Справа № 22ц-42/10р. Головуючий у І-й інстанції – Борейко С.В.
Категорія справи – ___ Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого – судді Петрички П.Ф.,
суддів Зверхановської Л.Д. і ОСОБА_1,
при секретарі Балюк О.С.,
за участю позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 та представників ТзОВ „Атман” і ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ „Атман” на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 червня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Оскаржуваним рішенням частково задоволено позов ОСОБА_2 до ТзОВ „Атман”, третя особа – ОСОБА_4, про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.08.2007 року в результаті зіткнення автомобіля „ДАФ” під керуванням ОСОБА_4, який перебував у трудових відносинах з ТзОВ „Атман”, з автомобілем „Мітсубісі” під керуванням позивача, та стягнуто з ТзОВ „Атман” на користь ОСОБА_2:
- 131 834 грн. 87 коп. матеріальної шкоди;
- 5 000 грн. моральної шкоди;
- 2 500 грн. витрат на правову допомогу адвоката;
- 51 грн. судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпеченя розгляду справи, а також накладено арешт на майно ТзОВ „Атман” на суму задоволених позовних вимог – 139 334 грн. 87 коп.
Згадане рішення оскаржило ТзОВ „Атман”.
Апелянт просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким в позові відмовити, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення і неправильне застосуваня норм матеріального і процесуального права.
Вважає, що суд не з’ясував реальний розмір збитків, що підлягають відшкодуванню позивачу, оскільки при визначенні розміру збитків взяв за основу висновок спеціаліста № 1082 додаткового автотоварознавчого дослідження по адвокатському запиту (при якому огляд пошкодженого автомобіля не проводився і дослідження виконувалось по наданих матеріалах справи), хоча матеріали справи містять висновок експерта № 132 від 20.09.2007 року НДЕКЦ УМВС України у Волинській області та висновок експерта № 3258 Львівського НДІСЕ від 28.09.2007 року, якими вартість матеріальної шкоди визначено у розмірі 68 323 грн.
Вважає, що судом не було дано оцінки тому, що:
-матеріали справи не містять жодних відомостей про пробіг автомобіля позивача, однак спеціалістом у висновку № 1082 зроблено беззаперечний висновок про пробіг автомобіля позивача у 71 000 км;
-згідно записів у свідоцтві про реєстрацію автомобіля позивача записано, що рік його випуску – 2004, однак спеціаліст у висновку № 1082 встановлє ціну автомобіля у 14 160 доларів США, яка відповідає ціні автомобіля Мітсубісі 2006 року випуску;
-ушкодження, які були встановлені двома експертними висновками (НДЕКЦ у Волинській області та Львівським НДІСЕ), містять суперечливі відомості.
Вважає, що фіскальні чеки АЗС, подані позивачем, не містять відомостей про факти щодо предмета доказування, а саме: доказу оплати позивачем послуг за перевезеня його пошкодженого автомобіля з м. Луцьк у м. Львів; не можуть бути доказом оплати поїздок приватним транспортом у м. Луцьк, оскільки даних МРЕВ ДАІ за позивачем рахується лише один автомобіль, який на той час був пошкодженим, і (крім цього) ці фіскальні чеки не співпадають у часі з моментом їх видачі та поїздками у м.Луцьк.
Понесені позивачем витрати на зберігання автомобіля на автостоянках м. Львова у сумі 300 грн., його транспортування і витрати на оплату пального, вважає такими, що не перебувають у безпосередньому причинному зв’язку між діянням, яке мало місце 07.08.2007 року.
Вважає необгрунтованим посилання суду на довідку про кількість судових засідань в Луцькому міжрайонному суді, оскільки насправді такої довідки, ні будь-якого іншого документу про кількість судових засідань в Луцькому міжрайонному суді, матеріали справи не містять.
Вважає неправомірним включення судом в суму стягнення матеріальної шкоди збитків від інфляції у розмірі 20 758 грн. 40 коп., оскільки правовідносини, які виникли між сторонами по справі, не регулюються нормами ст.625 ЦК України, а іншими правовими нормами, так як відповідач не є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, а невизнання відповідачем позову не може бути підставою покладення будь-якої відповідальності на нього, оскільки таке невизнання є способом захисту від позову, гарантованим процесуальним законом.
Рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди вважає немотивованим, оскільки у ньому не зазначено, у чому саме виявилися моральні страждання та не наведено доказів на їх підтвердження.
Вважає безпідставним стягнення з відповідача на користь позивача 2 500 грн. за надання правової допомоги, оскільки вважає, що прикладена до позову квитанція до прибуткового касового ордера № 1/05 від 26.05.2008 року на згадану суму не має жодного відношення до позову, так як ПП „КТВ”, як отримувач згаданих коштів, не являється учасником цього процесу, є суб’єктом господарвання, державну реєстрацію якого проведено в органі місцевого самоврядування, а не Мінюстом, як це передбачено Положенням про порядок реєстрації адвокатських об’єднань, затвердженим постановою КМ України від 27.04.1993 року № 302.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ТзОВ „Атман” і ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони позивача і його представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (п.9) міститься роз’яснення про те, що збитки потерпілому відшкодовуються в повному обсязі відповідно до реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи судом і що при ухваленні рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Згідно Висновку експерта № 3258 автотоварознавчої експертизи Львівського НДІСЕ від 28.09.2007 року, автомобіль позивача марки „MITSUBISHI” моделі „Lancer 1,6 GL”, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску, відновлювати економічно не доцільно і вартість матеріальної шкоди заподіяної його власнику на час складання цього Висновку... становить 68 323 грн. (а.с. 13-19). При складанні цього Висновку ... автомобіль оглядався експертом ОСОБА_5 і визначена ним вартість матеріальної шкоди у розмірі 68 323 грн. апелянтом визнається та не заперечується.
Як вбачається з Висновку спеціаліста № 1082 додаткового автотоварознавчого дослідження від 14.04.2009 року, складеного тим же експертом ОСОБА_5, необхідність цього додаткового автотоварознавчого дослідження була обумовлена тим, що з часу проведення вище згаданої автотоварознавчої експертизи (вересень 2007 року) пройшло більше 19-ти місяців, однак заподіяні позивачеві збитки так і не були йому відшкодовані, а курс долара США, встановлений НБУ, збільшився з 5,05 грн. до 7,70 грн. за один долар, відтак вартість матеріальної шкоди заподіяної позивачеві станом на 14.04.2009 року вже становила 101 399 грн. 76 коп. (а.с. 148-150).
За вище наведених обставин суд першої інстанції при визначенні розміру матеріальної шкоди, заподіяної позивачеві, правомірно взяв до уваги розмір збитків визначений додатковим автотоварознавчим дослідженням від 14.04.2009 року, а саме -101 399 грн. 76 коп.
Крім цього, згідно Звіту № 079П про оцінку вартості автомобіля ..., проведеного на замовлення самого апелянта, ринкова вартість автомобіля марки „MITSUBISHI” моделі „Lancer 1,6 GL”, реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент оцінки 14.04.2009 року складає 98 483 грн., що також значно більше від визнаної апелянтом суми збитків у розмірі 68 323 грн., однак цей Звіт ... не може прийматись апеляційним судом до уваги, оскільки, незважаючи на його наявність на день ухвалення судом оскаржуваного рішення (був складений ще 27.04.2009 року), відповідачем (апелянтом) в порушення вимог ст.131 ЦПК України до суду він поданий не був, а був долучений лише до апеляційної скарги (а.с. 181-190).
В той же час, незважаючи на те, що пошкоджений автомобіль позивача, хоча і не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд при ухваленні рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування його вартості не обговорив питання про передачу цього автомобіля (після відшкодування збитків) ТзОВ „Атман”.
Позивач в суді апеляційної інстанції ствердив, що його автомобіль „MITSUBISHI” моделі „Lancer 1,6 GL”, реєстраційний номер НОМЕР_1, після ДТП в пошкодженому стані знаходиться на автостоянці у м.Львові і він не заперечує проти його передачі особі, яка відшкодує йому збитки.
За вище наведених обставин, колегія суддів вважає, що після стягнення з ТзОВ „Атман” на користь позивача матеріальної шкоди останній зобов’язаний передати у власність ТзОВ „Атман” вище згаданий автомобіль разом з свідоцтвом про реєстрацію даного транспортного засобу.
Апелянт не заперечує того факту, що після ДТП автомобіль позивача не міг самостійно пересуватись і потребував послуг евакуатора, за які позивач сплатив 1 000 грн., що стверджується товарним чеком від 31.08.2007 року (а.с. 34), а відтак доводи апеляційної скарги в частині оспорювання апелянтом оплати позивачем послуг евакуатора для перевезення його пошкодженого автомобіля з м.Луцьк у м.Львів до уваги прийматись не можуть.
Щодо інших доводів апеляційної скарги стосовно розміру матеріальної шкоди, присудженої судом до стягнення з ТзОВ „Атман” на користь позивача, то колегія суддів погоджується з ними, оскільки фіскальні чеки АЗС не можуть бути визнані належними і допустимими доказами понесення позивачем витрат на поїздки приватним транспортом у м. Луцьк на судові засідання, будь-які докази про проведення яких у матеріалах даної справи відсутні, так само, як до спірних правовідносин не можуть застосовуватись норми ст.625 ЦК України.
Як під час ДТП, так і після, позивач отримав моральні переживання у зв’язку з пошкодженням належного йому на праві власності автомобіля, в результаті чого для нього настали негативні наслідки, оскільки змушений був протягом тривалого часу (більше двох років) реалізовувати в судовому порядку своє право на відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди, а відтак присуджене судом відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. колегія суддів вважає таким, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості і тому доводи апеляційної скарги в цій частині вважає такими, що до уваги прийматись не можуть.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом всього часу розгляду справи в судах, як першої, так і апеляційної інстанцій, правову допомогу позивачеві надавав адвокат ОСОБА_3, як працівник адвокатського об’єднання ПП „КТВ” (а.с. 228), якому згідно договору про надання юридичних послуг позивачем і було сплачено 2 500 грн. (а.с. 8), що не суперечить ст.12 Закону України „Про адвокатуру”, а відтак позивач у відповідності до ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України має право на присудження йому відшкодування цього виду понесених ним судових витрат.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.п. 2, 3, 309 п.п. 1, 2, 4, 314 ч.2, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ТзОВ „Атман” задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 червня 2009 року в частині стягнення з ТзОВ „Атман” на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди – змінити, ухваливши, що до стягнення така підлягає у розмірі 102 399 грн. 76 коп..
Зобов’язати ОСОБА_2 після виконання даного рішення суду про стягнення з ТзОВ „Атман” на його користь матеріальної шкоди передати у власність ТзОВ „Атман” автомобіль марки „MITSUBISHI” моделі „Lancer 1,6 GL”, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску, разом з свідоцтвом про реєстрацію даного транспортного засобу.
Зменшити розмір вартості майна ТзОВ „Атман”, яке підлягає арешту в порядку забезпечення виконання даного рішення суду, до 109 980 грн. 76 коп.
В решті рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 червня 2009 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді: