імені батьки, опікуни або піклувальники.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи підпис «ОСОБА_1І.»в заяві від 06.12.2000 року на приватизацію спірної квартири та підпис в графі «Підпис наймача, що приватизує квартиру»навпроти прізвища ОСОБА_1 в розрахунку площі квартири, що безоплатно приватизується за адресою: АДРЕСА_2 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою (особами) (а. с. 176-183).

Як зазначалося вище свідоцтво про право власності на квартиру позивач до цього часу не отримав. Сторони в справі визнали ту обставину, що позивачем до цього часу не погашені житлові чеки для отримання свідоцтва про право власності на житло. Згідно повідомлення ВАТ «Ощадбанк»на а. с. 87 в основних списках на отримання приватизаційних цінних паперів ОСОБА_1 не значиться. Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-11/11, звертаючись в 2006 році до суду з позовом про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування спірною квартирою, ОСОБА_1 в позовній заяві зазначав, що квартира є неприватизованою. В 2009 році ОСОБА_3 звернулась в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 про вселення в спірну квартиру, встановлення порядку користування та в позовній заяві в обґрунтування своїх вимог зазначила, що згідно з розпорядженням відділу комунального майна та приватизації Сумської міської ради від 27.12.2000 року № 4707 квартира знаходиться в спільній сумісні власності ОСОБА_1 та їх сина ОСОБА_2 (а. с. 9). Отримавши вказану позовну заяву, ОСОБА_1 в березні 2009 року, звернувся спочатку з адміністративним позовом (провадження в даній справі було закрито в зв’язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства), а в березні 2010 року з даним цивільним позовом про визнання недійсним розпорядження про приватизацію спірної квартири та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло (матеріали адміністративної справи № 2-а-3213/09).

Вказані обставини свідчать про те, що позивач дійсно особисто не подавав заяву про передачу йому та неповнолітньому сину спірної квартири в приватну спільну сумісну власність. Про те, що відбулася приватизація квартири він дізнався після отримання позовної заяви ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина про вселення та встановлення порядку користування квартирою в 2009 році. Тобто приватизація спірної квартири на ім‘я позивача та його неповнолітнього сина, відбулася за відсутності його волевиявлення на приватизацію квартири, належним підтвердженням якого відповідно до діючого законодавства є тільки його письмова заява, та про порушення своїх прав він дізнався в 2009 році, а тому не пропустив встановлений цивільним законодавством строк звернення до суду з даним позовом.

Суд не може взяти до уваги твердження представника неповнолітнього відповідача ОСОБА_3 про те, що приватизація спірної квартири відбувалась зі згоди позивача, так як на підтвердження цієї обставини нею не надано суду належних доказів. Зокрема суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_7 про те, що в 2005 або 2006 році до неї як спеціаліста відділу комунального майна та приватизації Сумської міської ради приходив позивач з дружиною ОСОБА_3 з питанням чи відбулася приватизація спірної квартири, так як враховуючи значну кількість осіб, які приватизують житло в м. Суми, є сумнівним, що свідок могла запам‘ятати відвідування їх відділу з приводу приватизації квартири саме позивачем, яке як вона пояснила відбулося п‘ять років тому. Щодо показань свідка ОСОБА_9, яка до 2003 року працювала в ПВКП «Рембуд»начальником дільниці про те, що вона засвідчувала підпис ОСОБА_1 в заяві на приватизацію квартири та прийняти заяву вона могла тільки особисто від нього, встановивши його особу за документами, то вони не можуть бути взяті судом до уваги, так як її показання не підтверджуються належними документальними доказами звернення особисто позивача до житлово-експлуатаційної організації з приводу отримання відповідних документів для приватизації квартири. Не підтверджуються відповідними письмовими доказами і показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про те, що позивач особисто приймав участь в оформленні документів на приватизацію квартири. Крім того їх показання спростовуються зазначеним висновком почеркознавчої експертизи.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що у випадку задоволення позовних вимог будуть порушені права неповнолітнього сина позивача, то суд не може з ними погодитись, так як він не позбавлений права реалізувати своє право на приватизацію жилого приміщення в установленому діючим законодавством порядку.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними розпорядження відділу комунального майна та приватизації Сумської міської ради № 4707 від 27.12.2000 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності на вказану квартиру є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, то враховуючи конкретні обставини справи, предмет спору, те, що відповідач ОСОБА_2 є неповнолітнім та його інтереси представляє мати ОСОБА_3, а позивач є його батьком, їх необхідно розподілити між позивачем та законним представником відповідача ОСОБА_3 в рівних частинах, не покладаючи обов’язок по їх сплаті на Сумську міську раду. Так, позивачем понесені витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 45 грн. 50 коп., а також витрати на правовому допомогу адвоката в сумі 1500 грн., які не перевищують розмір, встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»(а. с. 190). Таким чином на його користь підлягає стягненню з ОСОБА_3 половина цих витрат в сумі 772 грн. 75 коп. Крім того з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах підлягають стягненню витрати на проведення почеркознавчої експертизи в сумі 2577 грн. 60 коп., тобто по 1288 грн. 80 коп. з кожного, так як вказані витрати не були сплачені стороною в справі за клопотанням якої призначалась експертиза (а. с. 176).

Керуючись 65-1 ЖК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»від 19.06.1992 року № 2482-ХІІ, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження відділу комунального майна та приватизації Сумської міської ради № 4707 від 27.12.2000 року про передачу в приватну спільну сумісні власність ОСОБА_1, ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 27.12.2000 року - квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 772 гривні 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі по 1288 гривень 80 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, в цей же строк з моменту отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Т.А.Левченко