КОПІЯ:
Справа № 11-205 2009 року Головуючий в 1-й інстанції:
Намистюк В.П.
Категорія: ст. 121 ч. 1 КК України Доповідач: Бойко Л.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2009 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
Головуючого-судді Ковтуна В.П.
суддів Бойко Л.В., Латюка П.Я.
з участю прокурора Сарело В.П.
захисників ОСОБА_2., ОСОБА_3.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, потерпілого ОСОБА_4., засудженого ОСОБА_1., та його захисника ОСОБА_2. на вирок Волочиського районного суду від 27 травня 2008 року,
Цим вироком ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, на утриманні неповнолітня дитина, несудимого відповідно до ст. 89 КК України ,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до трьох років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу підсудному до набрання вироком законної сили залишено попередню - підписку про невиїзд.
За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним в тому, що 11 жовтня 2007 року близько 17 год., працюючи охоронцем ДП „Волочиськ-цукор” і перебуваючи на робочому місці на території підприємства, затримав слюсарів ОСОБА_5., ОСОБА_4., котрі проникли на територію через огорожу для проведення термінового ремонту, порушивши режим проходу на завод. В ході сварки з приводу затримання, він наніс ОСОБА_4. два удари рукою в обличчя, спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати в зв'язку з м'якістю призначеного судом покарання, та постановити новий, яким призначити ОСОБА_1. покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Вказує, що у суду не було підстав для застосування ст. 69 КК України.
З аналогічних підстав просить вирок суду скасувати і потерпілий ОСОБА_4.
В апеляційних скаргах та доповненнях до них, засуджений просить вирок суду скасувати, посилаючись на істотне порушення вимог ст. 112 КПК України, оскільки досудове слідство здійснювалось неправомочною особою, кримінальну справу відносно нього порушено незаконно, оскільки у нього умислу на нанесення тяжких тілесних ушкоджень не було. Вказував, що судово-медичною експертизою ступінь тяжкості тілесних ушкоджень визначено з порушенням діючих правил їх визначення, не з'ясовано можливість отримання потерпілим тілесних ушкоджень за інших обставин. Крім того, судом не взято до уваги довідку директора ДП „Волочиськ-цукор” про те, що потреби у виклику ОСОБА_5. та ОСОБА_4. на завод не було.
В запереченнях на апеляцію прокурора та апеляційну скаргу потерпілого, засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати з аналогічних підстав.
В апеляції адвокат ОСОБА_2. в інтересах засудженого також просить вирок суду скасувати, посилаючись на відсутність в діях засудженого складу злочину, оскільки згідно висновку судово-медичного обстеження не вбачається, що тілесні ушкодження були заподіяні ОСОБА_4. саме при обставинах, вказаних у вироку, а також, не враховано, що засуджений виконував обов'язки охоронця та захищався від незаконного проникнення на територію підприємства.
Заслухавши доповідача, прокурора, засудженого, його захисників, потерпілого, які підтримали доводи апеляцій, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів, -
з н а х о д и т ь:
Апеляції засудженого та його захисника підлягаючими частковому задоволенню, а апеляції прокурора та потерпілого не підлягаючими задоволенню.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.
Засуджений ОСОБА_1визнав свою вину в тому, що ввечері 11 жовтня 2007 року, працюючи охоронцем та перебуваючи на робочому місці на ДП „Волочиськ-цукор”, він побачив двох невідомих, які перелізли через огорожу. Зупинивши їх, він повів їх на прохідну, але по дорозі між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_4. зловив його за шию і вдарив. У відповідь він двічі вдарив потерпілого в обличчя, підбіг ОСОБА_5 і він втік на прохідну. Через декілька хвилин ОСОБА_4. та ОСОБА_5 прийшли на прохідну і намагалися його побити. В той день на рукаві він мав пов'язку охоронця, а раніше займався карате.
Проте, його вина в скоєному підтверджується сукупністю доказів зібраних по справі і досліджених в судовому засіданні .
Потерпілий ОСОБА_4. вказував, що 11 жовтня 2007 року о 17 год. він разом з ОСОБА_5 були викликані на підприємство в зв'язку з виробничою потребою. Вони з ОСОБА_5 перелізли через огорожу, щоб швидше взяти у майстерні інструменти. Їх окликнув ОСОБА_1., який відрекомендувався охоронцем, хоча не мав ніяких відзнак про це, та схопив його за руку. Він відштовхнув ОСОБА_1. від себе, у відповідь той двічі вдарив його кулаком в голову. На крик ОСОБА_5. засуджений втік, а після цього на прохідній вони шарпались, але їх розтягнули.
Показання потерпілого ОСОБА_4. об'єктивно підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_5.
З пояснень свідка ОСОБА_6 також вбачається, що 11 жовтня 2007 року о 17 год. він викликав на роботу ОСОБА_4. та ОСОБА_5. через аварію насоса. Коли він був в майстерні, то прийшли ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , і в останнього було побите обличчя. Згідно висновку експерта №278 від 23.11.2007 року у ОСОБА_4. виявлено крововиливи в обох навколо очних ділянках, після травматичний кохлеарний неврит, забій головного мозку, перелом піраміди правої скроневої кістки, які небезпечні для життя в момент заподіяння і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Правильність цього висновку про визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, завданих потерпілому сумніву не викликає.
Отже, посилання в апеляції засудженого на те, що ступінь тяжкості тілесних ушкоджень визначено з порушенням відповідних правил їх визначення є безпідставні .
За поясненнями свідка ОСОБА_7., 11 жовтня 2007 року увечері він разом з ОСОБА_1. був біля баку з мелясою та побачив, як двоє чоловіків перелазили через огорожу. ОСОБА_1пішов до них, взяв ОСОБА_4. за рукав і повів їх в напрямку прохідної.
СвідокОСОБА_8 пояснив, що 11 жовтня 2007 року ввечері прийшов на КПП, де був потерпілий, який заявив, що його побив засуджений і подзвонив доОСОБА_9.
Ці обставини підтвердив свідок ОСОБА_9.
За свідченнями свідка ОСОБА_10., він же, ввечері цього дня, освідував ОСОБА_1. та ОСОБА_4. в лікарні на стан сп'яніння. Вони обоє були тверезі та побачив у потерпілого вм'ятину на щоці.
Свідок ОСОБА_11., лікар, який обстежував засудженого, підтвердив, що на тілі ОСОБА_1. видимих тілесних ушкоджень він не бачив.
Згідно протоколу №664 від 11.10.2007 року медичного обстеження ОСОБА_1. він був тверезий, зовнішній вигляд в нормі і скарг від нього не надходило.
За даними довідки ДП „Волочиськ-цукор” №30 від 11.02.2008 року ОСОБА_4. та ОСОБА_5 11 жовтня 2007 року дійсно викликалися на роботу для усунення поломки насосної станції.
Відповідно до Інструкції охоронника пожежно-обхідного посту охоронник зобов'язаний затримувати осіб, які намагаються дістатися на територію заводу.
За таких обставин суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1. винним і правильно кваліфікував його злочинні дії за ст. 121 ч.1 КК України, як заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_4. У зв'язку з цим, посилання в апеляції засудженого на те, що слідчими органами та судом не було з'ясовано можливість отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень за інших обставин є необґрунтовані.
Також є необґрунтовані посилання в апеляції засудженого на те, що в ході досудового слідства допущені порушення вимог ст. 112 КПК України. Із наказу №18 від 10 січня 2007 року Управління МВС України в Хмельницькій області видно, що на штатного дізнавача Польченко В.М. , який проводив слідство по даній справі, були покладені обов'язки слідчого.
Із матеріалів справи не вбачається, що слідчими органами та судом були допущені порушення норм кримінально-процесуального закону, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення судом.
Між тим, враховуючи, що в даному випадку конфліктна ситуація, яка призвела до вчинення засудженим злочину, виникла в зв'язку з неправомірною поведінкою самого потерпілого і його напарника, колеги по службі ОСОБА_5., колегія суддів вважає можливим застосувати до засудженого ОСОБА_1. ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, задоволивши в цій частині апеляції засудженого і захисника.
Виходячи з наведених обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку суду за м'якістю покарання, про що ставиться питання в апеляціях прокурора і потерпілого.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляції засудженого та захисника частково задоволити, а апеляції прокурора та потерпілого залишити без задоволення, вирок Волочиського районного суду від 27 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнити від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органам кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Головуючий-суддя:/підпис/
Судді:/підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Л.В.Бойко