Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області
м. Вознесенськ, вул. Кібріка, 11, 56500, (05134) 4-25-83
Справа 1407/ 2-А-713/2011
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2011 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді – Вострікової Л.В.,
при секретарі судового засідання – Козаченко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №2 в місті Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Дніпропетровській області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною, -
ВСТАНОВИВ:
31.01.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання постанови від 28.01.2011 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 430 грн. за правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КпАП України протиправною та її скасування.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що 28.01.2011 року інспектор ІДПС БДПС ВДАІ з ОАТ м. Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.
З даного протоколу вбачається, що позивач 28.01.2011 року біля 19.20 год., керуючи автомобілем «МАН-19,364.» д/н НОМЕР_1 в м. Дніпропетровськ, проїхав перехрестя вул.Донецьке шосе та вул.. Бережанська на червоне світло світлофора, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України.
На підставі обумовленого протоколу було 28.01.2011 р. винесено постанову, відповідно до якої ОСОБА_1. було визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 грн.
Посилаючись на те, що дана постанова винесена безпідставно, оскільки позивач вважає, що не вчинив вказаного порушення ПДР, т.я. на перехресті виїхав на зелене світло світлофора, а закінчив проїзд перехрестя на жовте світло світлофора, що не є порушенням відповідно до п.8.11. ПДР, тому позивач просить суд позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю. При цьому звертала увагу суду щодо відсутності доказів на спростування доводів в обґрунтування позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить суд слухати справу у його відсутність, в зв’язку з зайнятістю на службі. З позовом не згідний, т.я. вважає, що адміністративний матеріал складений правомірно та обгрунтовано., просить врахувати строки оскарження постанови з урахуванням терміну давності.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до Закону України "Про дорожній рух", єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року, N 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Як вбачається з матеріалів справи, відносно позивача посадовою особою відповідача 28.01.2011 року складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КпАП України, а саме 28.01.2011 року біля 19.20 год., керуючи автомобілем «МАН-19,364.» д/н НОМЕР_1 в м. Дніпропетровськ, ОСОБА_1 проїхав перехрестя вул.Донецьке шосе та вул.. Бережанська на червоне світло світлофора, чим порушив п.8.7.3.е ПДР.
На підставі обумовленого протоколу посадовою особою була винесена 28.01.2011 р. постанова, якою позивача визнано винним та застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 430 грн.
Згідно п.1 ч.1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року).
При розгляді адміністративного позову щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, суди, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ст.251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Частина 1 ст. 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, обставини події, у зв’язку з якою позивач був притягнений до адміністративної відповідальності, встановлені протоколом про адміністративне правопорушення. Представник позивача підтвердила, що позивач проїхав перехрестя на зелене світло світлофора, а закінчив проїзд перехрестя, враховуючи розміри автомобіля «МАН-19.364» на жовте світло світлофора.
Крім того в силу ст.289 КУпАПП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом правомочним розглядати скаргу.
В судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 31.01.2011 р. спірна постанова винесена 28.01.2011 р., тому суд вважає, що згідно ст.289 КУпАПП строк на оскарження постанови не пропущено.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Юрисдикція щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення не покладена на суди ( п.3 ч.2 ст. 17 КАС України).
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Постанову серії АЕ1 № 290417 від 28.01.2011 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КпАП України відносно ОСОБА_1 визнати неправомірною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення направити на новий розгляд.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
СУДДЯ: Л.В. ВОСТРІКОВА