Справа № 367/5390/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Пархоменко О.В.

при секретарях Токач М.С., Григорян Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 25 липня 2009 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, від якого вони мають сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час проживає з матір’ю. В період шлюбу нею спільно з відповідачем було набуте наступне майно: двокімнатна квартира № 37, яка знаходиться за адресою Київська область, м. Буча, вул. Бориса Гмирі, 4, загальною площею 56,8 кв. м., житловою площею 28,2 кв. м.; власником даної квартири є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 31.08.2013 року, виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції Київської області ОСОБА_4

Позивачка вказує, що відповідно до квитанцій про сплату за повне внесення вкладу у спільну діяльність з будівництва від 20.04.2013 року, угода № 605 від 16.02.2012 року вартість квартири становить 338 128,50 гривень. Оскільки вище вказане майно було набуте ними під час перебування у шлюбі, дане майно слід вважати спільним сумісним майном подружжя. Вважає, що так як майно, а саме квартира АДРЕСА_1 набуте ними у шлюбі, то у відповідності до ст. 70 Сімейного кодексу України воно повинно ділитися між ними в рівних частках, а саме по 1/2 частині кожному. Оскільки на сьогоднішній день домовленості про порядок поділу вищевказаного майна між ними не досягнуто, вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

Позивачка просила визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 всі судові витрати.

В подальшому під час розгляду справи позивачка уточнила свої позовні вимоги та посилаючись на зазначені вище обставини також вказує, що дійсно 10 лютого 2010 року вона та відповідач придбали квартиру № 18, що розташована в будинку № 56 на житловому масиві Тополя-3 у м. Дніпропетровську, відповідач придбав 9/10 частки квартири, а вона – 1/10 частку квартири; вартість квартири за договором купівлі-продажу складає 55 326,0 гривень. Із цієї суми 90% - 49 793,40 гривень сплатив відповідач, 10 % - 5 532,60 гривень сплатила вона. У договору купівлі-продажу сторони зазначили, що гроші, які кожен з них сплатив за договором є їхньою особистою приватною власністю, оскільки були набуті ними до реєстрації шлюбу. За час перебування у шлюбі ринкова вартість квартири суттєво виросла в ціні, тому вони вирішили її продати.

Вказує, що 12 квітня 2013 року вона та відповідач продали квартиру № 18 в будинку № 56 на житловому масиві Тополя-3 у м. Дніпропетровську. Відповідно до умов договору продаж зазначеної квартири було здійснено за 370 000,0 гривень; від продажу квартири відповідачем було отримано 333 000,0 гривень, нею – 37 000, 0 гривень. Отже на продажі квартири подружжя заробило 314 674,0 гривень, зазначена сума становить різницю між сумою за продаж квартири № 18 в будинку № 56 на житловому масиві Тополя-3 у м. Дніпропетровську та сумою, за яку було придбано квартиру 10 лютого 2010 року. Таким чином, продаж даної квартири відбувся під час перебування позивачки та відповідача у шлюбі, а кошти, отримані ними від продажу квартири № 18 в будинку № 56 на житловому масиві Тополя-3 у м. Дніпропетровськ є їхньою сумісною власністю.

Позивачка вказує, що на дохід, отриманий в результаті продажу квартири № 18 в будинку № 56 на житловому масиві Тополя-3 у м. Дніпропетровськ нею та відповідачем в період шлюбу була придбана двокімнатна квартира № 37, яка знаходиться за адресою Київська область, м. Буча, вул. Бориса Гмирі, 4. Відповідно до квитанцій про сплату за повне внесення вкладу у спільну діяльність з будівництва від 20.04.2013 року, угода № 605 від 16.02.2012 року вартість квартири становить 338 128,50 гривень. Дані кошти були сплачені із спільного доходу, який був зароблений на продажі квартири № 18 в будинку № 56 на житловому масиві Тополя-3 у м. Дніпропетровськ. Оскільки вищевказане майно було набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час перебування їх у шлюбі, дане майно слід вважати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1.

Також вказує, що за час подружнього життя у них з відповідачем народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; на даний час ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з матір’ю. Оскільки їх син проживає разом з матір’ю, то вони потребують більшої площі для проживання разом, а тому просить суд визнати за нею у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 2/3 частини квартири.

В зв’язку із викладеними обставинами позивачка просила визнати за нею у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2; визнати за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_5 позов підтримав, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що він не заперечує, що спірна квартира була придбана у період шлюбу позивачки та відповідача, однак квартира була придбана за особисті кошти відповідача ОСОБА_2 та за кошти батьків відповідача, а тому квартира не входить до складу спільного майна подружжя. Просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6, свідка ОСОБА_7, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 липня 2009 року, від даного шлюбу вони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановлено, що під час зареєстрованого шлюбу відповідачем ОСОБА_2 була придбана квартира АДРЕСА_1 загальною площею 56,8 кв. м., житловою площею 28,2 кв. м. , що підтверджується копіями Свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 8763760 від 31.08.2013 року та ОСОБА_6 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 8763789 від 31.08.2013 року, виданих Реєстраційною службою Бучанського міського управління юстиції Київської області. В спірній квартирі позивачка зареєстрована з 08.02.2014 року, що підтверджується копією її паспорту.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 12 квітня 2013 року , укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_1 (продавці) та ОСОБА_8 (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за № 499, продавці передали у власність покупцю квартиру № 18 за адресою м. Дніпропетровськ, житловий масив Тополя-3 будинок № 56. ОСОБА_10 п. 1.3 даного договору квартира належить продавцям на праві спільної часткової власності, а саме: ОСОБА_2 належить 9/10 часток квартири, ОСОБА_1 – 1/10 частка квартири на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 10.02.2010 року за реєстровим № 182 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 3821464 згідно ОСОБА_10 з Державного реєстру правочинів № 8234803, виданого 10.02.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10.03.2010 року згідно ОСОБА_10 № 25531794 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 10.03.2010 року Комунальним підприємством “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації“ Дніпропетровської обласної ради, реєстраційний номер: 29656900. У п. 1.4 даного договору також зазначено, що продавці стверджують, що вони є подружжям з 25.07.2009 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії І-КИ № 140951, виданим 25.07.2009 року Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 410. Відповідно до правовстановлюючого документа, а саме договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 10.02.2010 року за реєстровим № 182 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11, продавці купили цю квартиру у спільну часткову власність за гроші, які належали кожному з них особисто. Продавці стверджують, що вони мають усі права власників щодо вільного розпорядження зазначеною квартирою (відповідними частками), яка є об’єктом їх спільної часткової власності, та не відноситься до спільної сумісної власності подружжя (ст. ст. 57, 60, 65, 74, 97 Сімейного кодексу України), оскільки вони набували відповідні частки квартири під час шлюбу, але за кошти, які належали кожному з них особисто, і осіб які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужувану квартиру ( або її частку) немає. Відповідно до п. 2.1 даного договору продаж зазначеної квартири за домовленістю сторін вчиняється за 370 000,0 гривень, які отримані продавцями від покупця повністю до підписання цього договору, а саме ОСОБА_2 отримано 333 000,0 гривень, ОСОБА_1 отримано 37 000,0 гривень.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 10 лютого 2010 року, укладеного між ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 (продавці) та ОСОБА_2, ОСОБА_1 (покупці), посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за № 182 продавці передають у власність покупцям, а покупці приймають і сплачують в спільну часткову власність квартиру № 18, що розташована в будинку № 56 на житловому масиві Тополя-3 у м. Дніпропетровську, визначену цим договором грошову суму. ОСОБА_2 купує 9/10 частки квартири, а ОСОБА_1 купує 1/10 частки квартири. Відповідно до п.3 даного договору ціна квартири складає 55 326,0 гривень, які продавці отримали від покупців повністю до підписання цього договору, з яких 90% , що дорівнює 49 793,40 гривень сплачує ОСОБА_2, а 10 %, що дорівнює 5 532,60 гривень сплачує ОСОБА_1. Відповідно до п. 6 даного договору покупці повідомляють, що вони є подружжям з 25 липня 2009 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, виданим 25.07.2009 року Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, серії І-КИ № 140951, актовий запис № 410, а також що вони купують цю квартиру у спільну часткову власність. В подальшому кожен із співвласників може володіти, користуватися та розпоряджатися своєю частковою у спільній власності без згоди другого співвласника з урахуванням особливостей, встановлених цивільним законодавством України щодо розпорядження частками у спільній власності. Відповідно до п. 7 даного договору ОСОБА_2 повідомляє, що гроші, які він сплачує за цим договором є його особистою приватною власністю, оскільки набуті ним до реєстрації шлюбу. Відповідно до п. 8 даного договору ОСОБА_1 повідомляє, що гроші, які вона сплачує за цим договором є її особистою приватною власністю, оскільки набуті нею до реєстрації шлюбу. ОСОБА_10 розписки від 10.02.2010 року, яка видана ОСОБА_13, він, ОСОБА_13 отримав за продану квартиру, яка знаходиться за адресою ж/м Тополя АДРЕСА_3 від ОСОБА_2 повну суму в розмірі 45 000,0 доларів США.

ОСОБА_10 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації“ Дніпропетровської обласної ради від 10.03.2010 року, номер витягу 25531794 квартира № 18 в будинку № 56 житловий масив Тополя-3 м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області належить на праві власності ОСОБА_1 – 1/10 частина, ОСОБА_2 – 9/10 частин згідно договору купівлі-продажу ВИИ № 578764, реєстр 182, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11

ОСОБА_10 договору купівлі-продажу квартири від 05 лютого 2010 року, укладеного між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_15 (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_16, зареєстрованого в реєстрі за № 241 продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність квартиру № 37, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 138, відповідно до п. 6 даного договору продаж квартири здійснено за 31800,0 гривень.

Також встановлено, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 вересня 2012 року, посвідченого нотаріусом Ярославського нотаріального округу ОСОБА_17, зареєстрованого в реєстрі за № 3-2319 спадкоємцем вказаного в заповіті ОСОБА_18, померлої 27 лютого 2012 року є ОСОБА_2; спадщина, на яку видано дане свідоцтво складається із права на отримання компенсації на оплату ритуальних послуг по вкладах, які знаходяться в додатковому офісі № 17/0161 на рахунках № 22560; № 0573982 згідно документу Управління операційної підтримки “ЦСКО “Южний порт“ ОАО “Сбербанк Росії“ від 21.06.2012 року. Також згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 вересня 2012 року, посвідченого нотаріусом Ярославського нотаріального округу ОСОБА_17, зареєстрованого в реєстрі за № 3-2316 спадкоємцем вказаного в заповіті ОСОБА_18, померлої 27 лютого 2012 року є ОСОБА_2; спадщина, на яку видано дане свідоцтво складається із квартири № 30, яка знаходиться в м. Ярославлі по Суздальському шосе, 22; інвентаризаційна вартість квартири за даними технічної інвентаризації складає 327 549,0 рублів, реєстрація права не проводилась.

ОСОБА_10 акту про сумісне проживання дитини з матір’ю від 14 серпня 2015 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з матір’ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_4.

