Справа № 1-10/2007

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2007 року                                                            Новгородківський районний суд

Кіровоградської області

в складі:      головуючого судді                         Сосновської Л.І.,

при секретарі                                  Хижняк Л.М.,

за участю:    прокурора                                        Апостолова В.С,

адвоката                                           ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новгородка, справу по

обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта базова загально-середня, не працюючого, не одруженого, проживає АДРЕСА_1, особа, що не має судимості.

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний своїми умисними протиправними діями наніс ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Злочин вчинено за наступних обставин:

06 вересня 2006 року близько 13 год. підсудний, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на пасовищі, яке розташоване на південній окраїні АДРЕСА_1 в ході сварки з ОСОБА_3, яка виникла на грунті особистих неприязних стосунків, вдарив останнього кулаком в обличчя внаслідок чого той отримав тілесне ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи зправа, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 34 від 06 листопада 2006 року відноситься До категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Допитаний в судовому засіданні підсудний вину у скоєнні злочину визнав повністю, суду пояснив, що 06 вересня 2006 року він, після спільного розпиття алкогольних напоїв з братами ОСОБА_5 і ОСОБА_4, на автомобілі останнього їхали по с. Верблюжка. Проїжджаючи повз тирло підсудний побачив, що корів пасе ОСОБА_3, який неодноразово ображав його матір. ОСОБА_6

попросив щоб ОСОБА_4 зупинив автомобіль. Вийшовши з нього підсудний направився до потерпілого щоб з'ясувати чому він образив його матір і заперечує проти того аби його корова ходила до громадської череди. В ході розмови між підсудним та ОСОБА_3 виникла сварка і коли останній штовхнув його в груди той вдарив потерпілого кулаком в обличчя. В бійку втрутились ОСОБА_5,ОСОБА_4, забрали підсудного з тирла в автомобіль і відвезли його додому. Через деякий час підсудний довідався, що він зламав потерпілому щелепу, тому прийшов до нього додому і дав йому гроші на лікування.

В порядку ст.299 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно підсудний зрозумів зміст цих обставин.

Заслухавши підсудного, суд вважає, що його вина доведена у судовому засіданні і його дії правильно кваліфіковані по ч.1 ст.122 КК України, так як він скоїв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

При обранні міри покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, обставини справи і особу винного.

Підсудний скоїв злочин, невеликої тяжкості, щиро покаявся у скоєному, визнав себе винним і тяжких наслідків по справі не наступило. За місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного відповідно до ст.66 КК України суд визнає щире каяття, відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди та тяжкі хвороби, якими він хворіє.

Обставиною, яка обтяжує відповідальність підсудного визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання в місцях позбавлення волі із застосуванням до нього покарання у вигляді умовного обмеження волі.

Цивільний позов по справі не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.320-324 КПК України суд,

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_2 винним по ч.1 ст. 122 КК України і призначити покарання у вигляді обмеження волі строком один рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину.

Іспитовий строк засудженом рахувати з дня проголошення вироку.

Міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд скасувати після вступу вироку у законну силу.

Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб з дня проголошення.