номер провадження справи 11/177/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2015 Справа № 908/4522/15

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий – суддя Гончаренко С.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватне підприємство «БІЗОН-ТЕХ 2006» (вул. Новицького Якова, буд. 11, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, юридична адреса: АДРЕСА_1, 70605, код ЄДРПОУ 34216986),

до відповідача: Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)» (вул. Олімпійська, буд. 2, с.Дружелюбівка, Вільнянський район, Запорізька область, 70053, код ЄДРПОУ 08680046),

Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1 – дов. №21/15 від 08.01.2015;

від відповідача: ОСОБА_2 – дов. б/н від 10.06.2015;

про: стягнення 219608,31грн.,-

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду надійшла позовна заява ПП «Бізон-Тех 2006» про стягнення з ДП «Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)» 219608,31грн., як вказано в позові, 47358,52грн. пені за прострочення оплати поставленого товару і 172249,79грн. індексації ціни товару.

10.08.2015 порушено провадження по справі і справа призначена до розгляду. З ціллю надання витребуваних матеріалів в засіданні оголошувались перерви.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на невиконання відповідачем рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2013 по справі №908/4393/12, яке набрало законної сили, щодо сплати на користь позивача 98167,50грн. основного боргу, 29450,25грн. штрафу, 36740,29грн. процентів та 3287,16грн. судового збору, у зв’язку із неналежним виконання відповідачем зобов’язань за договором поставки пестицидів №ЗП-П-59 від 19.03.2011.

Так, як на час звернення із позовом до суду вказане рішення суду виконано частково, з відповідача в процесі виконання рішення примусово стягнуто 30000,00грн. основного боргу, позивач вважає, що зобов’язання за договором №ЗП-П-59 від 19.03.2011 між сторонами (як кредитора і боржника) не припинені, внаслідок чого, на підставі умов договору ним нараховані сума інфляції суми товару у розмірі 172249,79грн. та 47358,52грн. пені.

Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов’язані із розглядом справи віднести на відповідача.

Відповідач з позовними вимогами не згодний, стверджує, що позивачем не надано доказів понесення збитків внаслідок прострочення відповідачем своїх зобов’язань за договором. Нарахування пені вважає неправомірним, у зв’язку зі спливом строку позовної давності щодо її нарахування.

Крім того, у зв’язку із скрутним фінансовим становищем підприємства відповідача, просить суд зменшити заявлену до стягнення суму індексації ціни товару та відстрочити виконання рішення на 1 рік.

В підтвердження часткового виконання вказаного судового рішення посилається також на те, що 04.08.2015 між ПП «БІЗОН-ТЕХ 2006», ФОП ОСОБА_3 та ДП «Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)» укладено договір №1/ЗП-П-59 про відступлення права вимоги, за умовами якого позивач відступив ФОП ОСОБА_3 право вимоги від відповідача грошових коштів у розмірі 68167,50грн, які складаються з 3287,16грн. судового збору, 36740,29грн. процентів та 28140,05грн. штрафу.

Видатковим касовим ордером від 04.08.2015 сума боргу у розмірі 68167,50грн. видана відповідачем ФОП ОСОБА_3.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Зобов’язанням, відповідно до п.п.1, 2 ст.509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

19.03.2011 між ПП «БІЗОН-ТЕХ 2006» (надалі – Постачальник) та ДП «Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)» (надалі – Покупець) укладено договір поставки пестицидів №ЗП-П-59 (надалі – Договір).

Згідно п.1.1 договору, у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором та специфікаціями до нього, Постачальник зобов’язується поставити та передати у власність Покупця пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива, а Покупець зобов’язується приймати цей товар та оплачувати цого.

Відповідно до розділу 9 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до кінця року в якому він був укладений. Якщо сторони в наступному році не укладуть новий договір поставки, але фактично будуть здійснюватися поставки товару покупця, то цей Договір продовжує діяти і в наступному році аж до моменту укладання нового договору поставки. Відмова однієї із сторін від Договору або закінчення строку його дії не звільняє Покупця від виконання тих грошових зобов’язань за поставлений товар, які залишилися невиконаними ним, у т.ч. по сплаті суми індексації ціни товару, а також від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.01.2013 по справі №5009/4393/12 з ДП «Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)» на користь ПП «БІЗОН-ТЕХ 2006» стягнуто 98167 (дев’яносто вісім тисяч сто шістдесят сім) грн. 50коп. основного боргу, 29450 (двадцять дев’ять тисяч чотириста п’ятдесят) грн. 25коп. штрафу, 36740 (тридцять шість тисяч сімсот сорок) грн. 29коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 3287 (три тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 16коп. судового збору.

