Судове рішення #4938868

Справа № 2-а-434/09

                                                                                                             

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 березня 2009 року                                               м. Чернігів                                                                

Новозаводський  районний суд міста ОСОБА_1

 у складі: головуючого - судді             Артюх К.В.                  

при секретарі                             Дяченко А.М.

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду справу   за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Новозаводському районі міста ОСОБА_1 про зобов’язання нарахувати недоплачені надбавки, -

В С Т А Н О В И В:

29.01.2009 року ОСОБА_2 звернулась з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Новозаводському районі міста ОСОБА_1 про зобов’язання нарахувати недоплачені надбавки, в якому просить зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова нарахувати на користь позивача недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 2733 грн. 30 коп. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що з січня 2006 року їй повинно виплачуватися щомісячне підвищення пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006 – 2007 роках позивачу така соціальна допомога не виплачувалась. Верховна рада України ст. 110 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-4 від 20.12.2005 року  та ст. 71, пункт 12 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» №  489-5 від 19.12.2006 року призупинила дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими обмежуються виплати «дітям війни».

Представник відповідача – Управління Пенсійного Фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова надав суду письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову. Посилається, що вимога позивача не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Зазначив, що позивачем пропущений встановлений п. 1 ст. 100 КАС України  річний строк звернення до суду, в зв’язку з чим наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог.  

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав:

Судом встановлено, що ОСОБА_2 має пільги визначені ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується пенсійним посвідченням № 127236 (а.с.5).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Статтею 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету і підвищується у зв'язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.

Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 цього Закону, відповідно якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» , як  п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього закону.

Згідно частини 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про розмір пенсії та отримуваної щомісячної  соціальної державної допомоги позивачу було відомо, оскільки отримувала пенсію щомісячно, однак до суду за захистом прав вона звернулась лише в січні 2009 року, пропустивши річний строк, передбачений ст. 99 КАС України.  Позивач в своєму адміністративному позові просить поновити пропущений строк звернення до суду, але не надає жодного доказу на підтвердження причин поважності пропуску зазначеного строку.

    Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В своїх письмових запереченнях представник відповідача наполягав на відмові у задоволені адміністративного позову в зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до  адміністративного суду.

    Суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв’язку з тим, що позивач пропустив без поважних причин процесуальний строк для звернення  до суду з адміністративним позовом.

На підставі викладеного, керуючись п.10 ч.1 ст.3, ст.ст. 99, 100, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, суд –

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Новозаводському районі міста ОСОБА_1 про зобов’язання нарахувати недоплачені надбавки – відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Новозаводського

районного суду міста ОСОБА_1 Артюх

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація