Справа №22а-4312/2010 р. Головуючий в суді І інст. ОСОБА_1

Категорія: 57 Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2010 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

головуючого судді Собіни І.М.

суддів; ОСОБА_3. ОСОБА_4

при секретарі Приходько Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою управління Праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду від 13 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинення певних дій,

встановила:

Постановою Рівненського міського суду від 13 квітня 2010 року позов задоволено частково: бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачці щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року визнана протиправною та зобов’язано відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_5 недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що ним виконано функції по виплаті щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в повному обсязі, а підстав для визнання бездіяльності протиправною у суду першої інстанції не було. Зазначає, що позивачка пропустила строк позовної давності для звернення до суду. Просив оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачці в позові.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачка знаходиться на обліку у відповідача і отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рахунок коштів Державного бюджету в порядку, передбаченому Законом України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в розмірі 130 грн. щомісячно. У 2007 році вона мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму.

При цьому місцевий суд обґрунтовано врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007р. № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 7 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено у 2007 році дію ст. 43 Закону України Діро загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-пр 2008 визнано неконституційним п. 25 п.п. 12 розділу 2 Закону "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 січня 2007 року, яким у Законі України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було виключено ст. 43. Обґрунтовано зазначив, що п. 23 розділу II цього ж Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ", яким внесено зміни до Закону України „Про допомогу сім'ям з дітьми" на предмет неконституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними не визнавалися та своєї чинності у 2008 році не втратив.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З урахуванням зазначеного місцевий суд прийшов до правомірного висновку про те, що з моменту визнання неконституційними законів, які зупиняли дію ст. 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" і до кінця року, тобто з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та виплачувати щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, передбачену ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України „Про допомогу сім"ям з дітьми» в редакції 2008 року допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надасться у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у 2008 році виплатив позивачці вказану допомогу, тому суд першої інстанції законно відмовив позивачці у задоволенні позовних вимог за 2008 рік.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Тому, звертаючись з позовними вимогами до відповідача за 2007 рік у 2 010 році позивачка строк позовної давності не пропустила. Апеляційна скарга є необґрунтованою.

Враховуючи те, що постанова місцевого суду була ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, колегія суддів підстав для за доволення апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст. 15, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 314, 315 ЦПК України, п.2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України N 1691-VI « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради відхилити.

Постанову Рівненського міського суду від 13 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду та постанова суду першої інстанції набирають законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання ними законної сили.

Головуючий І.М.Собіна

Судді: О.О. Пашкевич

ОСОБА_4