Справа № 2а-509/09

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2009 року                                                                                                  м. Ковель                

       

           Ковельський міськрайонний суд  в складі:                                                                                                                                                                                      

головуючого-судді Лапіна О.Ф.,  

при секретарі Миронюк Т.М.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1  до управління Пенсійного Фонду України в Ковельському районі Волинської області про зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги  дитині війни,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернулася з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в Ковельському районі Волинської області про визнання неправомірними дій відповідача щодо виплати  щомісячної соціальної допомоги в неповному обсязі та про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період  з січня 2006 року по січень 2009 року включно  в сумі 4022,30 грн., а також зобов'язання відповідача проводити підвищення пенсії і в майбутньому відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

      Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що вона наділена правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006, 2007 років позивачу така допомога не нараховувалася та не виплачувалася, з січня 2008 року по січень 2009 року виплата проводилась у неповному обсязі, що суперечить нормам діючого законодавства . Вважає дії відповідача неправомірними та просить стягнути з відповідача   недоплачене підвищення до пенсії за період з січня 2006 р. по січень 2009 року включно виходячи із розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком.

В судове засідання позивач не з'явилася,  подала суду заяву про слухання справи у її відсутності.

      Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про слухання справи у його відсутності та письмове заперечення проти позову, в якому зазначено, що управління Пенсійного Фонду України в Ковельському районі проводило позивачу підвищення пенсії як дитині війни відповідно до  чинного законодавства та в межах виділених коштів. Верховною Радою України на виконання Рішень Конституційного Суду України   відповідні зміни у Закон не внесені, а тому вважає , що вказана допомога позивачеві виплачена у повному обсязі. Також вказує на пропущення позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом щодо вимог за 2006, 2007 роки та просить відмовити у задоволенні позову з мотивів його безпідставності.

Вивчивши доводи сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов  підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що позивач наділений правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в Ковельському районі Волинської області, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1  виданим ІНФОРМАЦІЯ_1  року з проставленим штампом "Дитина війни".

Протягом 2006, 2007 років позивачу нараховувалася та виплачувалася пенсія  без доплати як дитині війни, а протягом 2008 року позивачеві нараховувалось та виплачувалось підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в січні 2009 року позивачу виплачено 49,80 грн допомоги як дитині війни, що підтверджується довідкою відповідача № 164/03/02  від 26.01.2009 року.  

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно із п. 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2006 рік.

      Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року виключено п. 17 ст. 77, а ст. 110 Закону викладена у новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

      Оскільки, чинним законодавством України не було визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року (з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в його окремих частинах, то суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача   провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік.

п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

      Проте, рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином,  дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була відновлена з 09.07.2007 року, а тому позивачеві за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року повинно проводитись нарахування та виплата  підвищення до пенсії як дитині війни  у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до п. 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

      Проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

      Таким чином, дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, а позивачеві у 2008 році підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому суд приходить до висновку про  задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року.

    Зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у січні 2009 року не внесені, тому позивач має право на підвищення пенсії у січні 2009 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи, що відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) управління Пенсійного фонду України в місті (районі) за місцем обліку пенсіонера відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, суд приходить до висновку про неправомірність дій Управління Пенсійного Фонду України в Ковельському районі щодо виплати позивачу допомоги як дитині війни у неповному обсязі  і вважає необхідним зобов'язати  відповідача провести  позивачу  нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по січень 2009 року включно  відповідно до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Вимоги позивача про зобов'язання відповідача проводити нарахування допомоги як дитині війни і надалі в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком задоволенню не підлягають, оскільки права позивача суб'єктом владних повноважень ще не порушені, а тому у позивача відсутні підстави для звернення до суду із позовом по захист свого права.

Позивач у  позові просить поновити пропущений строк звернення до суду, відповідач у запереченні вказує на пропуск позивачем цього строку щодо вимог за 2006, 2007 рік.

Суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства  України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року (з наступними змінами і доповненнями) суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ст. 9 ч. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).  З урахуванням наведеного, суд через аналогію закону приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись ст. 160 ч. 3, ст. 163 КАС України, та на підставі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного Фонду України в Ковельському районі  щодо виплати   ОСОБА_1   щомісячної  державної соціальної допомоги як дитині війни в неповному обсязі неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі Волинської області провести ОСОБА_1   нарахування та виплату недоплаченого підвищення  пенсії за період з  09 липня 2007  року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по січень 2009 року включно  відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

В решті позову відмовити.

         

      Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано , але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд в наступному порядку : заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з дня складання повного тексту постанови, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк , встановлений для подання заяви на апеляційне оскарження.

 Повний текст постанови складено 20 лютого 2009 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ:    /підпис/                                                                                    О.Ф. ЛАПІН

З оригіналом згідно:

СУДДЯ КОВЕЛЬСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ                                                                                  О.Ф. ЛАПІН