Болехівський міський суд Івано-Франківської області

м. Болехів, вул. Коновальця, 34 а, 77202, (03437) 3-40-48

Справа №2-15/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2010 року м.Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі : головуючого судді Головенко О.С.

секретаря Латик В.Є.

з участю представника позивача ОСОБА_1 - Івашків ІМ

. представників відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні проїздом та за позовом ОСОБА_2 до Поляницької сільської ради , ОСОБА_1 про скасування Державного акту на право власності на землю, усунення перешкод в «листуванні під'їздною дорогою,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій вказує, що відповідач ОСОБА_2 з весни 2007року чинить перешкоди у користуванні проїздом до його земельних ділянок, умисно блокуючи проїжджу частину транспортним засобом, на його зауваження про усунення цих перешкод не реагує.

Оскільки спірний проїзд знаходиться на земельній ділянці, що є у власності сільської ради ( у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку), то для вирішення спору він звернувся до Поляницької сільської ради.

Комісією в складі посадових осіб сільської ради 23.04.2007року на підставі обстеження земельних ділянок та вивчення планів забудови прийнято рішення, за яким зобов'язано відповідача не чинити перешкоди у користуванні проїздом, а його - зобов'язано перекопати стовпи та розширити дорогу для проїзду відповідача до його будинковолодіння. Свої зобов'язання він виконав, оскільки ширина дороги становить не менше 3,5м.

А відповідач, не зважаючи на рішення комісії самовільно, без будь-якого дозволу, збудував на проїжджій частині тимчасову споруду, а також по всій ширині перекопав дорогу, в зв'язку з чим утворилася перешкода у вигляді порогу, висотою 60-70см., що ускладнює прохід та повністю унеможливлює проїзд до земельних ділянок.

Виявивши такі дії відповідача восени 2008року, він неодноразово звертався до нього з вимогою відновити можливість проїзду, але безрезультатно.

Він повторно звернувся до Поляницької сільської ради і комісією 12.03.2009року після обстеження земельної ділянки складено акт, затверджений рішенням сесії, в якому зафіксовано неправомірні дії відповідача та зобов'язано у 10-денний термін усунути перешкоди.

Однак до цього часу відповідачем не виконані вимоги комісії та не усунено перешкоди у користуванні проїздом до його земельних ділянок в зв"язку з чим він позбавлений права обробляти землю та садити городину.

Посилаючись на викладені обставини, просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні проїздом до земельних ділянок шляхом демонтажу самовільно збудованої споруди та зарівняти проїзд, чим відновити можливість проходу та проїзду гужовим транспортом.

ОСОБА_2 теж звернувся до суду із позовними вимогами, які обґрунтовує тим, що в 1978році розпочав будівництво житлового будинку, під'їзд до якого був спільним та проходив через подвір"я ОСОБА_5 та город ОСОБА_1.

Біля його будинку була польова дорога, яка проходила теж попри будинковолодіння ОСОБА_1 і запроектована як під'їзна вулиця до його будинку. В 1990-1992роках він, узгодивши із ОСОБА_1, розширив цю підїздну вулицю, засипавши її камінням і гравієм і з того часу користується нею для проїзду до будинку.

В 2005році ОСОБА_1 попросив підписати йому документи для приватизації земельної ділянки, на якій розміщений його житловий будинок, і показав на схемі, що від точки Г до точки В відображено заїзд до його господарства. В той час вони були в добрих відносинах, він був без окулярів, то підписав вказані документи, не перевіряючи їх, так як йому довіряв.

В 2007році ОСОБА_1 вкопав в підїздну дорогу до його будинку стовпи, звузивши проїзд для вантажної машини. Комісія сільської ради зобов'язала перекопати стовпи, однак він цього не зробив.

В 2008році внаслідок повені став осідати житловий будинок, потріскав фундамент і він для того, щоб відвернути стічні води від свого по двір' я в бік потічка, зробив нахил від житлового будинку.

Комісією в березні 2009року ОСОБА_1 не зроблено ніяких зауважень з приводу загородження під'їзду, оскільки голова вказала, що її ширина є достатньою, в той час від нього зимагали засипати поріг, тобто знову пустити воду під будинок та дозволити туди їздити ОСОБА_1 На його зауваження що до поля ОСОБА_1 існує ще одна дорога збоку від його господарства, якою всі користуються, ніхто не реагував.

Відповідач на дорозі викопав збірник для нечистот, почав перекопувати дорогу, а тепер вкопав стовпи, загородив огорожу та закидав дорогу камінням, що унеможливлює проїзд і легковим транспортом і мотивує такі дії тим, що дорога проходить по його приватизованій земельній ділянці. Вважає передачу частини вулиці ( як проїзд до його будинку) у власність ОСОБА_1 незаконною, оскільки порушені вимоги ст.. 83 ЗК України, а тому просить скасувати державний акт, виданий на його ім'я в частині приватизації спільного заїзду до його господарства, встановити, що ширина лтільного під'їзду, що проходить через город відповідача, повинна становити не менше 3,5м , заборонити відповідачу обгороджувати його, вчиняти будь-які інші перешкоди в його користуванні, встановити, що ширина під'їздної вулиці до його господарства повинна становити 5 метрів, зобов'язати відповідача забрати стовпи з проїзної частини, не чинити перешкод в користуванні дорогою та її укріпленні зі сторони обриву (а.с.45).

Ухвалою суду ці справи об'єднані в одне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свої вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві. З додаткових поясненнях вказав, що відповідачем не представлено документів, які б засвідчили правомірність будівництва господарської споруди на проїзній частині дороги. В цьому році для підвезення добрив до своїх ділянок скористався дорогою, яка зазначена в планах як спільний заїзд в поле. Заперечуючи доводам ОСОБА_2 про скасування державного акту, в письмовій заяві вказує, до державний акт виготовлений ним на підставі рішення Поляницької сільської ради, з погодженням меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, в тому числі з ОСОБА_2 До будинку позивача існує під'їзна дорога, якою він фактично і користується і яка не входить до Державного акту. Що стосується дороги , якою колись позивач користувався і яка проходить через ділянку ОСОБА_5 і йoro, то нею позивач не користується з 90-х років, але він йому в тому не заперечує і не проти того, доб він облаштував туди підїздну дорогу, відмовившись від існуючої. Заперечує той факт, що ніби то зін звузив існуючу підїздну дорогу, що підтверджено рішенням комісії сільської ради, навпаки, він облаштував цю дорогу, зрізавши свій сад. Стовпи він не перекопував, оскільки одним із стовпів є пень від зрізаної яблуні. Крім того, при вирішення спору просить застосувати строк позовної давності та відмовити у позові.

Представник ОСОБА_3 підтримав вимоги, заявлені позивачем ОСОБА_2С, викладені в позовній заяві, а вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні проїздом до земельної ділянки не зизнав. В запереченні на позов вказує, що для проїзду ОСОБА_1 до земельних ділянок існує спільний під'їзд, який проходить між господарствами ОСОБА_6, ОСОБА_5, яким він і скористався в цьому році. За згодою з ОСОБА_1 його батько зробив собі дорогу для проїзду до будинку на підїздній вулиці, розширивши її та засипавши камінням і з того часу нею користується, Раніше позивачу земельні ділянки, які знаходяться вище його будинковолодіння, обробляв він, оскільки мав коня. Після 2002року, коли відносини між ними погіршилися, ОСОБА_1 став сам обробляти ділянки та їздити по його подвір'ю до цих ділянок та зумисно при цьому робив шкоду: обламав сад, не заправляв колії після проїзду.

Що до заявленого відповідачем клопотання про застосування строку давності при вирішенні спору про Скасування Державного акту, то вважає, що він не пропущений, оскільки позивач дізнався, що його право порушено при вирішенні справи в суді.

Представник Поляницької сільської ради, визнаючи вимоги ОСОБА_1 та заперечуючи доводам ОСОБА_2 про скасування державного акту зазначила, що приватизація ОСОБА_1 його земельної ділянки біля будинку проводилася зі згоди ОСОБА_2С, оскільки вони попередньо домовилися між собою , що ОСОБА_1 відпустить частину свого городу, щоб розширити проїздну дорогу до будинку ОСОБА_2, а той не буде заперечувати щодо виготовлення ним Державного акту, так як він перестав користуватися під'їздом до свого будинковолодіння через господарства ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_7 вказав, що впродовж багатьох років ОСОБА_1 їздив до своїх земельних ділянок попри будинковолодіння ОСОБА_2, але на протязі двох років він перестав його пускати: перекопав дорогу та поставив на дорозі споруду і терер до своїх городів їздить через подвір'я її дочки.

Свідок ОСОБА_8 теж підтвердив, що з 90років він возив гній під'їзною дорогою до ділянок, які обробляє ОСОБА_1, але на даний час проїхати не можна, оскільки ОСОБА_2 на цій дорозі поставив будівлю, якої раніше не було і спеціально перекопав дорогу, щоб унеможливити проїзд. Є інший проїзд до поля ОСОБА_1. ОСОБА_1 віддав частину свого саду, щос зробити дорогу до господарства ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що близько півтора року назад ОСОБА_2 на під'здній дорозі, якою ОСОБА_1 їздив до свого поля, збудував споруду, в якій тримає машину та викопав яму, щоб не можна було проїхати йому до свого поля. ОСОБА_2 іздив раніше до свого будинку через земельну ділянку Мирона, зараз цей проїзд загороджено і він їздить іншою вулицею, для розширення якої ОСОБА_1 віддав частину свого городу. Вказала, що є інша дорога до поля ОСОБА_1 є попри її будинковолодіння.

Свідок ОСОБА_9 зазначив, що з давніх часів дорога , якою їздив ОСОБА_1 до своїх ділянок проходила біля будинку ОСОБА_2. Але зазраз він зробив підвищення на цій дорозі, побудував споруду і нікого не пускає їздити по ній, а тому ОСОБА_1 вимушений їхати іншою дорогою до свого поля. ОСОБА_2 не користується проїздом до свого будинку через земельну ділянку ОСОБА_1 впродовж 10 років.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, давши їм правову оцінку, прийшов до наступного.

Як зазначено в ст. 11 ЦПК України цивільні спори розглядаються за зверненнями громадян, права яких порушені і потребують захисту в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ними доказів.

Загальна позовна давність, у межах якої особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права встановлюється тривалістю у три роки ( ст..256,257 ЦК України).

На підтвердження права на земельну ділянку сторони в земельному спорі повинні надавати суду документи, які згідно із законодавством можуть засвідчувати таке право.

Згідно ст.хт. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує таке право та його державної реєстрації. Приступати до використання земельних ділянок до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.

Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, шо йому відповідач чинить перешкоди в користуванні земельними ділянками (заїзду до них ), що знаходяться вище його господарства та просив усунути ці перешкоди шляхом зобов'язання відповідача демонтувати самовільно збудовану споруду та зарівняти проїзд, на дорозі, що веде до його земельних ділянок..

Як вбачається із матеріалів справи ( а.с.91), пояснень свідків, господарську споруду, яку позивач просить зобов'язати відповідача знести , збудована ОСОБА_10 біля заїзду до його господарства без відповідних документів.

Позивач у позовній заяві вказує, що власником земельної ділянки, через яку проходить дорога до його земельних ділянок і на якій розміщена споруда, яку він просить знести, є Поляницька сільська рада, оскільки Державний акт у ОСОБА_2 -відсутній .

Стаття 376 ЦК України передбачає можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу місцевого самоврядування.

За позовом ж громадянина таке рішення може бути ухвалено на підставі ст.. 391 ЦК в разі доведеності ним відповідно до вимог ч.З ст. 10 ЦПК факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб.

Однак, виходячи із змісту ст. 125 Земельного кодексу України ОСОБА_1 не надав суду документів, які б засвідчили, що саме він є належним землекористувачем тих ділянок, для проїзду до яких відповідач чинить перешкоди, оскільки Державний акт на земельні ділянки він не отримував, межі земельних ділянок, якими він користується, в установленому законом порядку в натурі не визначені.

Крім того, визнано, що позивач ОСОБА_1 має можливість заїхати до земельних ділянок іншим шляхом- через проїзд, який зазначений в планах забудови як « спільний під'їзд в поле», що підтверджується матеріалами справи ( а.с. 49-53), поясненнями свідків, яким, власне, він і користується . про що свідчать фототаблиці (а.с. 130-134 ) та пояснення його та представника в суді.

При таких обставинах, викладена на а.с.89 землевпорядником Поляницької сільської ради схема заїзду до земельних ділянок ОСОБА_1 не може братися до уваги, оскільки на ній не відображено існуючі під'їзди до земельних ділянок громадян, в тому числі ОСОБА_1, зазначені в планах забудови земельних ділянок .

Судом також встановлено, що заїзд до господарства ОСОБА_2 прилягає до земельної ділянки, до знаходиться в приватній власності ОСОБА_1 та закінчується в саду ОСОБА_2С, що підтверджується викопіровкою із генплану, плану забудови ОСОБА_2, листом головного архітектора (а.с.48, 52, 91).

Таким чином, право ОСОБА_1 , за захистом якого він звернувся в суд, не порушене, а тому :аявлений ним позов не підлягає до задоволення.

Позивач ОСОБА_2 звернувшись із позовом про скасування Державного акту, виданого на ім'я ОСОБА_1, зазначив, що однією із підстав для задоволення його вимог є те, що, він позбавлений проїзду до свого будинку, оскільки існуючий під'їзд до його будинку, який проходив через земельну ділянку ОСОБА_1 увійшов до державного акту, виданого на його ім'я .

Встановлено, що згідно рішення Поляницької сільської ради від 11 травня 1978року ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво будинку замість старого непридатного для проживання між сусідами ОСОБА_11 (зправа) та ОСОБА_12 (зліва) і в проекті забудови зазначено під'їзд до його будинковолодіння через господарство ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с. 51,53).

Як ствердив позивач в позовній заяві (а.с.45) він, за згодою ОСОБА_1 в 1990-1992роках зробив інший заїзд до свого будинку, розширивши запроектовану підїздну вулицю ( за рахунок городу ОСОБА_13, що ствердили свідки) , якою користується по даний час і яка зазначена в планах забудови як « під'їзна вулиця» до його будинку (а.с.52).

Також встановлено, що ті перешкоди, які чинилися позивачу відповідачем ОСОБА_1 при користуванні цією дорогою, ним усунені в процесі розгляду справи, про що ствердив його представник та не заперечував відповідач .

Поясненнями сторін також стверджується, що в 2005році, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в добрих відносинах, ОСОБА_2 дав згоду на приватизацію його земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок. І оскільки він мав вже новий заїзд до будинку, то надав свою згоду на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_1 і відобразив її в підписанні меж при виготовленні ним державного акту, де зазначено його земельну ділянку та заїзд а.с.27).

ОСОБА_1 набув права власності на земельну ділянку плошею 0,1660га для обслуговування жилого будинку господарських будівель в с. Бубнище по вул.. Довбуша, 97 на підставі шданого на його ім'я Державного акту 17 березня 2005року (а.с.26).

А тому доводи ОСОБА_2С, подані ним через чотири роки з дня надання ним такої згоди про те, що він підписав ці документи «без окулярів, не перевіряючи їх, не вимагаючи встановлення меж земельної ділянки та місцевості» є безпідставними і не заслуговують на увагу.

Підстав для поновлення позивачу строку позовної давності суд не вбачає, що є згідно ст.. 267 ЦК України підставою для відмови у позові.

Що стосується вимог про встановлення ширини спільного заїзду та ширини під'їзної вулиці , то зони є необгрунтованими, оскільки не встановлюються судом, а передбачені відповідними правилами ДБН).

На підставі наведеного, ст.ст.256-257,267, 376,391 Цивільного кодексу України, ст.ст . 38,39, 125,126 Земельного кодексу , керуючись ст.ст. 214,215 ЦПК суд,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні проїздом та в позові ОСОБА_2 до Поляницької сільської ради , ОСОБА_1 про скасування Державного акту на право власності на землю, усунення перешкод в користуванні під'їздною дорогою відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

СУДДЯ ГОЛОВЕНКО о.с.