Справа № 2-298

2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 січня 2009 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді     Бондаренка О.В.

при секретарі     Листопад Т.О.

за участю адвоката     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 та просив визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, а також присудити йому грошову компенсацію за 1/2 частину вищевказаної квартири, яку стягнути з відповідача на його користь, при цьому посилався на ті обставини, що відповідно до договору дарування від 19 червня 2008 року йому належить 1/2 частина вказаної квартири. Відповідно до ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. В позовній заяві позивач зазначає, що оскільки квартира співвласником якої він є, складається з кімнат які є суміжними, внаслідок чого неможливо виділити в натурі частку із спільного майна, тому він вважає за необхідне отримати з відповідачки відповідну матеріальну компенсацію, яка відповідає вартості його частки. Просив задовольнити позовні вимоги на підставі ст. 358 ЦК України.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представники відповідача заперечували проти задоволення заявлених вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та неповноту.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, була повідомлена належним чином, суд вважає можливим провести розгляд справи у її відсутність, на підставі наявних в справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної  справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування 1/2 частини квартири від 19 червня 2008 року ОСОБА_2 отримав у власність від ОСОБА_4 1/2 частину квартири АДРЕСА_1(а.с. 5 - копія договору дарування), а інша частина даної квартири належить ОСОБА_3(а.с. 102 - копія свідоцтва про право власності).

Згідно наданого поверхового плану спірна квартира загальною площею 45,7 кв.м. включає в себе дві жилі кімнати, одна з яких являється прохідною (а.с. 23 - копія плану).

Відповідно до висновку судової будівельно - технічної експертизи від 06 листопада 2008 року, з технічної точки зору виділити 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 не вбачається можливим в зв'язку з нестачею загальної площі (а.с. 64-67 - висновок).

Позивач в судовому засіданні обґрунтував свої позовні вимоги тим, що не може знайти порозуміння з відповідачем, щодо встановлення порядку користування спільним майном, також зазначив, що відповідач ОСОБА_3 веде себе агресивно по відношенню до нього та повідомила про те, що не може бути ніякої мови про спільне користування власністю.

Позивач просив визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1, а також присудити йому грошову компенсацію за 1/2 частину вищевказаної квартири, яку стягнути з відповідача на його користь. Проте, суд не може погодитися з такими позовними вимогами позивача, оскільки позов до відповідачки пред'явлений в примусовому порядку, що не відповідає нормам як конституційним так і нормам цивільного законодавства.

Також суд приймає до уваги ту обставину, що позивач просив визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 без її згоди, однак позовної вимоги стосовно припинення його права власності на 1/2 частину вищевказаної квартири, він не заявляв.

Проти заявлених позовних вимог позивача стосовно виплати йому грошової компенсації за 1/2 частину вищевказаної квартири, представники відповідачки заперечували та пояснили в судовому засіданні, що сама відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, являється інвалідом другої групи (а.с.32 - копія посвідчення), її онук, який проживає разом з нею, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, де отримує пенсію по інвалідності у розмірі 493 грн. 23 коп. (а.с. 29 - копія довідки). Також представники відповідачки зазначили, що їх довірителька не в змозі виплатити позивачу матеріальну компенсацію відповідно до вартості його частки в спірній квартирі.

Як вбачається з довідки по формі № 3 від 13.08.2008 року в спірній квартирі проживає відповідачка, її донька - ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_2, онук - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та правнук -ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 38 - довідка).

З матеріалів звіту експертної оцінки майна, а саме 1/2 частини спірної квартири від 06.11.2008 року вбачається, що вищезазначена квартира знаходиться в незадовільному стані, що свідчить про матеріальну неспроможність відповідача здійснити виплату 1/2 частини спірної квартири, у разі визнання за нею права власності на 1/2 частину в спірній квартирі, яка належить позивачеві. (а.с. 108-111 - фототаблиця).

Стаття 60 Цивільно процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, прийшов до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач знаходиться в скрутному матеріальному становищі, на підтвердження чого надані письмові докази та заперечує проти визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Також суд приймає до уваги те, що позов до відповідачки пред'явлений в примусовому порядку, і те, що від позивача в ході судового розгляду не надходило вимог стосовно припинення його права власності на 1/2 частину спірної квартири.

Інших доказів, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач суду не надавав.

Керуючись ст. ст.60, 208, 209, 213-215 ЦПК України, ст. 358 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва.