Справа № 22 ц–1585 Головуючий у 1-й інстанції – Гуляк В.В.

Категорія - 57 Доповідач – Курій Н.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Юхименко А.Г.

Суддів: Курій Н.М., Мікуш Ю.Р.,

секретаря Качмар М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львова цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 Пенсійного Фонду України у Золочівському районі Львівської області на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2009 року,

встановила:

Позивач ОСОБА_2 02 лютого 2009 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 Пенсійного Фонду України у Золочівському районі Львівської області, уточнивши його у період судового розгляду, про визнання неправомірними дії відповідача щодо невиплати йому щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 2007-2008рр. у розмірі 2313(дві тисячі триста тринадцять) гривень 50 копійок.

Оскаржуваною постановою позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ОСОБА_1 Пенсійного Фонду України у Золочівському районі Львівської області щодо нездійснення нарахувань та виплат підвищення пенсії як дитині війни ОСОБА_2 за період із 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року з врахуванням 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язано ОСОБА_1 Пенсійного Фонду України в Золочівському районі Львівської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_2 за період із 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року включно з врахуванням 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з вирахуванням виплачених їй сум за цей період.

Постанову в частині задоволених позовних вимог оскаржив відповідач ОСОБА_1 пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області. Просить постанову в цій частині скасувати та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки висновки суду не відповідають вимогам Конституції України, Законам України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про соціальний захист дітей війни» та поданим сторонами доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід відхилити з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була протиправною. При цьому суд всебічно проаналізував норми матеріального та процесуального законів, що регулюють дані правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни», статтею 6 якого передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Спору щодо статусу позивача як дитини війни немає, тому вона має право на реалізацію зазначеної норми Конституції України та спеціального Закону; в період з 22.05.2008 року по 30 вересня 2008 року передбачених законами України заборон щодо реалізації цього права не було.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові суду першої інстанції.

Постанова Золочівського районного суду Львівської області є законною і обґрунтованою, а тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315, ст.319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Пенсійного Фонду України у Золочівському районі Львівської області відхилити.

Постанову Золочівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.

Головуючий : /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Курій Н.М.