ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2014 рокусправа № 2а/0470/7753/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2011р. у справі № 2а/0470/7753/11

за позовом: ОСОБА_1

до: Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради

про: скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом про:

- визнання незаконним та скасування рішення Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради (далі по тексту - відповідач, КП "Дніпропетровське МБТІ") від 09 травня 2011 року щодо відмови в державній реєстрації права власності позивача на 1/2 частини садового будинку НОМЕР_1 в садовому товаристві "Весна", яке розташоване по АДРЕСА_2, реєстратором Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_2;

- визнання незаконним та скасування рішення реєстратора Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_3 від 25 травня 2011 року про відмову в державній реєстрації права власності за позивачем 1/2 частини квартири АДРЕСА_1;

- зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію за позивачем права власності на 1/2 частину садового будинку НОМЕР_1 в садовому товаристві "Весна", яке знаходиться по АДРЕСА_2, та 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, відповідно до ухвали Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06.07.2007 року по справі № 2-1061.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що дії відповідача щодо відмови в реєстрації права власності на нерухоме майно, протиправні, оскільки право власності позивача на майно, що підлягає реєстрації, встановлено рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, яке набрало чинності.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Суд дійшов висновку, що за наявності ухвали Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06.07.2001 року, яка набрала законної сили і відповідно до вимог чинного законодавства є правовстановлювальним документом, у відповідача відсутні підстави для відмови в державній реєстрації права власності на нерухоме майно.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що рішення суду, на яке посилається позивач не є правовстановлювальним документом, крім того, є невизначеність з розміром частки права власності на квартиру.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, Рішенням Ленінського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2007 року визнано право власності позивача на нерухоме майно, а саме, на 1/2 частини квартири в будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частини садового будинку НОМЕР_1 у садовому товаристві "Весна" в м.Дніпропетровську, та встановлено, що право власності ОСОБА_1 підлягає реєстрації в КП "Дніпропетровське МБТІ" (а.с.7-8).

Згідно з матеріалами справи 09 травня та 25 травня 2011 року та відповідачем прийнято рішення про відмову в державній реєстрації права власності позивача на вищевказане майно. При цьому відповідач зазначив в якості підстави для відмови п.3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 р. № 157/6454 (далі - Положення). На думку відповідача подані позивачем документи не відповідають вимогам, встановленим вищевказаним Положенням та іншими нормативно-правовими актами чинного законодавства України, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства (а.с.9-12).

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За приписами ст.ст. 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державний реєстратор прав у межах своїх повноважень, серед іншого, здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації та встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації.

Згідно з п. 5 Розділу V Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовив позивачу в державної реєстрації права власності на 1/2 частину садового будинку НОМЕР_1 в садовому товаристві "Весна", яке розташоване по АДРЕСА_2.

При цьому, в матеріалах справи міститься ухвала Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06.07.2001 року, що набрала законної сили та яка визначає право власності позивача на майно, що підлягає реєстрації та є правовстановлювальним документом.

Відповідно до п.п. 6, 10 додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 р. № 157/6454 правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав на нерухоме майно є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування; рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Таким чином, суд першої інстанції вірно визначився, що у відповідності до норм Закону України "Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень", у відповідача відсутні підстави для відмови позивачу в державній реєстрації права власності на нерухоме майно.

За встановлених обставин, висновки суду першої інстанції обґрунтовані. Судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2011р. у справі №2а/0470/7753/11 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2011р. у справі №2а/0470/7753/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна