Справа № 2-а-144/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2010 року Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді Гуляка В.В.

при секретарі Захарчук Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області про визнання протиправними дій, нарахування і виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 у заявленому адміністративному позові просить визнати протиправними дії відповідача управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо невиплати йому у 2007 році та недоплати у 2008 - 2009 роках щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а також зобов'язати цього відповідача нарахувати і виплатити на його користь невиплачене щомісячне підвищення до пенсії за 2007 рік у розмірі 735, 30 грн. та недоплачене щомісячне підвищення до пенсії за 2008 рік в розмірі 780, 40 грн. і за 2009 рік по вересень місяць включно в розмірі 896, 40 грн.. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він народився у 1943 році, є пенсіонером і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ГУ від 18 листопада 2004 року, має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 цього Закону він має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак таке підвищення до пенсії у 2007 році йому не виплачувалось відповідачем, а у 2008 - 2009 роках виплачувалось у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком, тобто у меншому розмірі ніж передбачено статтею 6 вищевказаного Закону. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було введено в дію нову редакцію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». З часу прийняття цих рішень, тобто у 2007 році починаючи із 09 липня та у 2008 році починаючи із 22 травня, відповідач був зобов'язаний виплачувати йому щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» і ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальна пенсія за віком у 2007 році становила : з 1 квітня - 406 грн., а з 1 жовтня - 411 грн.. Згідно проведеного ним розрахунку за період із липня по грудень 2007 року включно йому не виплачено підвищення до пенсії у розмірі 735, 30 грн.. Відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» і ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальна пенсія за віком у 2008 році становила : з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., а з 1 жовтня - 498 грн.. Згідно проведеного ним розрахунку за період із травня по грудень 2008 року включно йому не доплачено підвищення до пенсії у розмірі 780, 40 грн.. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» і ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальна пенсія за віком у 2009 році становила з 1 січня 498 грн. Згідно проведеного ним розрахунку за період із січня по вересень 2009 року включно йому не доплачено підвищення до пенсії у розмірі 896, 40 грн.. Таким чином за 2007 - 2009 роки відповідачем недоплачено йому, тобто позивачу, щомісячного підвищення до пенсії в загальному розмірі 2412, 10 грн..

Відповідач управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області позовних вимог не визнав і у письмовому запереченні на позовну заяву

зазначив, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Відповідно до ст. 1 цього Закону, дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Дітям війни, згідно зі ст. 6 цього Закону пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно зі ст. 6 цього Закону, так як ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. В частині З статті 28 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Водночас, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог цього Закону, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Дане питання законодавцем вирішене в 2008 році шляхом внесення змін в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Тому немає підстав виплачувати позивачу недоотримане підвищення до пенсії як дитині війни за 8 місяців 2008 року в розмірі 780, 40 грн. і за 9 місяців 2009 року в розмірі 896, 40 грн.. Окрім цього, у 2007 році для певної категорії осіб було встановлене підвищення до пенсії. А саме, відповідно до ст. 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» встановлено, що у 2008 році дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Позивачу, який не являється інвалідом і підпадає під категорію дитина війни, підвищення до пенсії у 2007 році не виплачувалось. З 01 січня 2008 року відповідно до ст.10 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» йому встановлено підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» було встановлено, що у 2008 році дітям війни до пенсії підвищення проводяться у таких розмірах : з 22 травня - 48,10 грн., з 01 липня - 48,20 грн., з 01 жовтня - 49,80 грн.. Надбавки для учасників війни передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до ч.4 ст.14 цього Закону, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується іншим учасникам війни на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці повинні діяти в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України. Проте, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року. Відповідно до п.15 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі здійснює свої повноваження по ефективному використанню

коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів видаткової частини бюджету Пенсійного фонду України, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 статтю 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такою, що не відповідає Конституції України. Положення ст. 111 цього Закону втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року. Проте, зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень у 2007 році були відсутні. Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про інформацію» кожен громадянин України має право звертатись в органи державної влади, зокрема органи Пенсійного фонду щодо отримання необхідної інформації для реалізації свого права, а також у випадку, коли громадянин вважає, що їх права порушені, має право звернутись зі скаргою на такі дії. Відповідно до ч.І ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Проте, позивач не звертався в управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі з заявою з приводу невірного, на думку позивача, нарахування підвищення до пенсії та не отримував письмової відповіді з даного питання від управління. Таким чином, вимоги позивача є безпідставними, не ґрунтуються на чинному законодавстві і задоволенню не підлягають. У задоволення позовних вимог слід також відмовити, оскільки позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду. Відповідач наполягає на застосування наслідків пропуску строку звернення до суду.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні із позовними вимогами не погодився, у задоволенні позову просив відмовити і підтримав обґрунтування відповідача, що викладені у письмовому запереченні на позовну заяву.

Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач являється пенсіонером, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни і перебуває як дитина війни на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, що підтверджується копією його паспорта, копією його пенсійного посвідчення, довідкою управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області № 1521/03-20 від 16.03.2010 року і не заперечується особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-У від 19 грудня

2006 року, зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», а статтею 111 було встановлено, що у 2007 році

підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної

соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких

поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на

2007 рік статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті

111 цього Закону.

Таким чином, із 01 січня по 09 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно із спеціальною нормою - статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Після прийняття Конституційним Судом України рішення

№ 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право дітей війни на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже, позивач як дитина війни, мав право на отримання підвищення до пенсії у 2007 році за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-УІ від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності з 01 січня 2008 року, зокрема пунктом 41 розділу II цього Закону, внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції : «дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Однак, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними вищевказані зміни щодо розміру пенсії дітям війни.

Таким чином, із 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Отже, після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право дітей війни на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже, позивач як дитина війни, мав право на отримання підвищення до пенсії у 2008 році за період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а у 2009 році - починаючи із 01 січня 2009 року.

Вищевказані рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року є обов'язковими до виконання на території України і мають преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними Відповідно до ст.ст. 8, 22 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а норми Конституції України є нормами прямої дії. Права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає безпідставними покликання відповідача на невизначеність та відсутність грошових коштів і джерел фінансування для передбачених законом виплат дітям війни.

Крім цього, суд вважає безпідставними покликання відповідача на те, що у 2008 році дітям війни підвищення до пенсії повинні проводитись у розмірах, що встановлені п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». При цьому суд враховує, що відновлені дією із 22 травня 2008 року норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають вищу юридичну силу ніж норми вищевказаної постанови КМ України і відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України підлягають до застосування.

Відповідно до ст.ст. 6, 8 КАС України, кожній особі гарантується право на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Звернення до адміністративного суду безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

При цьому, КАС України не передбачено обов'язку особи, перед звернення до суду, попередньо звертатись до суб'єкта владних повноважень з приводу захисту порушених

прав та інтересів.

Тому, є безпідставними покликання відповідача на те, що позивач перед зверненням до суду не звертався до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області з приводу невірного нарахування підвищення до пенсії і не отримував письмової відповіді від Управління з даного питання.

Судом встановлено, що позивачу в 2007 році підвищення до пенсії як дитині війни не проводились, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області № 1521/03-20 від 16.03.2010 року.

Відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Суд може визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду.

Судом встановлено, що позивач із розглядуваними позовними вимогами звернувся до адміністративного суду 28.10.2009 р., що підтверджується датою поштового штампу на конверті у якому адміністративний позов направлено до суду.

Отже, позивачем пропущено строк звернення до суду із позовними вимогами про отримання щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Клопотання про поновлення такого пропущеного строку позивач не заявив і підстав для поновлення цього строку суд не вбачає.

Оскільки відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду, тому у задоволення позовних вимог про отримання підвищення до пенсії як дитині війни за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року слід відмовити.

Судом встановлено, що у 2008 році та у 2009 році позивачу підвищення до пенсії як дитині війни щомісячно нараховувались і виплачувались : з 01.01.2008 р. по 31.03.2008 р. в розмірі 47 грн., з 01.04.2008 р. по 30.06.2008 р. в розмірі 48, 10 грн., з 01.07.2008 р. по 30.09.2008 р. в розмірі 48, 20 грн., з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. в розмірі 49, 80 грн., що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області № 1521/03-20 від 16.03.2010 року.

Тобто, такі нарахування і виплати із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та із 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року здійснювались не на підставі відновленої дії редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і у меншому розмірі щомісячного підвищення до пенсії ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Тому, вимога позивача про отримання щомісячного підвищення до пенсії за 2008 - 2009 роки підлягає до часткового задоволення, а саме слід зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за період із 28 жовтня 2008 року по 30 вересня 2009 року включно, з врахуванням 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Кінець такого періоду визначено згідно меж позовних вимог.

Вимоги позивача про нарахування і виплату йому підвищення до пенсії як дитині війни за період із 22 травня 2008 року по 28 жовтня 2008 року до задоволення не підлягають у зв'язку із пропуском ним річного строку звернення до адміністративного суду із вимогами про отримання підвищення до пенсії за цей період.

Клопотання про поновлення такого пропущеного строку позивач не заявив і підстав для поновлення цього строку суд не вбачає.

Строку звернення до адміністративного суду позивач не пропустив лише за вимогами про нарахування і виплату підвищення до пенсії за період починаючи із 28 жовтня 2008 року.

Частиною 2 статті 105 КАС України передбачено, які вимоги може містити адміністративний позов, а статтею 162 КАС України передбачено повноваження суду при вирішенні справи. Тому формулювання рішення адміністративного суду за результатами розгляду позовних вимог в тій частині, що підлягають до задоволення, повинні бути визначені як визнання протиправними дії відповідача щодо нездійснення нарахувань та виплат підвищення до пенсії як дитині війни позивачу за відповідний період, та зобов'язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за відповідний період.

При цьому, визнання протиправними дії відповідача щодо нездійснення нарахувань та виплат підвищення до пенсії як дитині війни позивачу за відповідний період, є необхідним для повного захисту порушених прав позивача на отримання таких доплат.

Суд враховує, що стягнення конкретної суми грошових коштів із відповідача в користь позивача є можливим лише у разі якщо така сума коштів була позивачу нарахована, однак всупереч закону не була виплачена, чи у разі відшкодування спричиненої шкоди.

Оскільки за розглядуваний період позивачу підвищення до пенсії як дитині війни не були нараховані, а обов'язок такого нарахування із визначенням конкретного розміру та обов'язок виплати нарахованої суми лежить на відповідачеві, тому відповідача слід зобов'язати здійснити такі нарахування і виплати відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», без зазначення судом їх конкретного розміру.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 17, 18,71,99, 100, 102, 103, 104, 105, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, ст.ст. 1, 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р., рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р., суд -

постановив:

адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо нездійснення нарахувань та виплат підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період із 28 жовтня 2008 року по 30 вересня 2009 року з врахуванням 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період із 28 жовтня 2008 року по 30 вересня 2009 року включно, з врахуванням 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з вирахуванням виплачених йому сум за цей період.

У задоволенні решта позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя ОСОБА_3