Наведені обставини підтверджуються поясненнями представника позивача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6, свідка ОСОБА_7, копіями паспорту позивачки, свідоцтва про шлюб, про народження дитини, Свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 8763760 від 31.08.2013 року та ОСОБА_6 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 8763789 від 31.08.2013 року, виданих Реєстраційною службою Бучанського міського управління юстиції Київської області, договору купівлі-продажу квартири від 12 квітня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за № 499, договору купівлі-продажу квартири від 10 лютого 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за № 182; ОСОБА_6 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації“ Дніпропетровської обласної ради від 10.03.2010 року, номер витягу 25531794; договору купівлі-продажу квартири від 05 лютого 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_16, зареєстрованого в реєстрі за № 241; іншими матеріалами справи.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що відповідач є її рідним сином. У неї була однокімнатна квартира в м. Дніпропетровську по вул. Героїв Сталінграду, 137 на 7 поверсі. Коли ОСОБА_2 одружився, вона подумала, що їм треба житло і вона вирішила продати цю квартиру. У неї не вистачало коштів, а тому вона звернулася до дітей та запитала, чи можуть допомогти батьки ОСОБА_19, її мати допомогла. ОСОБА_19 принесла 5 тис. доларів США при оформленні угоди. Вони вирішили записати квартиру так: 90% - ОСОБА_2 і 10% - ОСОБА_1. Квартира була повністю придатна для проживання, ремонту не потребувала, вони замінили вікна на пластикові і вхідні двері. Але вони прожили в ній декілька років, ОСОБА_1 не працювала, ОСОБА_2 працював, але отримував невелику заробітну плату і ОСОБА_1 йому цим постійно дорікала. ОСОБА_19 не хотіла працювати. Потім вони вирішили продати цю квартиру в Дніпропетровську і купити в Києві. В цей час померла бабуся в Ярославлі і вона залишила по заповіту ОСОБА_2 квартиру. Він продав квартиру за 30 тисяч доларів і гроші отримав. Діти переїхали в Київ і він купив спірну квартиру в Бучі по вул. Б. Гмирі. Походження цих коштів від продажу квартири, яку вона продала в Дніпропетровську, вони спішили щоб встигнути купити квартиру в Бучі. Пояснила, що вона з матір’ю ОСОБА_1 домовились, що квартиру купляють за її кошти. Вона приїжджала в листопаді 2014 року в Бучу, але їй не сказали, що ОСОБА_1 у вересні вже подала на розлучення, аліменти та розподіл майна і вона про це узнала тільки в січні 2015 року. Також пояснила, що гроші, які ОСОБА_1 отримала як допомогу на дитину, вона потратила на покупку диплома в Києві; 30 тисяч доларів були витрачені на покупку квартири в м. Бучі.

У відповідності до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У відповідності до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У відповідності до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як встановлено в судовому засіданні позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 липня 2009 року, від даного шлюбу вони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, під час зареєстрованого шлюбу відповідачем ОСОБА_2 була придбана квартира АДРЕСА_1 загальною площею 56,8 кв. м., житловою площею 28,2 кв. м.

Таким чином суд вважає, що в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що квартира АДРЕСА_1 придбана в період зареєстрованого шлюбу позивачки та відповідача, а тому є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, частки їх в праві спільної сумісної власності є рівними, а тому, оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про порядок поділу спірної квартири, слід поділити спірну квартиру між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та виділити кожному по 1/2 частині, визнавши за ними право власності на належні їм частки.

При цьому суд вважає доводи представника відповідача про те, що спірна квартира придбана за особисті кошти відповідача та за кошти батьків відповідача такими, що не знайшли свого беззаперечного підтвердження в судовому засіданні. Посилання представника відповідача на ті обставини, що позивачка в період шлюбу не працювала, знаходилась у декретній відпустці, а тому не мала коштів на придбання квартири, суд, виходячи із положень ст. 60 СК України, вважає безпідставними.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вважає, що слід стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 690,65 гривен.

Таким чином суд задовольняє позов частково.

На підставі ст. ст. 60-61, 63, 65, 69, 70, 71 СК України, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 212, 214, 215, 218 ЦПК України суд:

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_5 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Поділити спільне майно подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Виділити ОСОБА_1 із спільної сумісної власності подружжя 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, визнавши за ОСОБА_1 право власності на вказане майно.

Виділити ОСОБА_2 із спільної сумісної власності подружжя 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, визнавши за ОСОБА_2 право власності на вказане майно.

В інший частині позов залишити без задоволення.

Копію рішення направити позивачу для відома.

Повне рішення буде виготовлене протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи 27.09.2015 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_20