ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2007 р. | № 11/273(20/411)-06 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Нижньодніпровський трубопрокатний завод”, м. Дніпропетровськ (далі –ВАТ “НТЗ”)
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2006 та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2006
зі справи № 11/273(20/411)-06
за позовом ВАТ “НТЗ”
до відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області (далі - ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського”) та
корпорації “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп”, м. Дніпропетровськ (далі - корпорація “НВІГ “Інтерпайп”)
про стягнення 77 580, 18 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ВАТ “НТЗ” –Деркач В.А.,
ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського” –Гаврилова А.А.,
корпорації “НВІГ “Інтерпайп” –не з’яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про стягнення 77 850, 18 грн. на відшкодування збитків, пов’язаних з поставкою продукції неналежної якості.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Так, постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2006 зі справи № 20/411 скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2006, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
У новому розгляді справа одержала номер 11/273(20/411)-06.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2007 (суддя Мельниченко І.Ф.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2006 (колегія суддів у складі: Логвиненко А.О. - головуючий, судді Чус О.В. і Павловський П.П.), в позові відмовлено. У прийнятті зазначеного рішення місцевий господарський суд з посиланням, зокрема, на статті 614, 623 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) статтю 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виходили з того, що позивачем зі справи не доведено наявності правопорушення з боку відповідача. Суд апеляційної інстанції з посиланням на статті 268, 269 ГК України, статті 673, 678 ЦК України і статтю 83 ГПК України виходив з того, що позивачем зі справи “обрано такий спосіб захисту своїх інтересів, який унеможливлює їх задоволення” та “не скористався своїм правом змінити підстави позову”.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ “НТЗ” просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скаргу мотивовано прийняттям цих рішення та постанови всупереч вимогам Конституції України, нормам матеріального і процесуального права, в тому числі статті 129 Конституції України, статей 33, 43, 99 ГПК України, приписів Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (далі - Інструкція № П-7), а також посиланням на статті 226 ГК України, статті 525, 526, 623, 673, 678 ЦК України.
ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського” у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її доводів, зазначаючи про їх необґрунтованість та про відповідність оскаржуваних судових рішень чинному законодавству, і просить залишити їх в силі, а скаргу –без задоволення.
Від корпорації “НВІГ “Інтерпайп” відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- ВАТ “НТЗ” (покупець) і корпорація “НВІГ “Інтерпайп” (продавець) уклали договори від 31.12.2003 № 530040326 (далі - Договір від 31.12.2003) і від 25.01.2005 № 553050769 (далі - Договір від 25.01.2005);
- за цими договорами продавець зобов’язався передати покупцеві у власність, а покупець –прийняти та оплатити металопродукцію, найменування, номенклатура, кількість та вартість якої визначається у специфікаціях, що є додатками до договорів та їх невід’ємними частинами;
- корпорація “НВІГ “Інтерпайп”, у свою чергу, уклала з корпорацією “Індустріальний союз Донбасу” договір від 24.12.2003 № 2004-130пст на поставку металопродукції;
- згідно з Договорами від 31.12.2003 і від 25.01.2005:
якість, упаковка, маркування товару повинні відповідати установленим в Україні державним стандартам та підтверджуватись сертифікатом якості виробника (пункти 5.1);
приймання товарів за якістю здійснюється на підставі Інструкції № П-7, і у випадку виявлення неякісної продукції виклик представників продавця та заводу-виробника є обов’язковим (пункти 6);
- ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського” у період з січня по травень 2005 року відвантажило ВАТ “НТЗ” трубну заготовку (п’ятьма відправками); якість продукції (відповідність її вимогам ДСТУ 3-009-2000) підтверджувалася сертифікатами якості, про що зазначено в кожній залізничній накладній;
- трубну заготовку було здано у виробництво для виготовлення труб;
- 18.05.2005 ВАТ “НТЗ” складено акта № 5 про приймання продукції за якістю, згідно з яким забраковано труби, виготовлені з трубної заготовки ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського”, за внутрішніми пленами плавки;
- 19.05.2005 на адресу постачальника –корпорації “НВІГ “Інтерпайп” було дано телефонограму про виклик представника для вирішення питання щодо неякісної трубної заготовки;
- 06.06.2005 комісією ВАТ “НТЗ” за участю представників ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського” було складено акта № 2 про приховані недоліки трубної заготовки, виявлені в трубі, виготовленій ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського”. З цього акта вбачається, що комісія констатувала факт забракування труб, виготовлених з трубної заготовки, виробником яких є ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського”, а постачальником –корпорація “НВІГ “Інтерпайп”; представниками ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського” цей акт підписано з “особистою думкою”;
- зазначений акт № 2 складено з порушенням вимог Інструкції № П-7:
приховані недоліки продукції ВАТ “НТЗ” виявлено 18.05.2005, про що свідчать дані випробувань центральної заводської лабораторії цього підприємства, а акта складено лише 06.06.2005, тобто з порушенням строку, передбаченого пунктом 9 Інструкції № П-7 (п’ять днів після виявлення недоліків);
стосовно плавки № Р520318 ВАТ “НТЗ” пропущено й чотиримісячний строк, передбачений пунктом 9 Інструкції № П-7;
ВАТ “НТЗ” не виконано приписів пункту 16 названої Інструкції про те, що: при виявленні невідповідності якості продукції даним, зазначеним у супровідних документах, що підтверджують якість продукції, одержувач зупиняє подальше приймання продукції і складає акта, в якому зазначає кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів та одержувач зобов’язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішуванню з іншою однорідною продукцією; про невиконання цих вимог свідчить відсутність належних даних в акті від 18.05.2005, яким зафіксовано наявність дефектів;
- ВАТ “НТЗ” не додержано також вимог пункту 19 Інструкції № П-7 щодо наявності у представника виготовлювача посвідчення на право участі у визначенні якості отриманої одержувачем продукції: посилання на номери відповідних посвідчень, які вміщено в акті від 06.06.2005 № 2, відповідають номерам посвідчень про відрядження, а не посвідчень, які надавали б право участі у визначенні якості й комплектності продукції;
- залучені до справи письмові пояснення ВАТ “НТЗ” (т. 2, а. с. 85), в яких ідеться про те, що представники ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського” надавали разові посвідчення на підтвердження своїх повноважень на участь у прийманні продукції за якістю, документально не підтверджуються та спростовуються поясненнями представників ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського” про відсутність на їх підприємстві як оригіналів, так і копій відповідних посвідчень, що свідчить про те, що такі посвідчення не видавалися; за письмовими поясненнями представників ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського”, на їх підприємстві не ведеться книга обліку посвідчень представників, які направляються на інші підприємства для розгляду скарг (претензій) щодо якості продукції;
- інших доказів на підтвердження отримання від ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського” продукції неналежної якості ВАТ “НТЗ” не подано;
- матеріали справи свідчать, що виготовлювач (ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського”) і одержувач (ВАТ “НТЗ”) не дійшли згоди з питань характеру виявлених дефектів продукції та причин їх виникнення, але ВАТ “НТЗ” не запрошувало для вирішення відповідних питань осіб (спеціалістів), зазначених в пункті 30 Інструкції № П-7 (експерт бюро товарних експертиз, представник відповідної інспекції з якості або іншої компетентної організації).
Відповідно до статті 224 ГК України:
- учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено;
- під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Відповідно до частини першої статті 687 названого Кодексу перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо, зокрема, якості товару здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або нормами цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Частиною першою статті 269 ГК України визначено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред’явлення постачальникові претензій у зв’язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.
Попередніми судовими інстанціями з’ясовано, що укладеними сторонами Договорами від 31.12.2003 і від 25.01.2005 передбачено приймання товарів за якістю на підставі Інструкції № П-7 з обов’язковим викликом представників продавця та заводу-виробника. Отже, сторони взяли на себе обов’язок додержуватись у прийманні товарів за якістю усіх вимог названої Інструкції.
Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, зокрема, як на підставу своїх вимог.
Суд першої інстанції на підставі дослідження фактичних обставин справи і поданих сторонами доказів дійшов висновку про недоведення позивачем –ВАТ “НТЗ” наявності правопорушення (у вигляді поставки неякісного товару) з боку відповідачів зі справи, зокрема, у зв’язку з недодержанням названим товариством установленого Договорами від 31.12.2003 і від 25.01.2005 та Інструкцією № П-7 порядку приймання товару за якістю, що й потягло за собою відмову в задоволенні позову.
Даний висновок не спростовується доводами касаційної скарги. Зазначені доводи стосуються встановлення обставин та оцінки доказів, які вже було відповідно встановлено та оцінено місцевим господарським судом. Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд апеляційної інстанції невірно мотивував оскаржувану постанову зі справи обранням позивачем такого способу захисту своїх інтересів, який унеможливлює їх задоволення; адже цим же судом зазначено, що “позивач фактично заявив позов про відшкодування збитків”, а такий спосіб захисту прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України і статтею 20 ГК України. Неправильне, на думку суду, посилання позивача на приписи норм матеріального права (в даному разі на статті 673, 678 ЦК України і статтю 269 ГК України) саме по собі не може вважатися підставою для відмови в задоволенні позову, тому що суд з огляду на необхідність захисту прав і законних інтересів суб’єктів правовідносин мав сам належним чином здійснити правову оцінку наведених позивачем фактів та подій, незалежно від того, на які норми матеріального права посилався позивач. Однак у даному випадку відповідна помилка апеляційного господарського суду не мала своїм наслідком неправильної резолютивної частини оскаржуваної постанови, а тому не може бути підставою для скасування останньої.
Посилання скаржника на іншу справу № 14/272 за позовом ВАТ “НТЗ” до ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського” і корпорації “НВІГ “Інтерпайп” не може бути взято до уваги, оскільки, як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 23.05.2006 із зазначеної справи, остання мала фактично-доказову базу відмінну від тієї, що з’ясована попередніми судовими інстанціями в даній справі № 11/273(20/411)-06.
Визначених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.
Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2006 зі справи № 11/273(20/411)-06 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Нижньодніпровський трубопрокатний завод” –без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов