КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2015 р. Справа№ 910/9974/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Хоменко М.П., Бондаренко Д.М.

від відповідача - Косик С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2015 (суддя Бондаренко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Матімекс-Україна»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»

про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Матімекс-Україна» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про зобов`язання вчинити дії щодо перерахування коштів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.06.2015 позовні вимоги були задоволені повністю. Зобов`язано відповідача перерахувати залишок коштів з одного рахунку позивача на другиq рахунок, відкритий в іншому банку.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 та постановити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представники сторін в судове засідання 22.09.2015 з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

23.07.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Матімекс-Україна" був укладено договір № 027-14/АНВ на розрахунково-касове обслуговування.

Умовами договору передбачено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26009001002401 і (або) поточний (поточні) рахунок (и) в іноземній валюті: № 26009001002401 в USD; № 26009001002401 в EUR; № 26009001002401 в RUB та зобов'язується здійснювати його (їх) розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Згідно п. 3.3.2 договору, банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком і клієнтом.

Банк зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків у визначений внутрішніми документами банка робочий час крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів (п. 3.3.3 договору).

Позивач, звертаючись із позовом до суду, мотивує свої вимоги невиконання відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору від 23.07.2014 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування, а саме безпідставну відмову відповідача перерахувати за дорученням позивача грошові кошти за поданими платіжними дорученнями.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, та оскаржуючи постановлене судом першої інстанції рішення, мотивує це тим, що до моменту звернення позивачем із позовом до суду ним не подавалися банку платіжні доручення № 262 та 264, а отже права жодним чином порушені не були.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно було встановлено судом першої інстанції 23.07.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Матімекс-Україна" укладено додатковий договір № 001 про обслуговування клієнта з використанням системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк" до договору № 027-14/АНВ на розрахунково-касове обслуговування від 23.07.2014, умовами якого передбачено, що банк зобов'язується здійснювати обслуговування клієнта з використанням системи дистанційного обслуговування "Клієнт-банк", тобто здійснювати розрахункові операції за дорученням клієнта з використанням розрахункових документів в електронній формі та приймати такі документи, що передаються по каналах електронного зв'язку на умовах, які передбачені договором на розрахунково-касове обслуговування і даним додатковим договором, діючим законодавством України і внутрішніми правовими актами банку.

Відповідно до п. 2.1. договору, дистанційне обслуговування клієнта здійснюється з використанням документів в електронній формі, в т. ч. платіжних доручень, заявок на купівлю-продаж валюти, виписок по рахунку клієнта, зведених відомостей сум заробітної плати для зарахування на поточні рахунки працівників клієнта, інших документів клієнта.

Згідно п. 5.2. договору, банк здійснює дистанційне обслуговування клієнта в системі "Клієнт-банк" в операційні дні (крім вихідних, святкових та неробочих днів). Операції за розрахунковими документами, що надійшли від клієнта протягом операційного дня, але не пізніше 17:00, здійснюється банком в день надходження цих документів. Операції за розрахунковими документами, які надійшли після 17:00, банк виконує не пізніше наступного операційного дня. Сторони підписанням даного додаткового договору дійшли згоди, що банк має право самостійно змінювати зафіксований в даному пункті додаткового договору час та доводити рішення про такі зміни до відома клієнта шляхом розміщення повідомлень з відповідною інформацією на зовнішньому сайті банку та/або у приміщеннях відділень банку (на вибір банку) не менше ніж за 10 (десять) днів до дати введення в дію таких змін. При цьому банк не несе відповідальності за те, що з будь-яких, незалежних від банку причин клієнт своєчасно, до дати введення в дію зазначених змін, не ознайомився із ними.

Також, між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Матімекс-Україна" укладено додаткову угоду від 30.07.2014 до договору № 027-14/АНВ на розрахунково-касове обслуговування від 23.07.2014.

Як зазначає позивач, з 10.03.2015 по 30.03.2015 він направляв до банку низку платіжних доручень на перерахування коштів із відкритого ранку у банку позивача на розрахункові рахунки контрагентів «Матімекс-Україна».

Проте, на час подання позову, платіжні доручення банком не виконані, кошти контрагентам позивача не перераховані.

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Господарський суд міста Києва, задовольняючи позовні вимоги зобов`язав відповідача перерахувати залишок коштів з рахунків № 26009001002401 (UAH/USD/EUR), що відкриті Товариством з обмеженою відповідальністю "Матімекс-Україна" у розмірі 2925910, 08 грн., 44 977, 96 доларів США, 10 343, 99 Євро на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Матімекс-Україна" № 2600101005685 (UAH/USD/EUR), який відкритий в Публічному акціонерному товаристві "Державний експортно-імпортний банк".

Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Як вбачається із тексту позовної заяви та документів, долучених до неї, позивачем до відповідача на виконання направлялися платіжні доручення № 120, № 127, № 125, № 124, № 123, № 121, № 129, № 132, № 131, № 130, № 144, № 143, № 142, № 136, № 134, № 133, № 141, № 140, № 138. з призначеннями платежу перерахування коштів, що належать позивачу та знаходяться на рахунках, відкритих в банку відповідача, різним контрагентам позивача.

Також в матеріалах справи наявна копія листа - запиту ТОВ «Матімекс Україна» № 83 від 31.03.2015 до відповідача стосовно стану виконання платіжних доручень № 120, № 127, № 125, № 124, № 123, № 121, № 129, № 132, № 131, № 130, № 144, № 143, № 142, № 136, № 134, № 133, № 141, № 140, № 138.

Доказів направлення та одержання вказаного запиту відповідачем, позивачем ані суду першої ані суду апеляційної інстанції не надано.

Господарський суд міста Києва в оскаржуваному рішенні зазначає проте, що позивач 08.05.2015 повторно направив відповідачу листа, в якому просить прийняти до виконання платіжні доручення.

Колегія суддів зазначає, що такий висновок суду є хибним стосовно повторного звернення до банку із вимогою прийняття на виконання платіжних доручень, оскільки як вбачається із листа № 116 від 08.05.2015, який отриманий відповідачем 08.05.2015, про що зроблена відповідна відмітка банку на даному листі, в якому ТОВ «Матімекс Україна» просить банк прийняти до виконання платіжні доручення № 149, № 263 та № 264.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та поясненнями позивача, викладеними в позовній заяві, зазначені платіжні доручення (№ 149, 263, 264) вперше не направлялися позивачем до банку в період з 10.03 по 30.03.2015.

Крім того, платіжні доручення, направлені позивачем банку листом від 08.05.2015 мають призначення платежу: перерахунок коштів на власний рахунок, відкритий в іншому банку, в той час як за платіжними дорученнями, які, за словами позивача, не були виконані банком, призначення платежу було перерахуванням коштів контрагентам позивача.

До того ж, зазначені платіжні доручення датовані 08.05.2015, а позивач зазначав, що банком не були виконані платіжні доручення, направлені за період з 10.03 по 30.03.2015.

В той же час, позовні вимоги ТОВ «Матімекс Україна» містять вимогу про зобов`язання відповідача перерахувати кошти позивача з одного рахунку товариства, відкритого в банку відповідача на інший рахунок товариства, відкритий в іншому банку, тобто фактично виконати платіжні доручення від 08.05.2015, оскільки в них зазначене саме таке призначення платежу та вказані саме ті суми, що є предметом спору в рамках даної справи.

Як вбачається зі штампу канцелярії Господарського суду міста Києва, позивач із такою вимогою до суду звернувся 17.04.2015, тобто до моменту звернення до банку із вимогою про перерахунок коштів в сумі 2 925910, 08 грн., 44977, 96 доларів США, 10 343, 99 Євро

Відповідно до п.3.2 договору, клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунках, окрім випадків обмеження такого права, встановленого чинним законодавством України.

Позивач, посилаючись на те, що оскільки відповідачем не були належним чином виконані платіжні доручення, направлені до виконання за період з 10.03. по 30.03.2015, він прийняв рішення про перерахунок залишку власних коштів, що знаходяться на рахунках ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та відкриті на виконання умов договору від 23.07.2014 на рахунках, викриті ТОВ «Матімекс Україна» в іншій банківській установі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем по справі не доведено належним чином та у визначений чинним законодавством України способом, а матеріали справи не містять відповідних доказів, того, що ТОВ «Матімекс Україна» до 17.04.2015 (дата звернення із позовом до суду) зверталось до установи банку з вимогою про перерахунок коштів в сумі 2 925910, 08 грн., 44977, 96 доларів США, 10 343, 99 Євро з рахунків № 26009001002401 (UAH/USD/EUR), що відкриті Товариством з обмеженою відповідальністю "Матімекс-Україна" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Матімекс-Україна" № 2600101005685 (UAH/USD/EUR), який відкритий в Публічному акціонерному товаристві "Державний експортно-імпортний банк" і у виконані таких платіжних доручень банком було відмовлено чи вони не були прийняті до виконання або прийняті проте не виконані в період до звернення позивача із позовом до суду, чим порушили законні права та інтереси позивача стосовно вільного розпорядження власними коштами, що знаходять на рахунках відповідача.

Натомість, як зазначалося вище, матеріали справи містять лист позивача, що направлявся на адресу відповідача від 08.05.2015, з вимогами про вчинення вище зазначених операцій щодо перерахунку залишку коштів на рахунок в інший банк і даний лист був направлений вже після порушення провадження по справі № 910/9974/15.

Тобто, на дату звернення із позовом до суду, права та інтереси ТОВ «Матімекс Україна» банківською установою щодо перерахування залишку коштів в сумі 2 925910, 08 грн., 44977, 96 доларів США, 10 343, 99 Євро з рахунків № 26009001002401 (UAH/USD/EUR), що відкриті Товариством з обмеженою відповідальністю "Матімекс-Україна" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Матімекс-Україна" № 2600101005685 (UAH/USD/EUR), який відкритий в Публічному акціонерному товаристві "Державний експортно-імпортний банк" порушені не були, що виключає наявність підстав для задоволення позовних вимог у визначені позивачем редакції.

З урахуванням зазначеного, Господарським судом міста Києва помилково був здійснений висновок щодо порушення банком умов договору від 23.07.2014, та відповідно порушення прав позивача, що підлягають захисту в судовому порядку, а отже позовні вимоги задоволені без повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 171 від 17.09.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 18.09.2015 по 17.12.2015.

Частиною 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Відповідно до п. 4.27 Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку», уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації.

В даному випадку позивач не позбавлений можливості на реалізацію свого права «отримання» коштів, у заявленій сумі, від відповідача в порядку визначеної черговості як кредитор банку, подавши відповідну заяву до установи.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 по справі № 910/9974/15 - скасуванню.

Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" до позовних вимог немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (1 розмір мінімальної заробітної плати станом на час подання апеляційної скарги).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Матімекс-Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом перерахувати грошові кошти, тобто із позовною вимогою немайнового характеру, яка не підлягають вартісній оцінці.

Згідно з пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2015 року становить 1218 грн.

Отже, відповідач, при зверненні із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 повинен був сплатити судовий збір в розмірі 609 грн., який й підлягає стягненню з позивача на користь відповідача за результатами розгляду апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України № 910/9803/14 від 18.02.2015.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» - задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 по справі № 910/9974/15 - скасувати. Постановити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Матімекс-Україна» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про зобов`язання перерахувати кошти - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Матімекс-Україна" (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 4, кв. 26, ідентифікаційний код - 25389499) на користь Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (04054, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, ідентифікаційний код - 09807856) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 609 грн.

Видати судовий наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/9974/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко