Справа №2-2479/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2008 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Олійника А.В.,

секретаря Бабенко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Новомосковська товарна біржа, про визнання угоди обміну нерухомості дійсною та визнання права власності, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання угоди обміну нерухомості дійсною та визнання права власності.

В обгрунтування своїх позовних вимог вона вказує, що 10.11.1999 року була укладена угода обміну нерухомості, згідно якої вона та її чоловік ОСОБА_4 передали належну їм квартиру АДРЕСА_1 у власність відповідачам в обмін на їх квартиру АДРЕСА_2. Всі умови угоди сторони виконали. ОСОБА_4 помер, вона є спадкоємцем після його смерті, але на даний час вона не може оформити правовстановлюючі документи на квартиру, у зв'язку з чим вона просить визнати дійсною угоду обміну нерухомості від 10.11.1999 року, зареєстровану Новомосковського товарною біржею між нею та відповідачами про обмін вказаних квартир та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просить суд визнати дійсною угоду обміну нерухомості від 10.11.1999 року, зареєстровану Новомосковського товарною біржею між нею та відповідачами про обмін вказаних квартир та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, надавши кожен окремо до суду заяви в яких позовні вимоги визнають у повному обсязі та просять розглянути справу без їхньої участі (а.с. 13, 14).

Третя особа Новомосковська товарна біржа в судове засідання не з'явилась, причини неявки не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, вислухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно угоди обміну нерухомості від 10.11.1999 року ОСОБА_1 і ОСОБА_4 обміняли належну їм на підставі свідоцтва про право власності від 11.03.1994 року квартиру АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_2, що належить відповідачам на підставі свідоцтва про право власності (а.с. 6).

Відповідно до ст.. 712 ЦК України за договором міни кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Відповідно до ст.. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

У відповідності зі ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири), або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Між тим, згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

В судовому засіданні встановлено, що обидві сторони виконали умови зазначеної вище угоди обміну нерухомості, тобто ОСОБА_1 і ОСОБА_4 передали відповідачам свою квартиру, а останні в свою чергу передали їм свою.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та мають бути задоволені, а тому угода обміну нерухомості від 10.11.1999 року, зареєстрована на Новомосковській товарній біржі за реєстровим № 000558, повинна бути визнана дійсною.

Таким чином, на час смерті ОСОБА_4 квартира АДРЕСА_2 належала йому та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.

Суд вважає, що частки осіб, які є власниками квартири на праві спільної сумісної власності відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України, є рівними, і за кожним із них необхідно визначити по 1/2 частки квартири. Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 346 ЦК України - право власності припиняється у разі смерті власника. Згідно свідоцтва про спадщину за законом ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_4 (а.с. 7).

Таким чином, суд вважає, що позивач набула право власності на 1/2 частину квартири на підставі договору

обміну нерухомості від 10.11.1999 року і право власності на 1/2 частину квартири на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 12.12.2001 року

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60 ЦПК України, ст.ст. 220, 657 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Новомосковська товарна біржа, про визнання угоди обміну нерухомості дійсною та визнання права власності - задовольнити.

Визнати дійсною угоду обміну нерухомості від 10.11.1999 року, зареєстрована на Новомосковській товарній біржі за реєстровим № 000558.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, або протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.