Вказаним рішення встановлено наступне:

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки пестицидів №ЗП-П-59 від 19.03.2011, відповідно до умов п.1.1. якого Постачальник зобов’язався у порядку, строки та на умовах, визначених Договором та Специфікаціями до нього, поставляти та передавати у власність Покупця пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива, а Покупець, в свою чергу, зобов’язався приймати цей товар та оплачувати його.

На виконання умов Договору поставки між сторонами підписано Специфікацію № 1 від 19.03.2011 на загальну суму 68561,00 грн., згідно з п. 3 якої сторони узгодили, що товар оплачується покупцем в порядку, вказаному в договорі, та в такі строки:

- перший платіж у сумі 34280,50 грн. перераховується Покупцем Постачальнику у строк не пізніше 15 липня 2011 року;

- другий платіж у сумі 34280,50 грн. перераховується Покупцем Постачальнику у строк не пізніше 15 жовтня 2011 року;

На виконання умов договору поставки та Специфікації № 1 до нього позивач своєчасно передав відповідачу товар на загальну суму 67556,00грн., згідно видаткових накладних:

- № ЗП1201 від 19.03.2011 на суму 16800,00 грн. з ПДВ,

- № ЗП1779 від 06.04.2011 на суму 46130,00 грн. з ПДВ,

- № ЗП3881 від 12.05.2011 на суму 4626,00 грн. з ПДВ.

Товар було отримано відповідачем у повному обсязі, що підтверджується довіреностями відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей № 63 від 19.03.2011, №72 від 06.04.2011; № 94 від 12.05.2011.

Будь-яких зауважень та претензій щодо поставленого позивачем товару відповідач не надав.

Також, позивач за накладними додатково поставив відповідачу товар на загальну суму 91633,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № ЗП1780 від 06.04.2011 на суму 86250,00 грн. з ПДВ; № ЗП5178 від 30.05.2011 на суму 5383,00 грн. з ПДВ, та довіреностями № 72 від 06.04.2011 (за якою отримання гербіциду «Еталон.к.е.» у кількості 1900 л. відбувалось в обсязі, визначеному Специфікацією (на 400 л.) та видатковою накладною № ЗП1780 (НА 1500 л.), № 107 від 30.05.2011.

Згідно долучених до матеріалів справи копій банківських виписок, оплата відповідачем була здійснена наступним чином: 28.09.2011 (на загальну суму 10000,00 грн.), 12.10.2011 (на загальну суму 5000,00 грн.), 13.10.2011 (на загальну суму 5000,00 грн.) та 26.12.2011 (на загальну суму 10000,00 грн.), всього на суму 30000,00 грн.

Крім того, 30.10.2012 зобов’язання з оплати товару на суму 31021,50 грн. було припинено внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.10.2012.

Решта основного боргу в сумі 98167,50 грн. залишилась несплаченою.

Також рішенням суду за неналежне виконання боржником зобов’язань, враховуючи п.8.1.3. та п.8.5. Договору, визнані правомірними нарахування 29450,25 грн. штрафу та 36740,29 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Вказане рішення набрало законної сили 01.02.2013, та на його виконання видано наказ.

Як зазначає позивач, станом на час звернення із позовом до суду відповідачем було частково сплачено суму основного боргу, про що свідчать виписки по рахунку:

- 17.07.2015 сплачено 15000,00грн.;

- 23.07.2015 сплачено 15000,00грн.

Таким чином, на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за основним боргом складає 68167,50грн.

Доказів оплати 68167,50грн. відповідачем не надані.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

У Главі 50 «Припинення зобов’язань» ЦК України міститься вичерпний перелік підстав припинення зобов’язань. Наявність рішення суду про стягнення заборгованості не я підставою для припинення зобов’язань між кредитором та боржником.

Крім того, у п. 9.2. Договору зазначено, що відмова однієї із сторін від Договору або закінчення строку його дії не звільняє Покупця від виконання тих грошових зобов’язань за поставлений товар, які залишилися невиконаними ним, у т.ч. по сплаті суми індексації ціни товару, а також від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не передбачено договором.

У п.7.1.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» зазначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов’язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов’язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв’язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Відповідно до 5.1. Договору Покупець зобов’язується оплатити Постачальнику товар у строки та в розмірах, що визначені в Специфікації, а також зобов’язується сплатити суму інфляції ціни товару в порядку, визначеному договором.

Пунктом 9.3. Договору сторони передбачили, що договір є виконаним Покупцем, коли Покупцем виконані всі обов’язки, передбачені Договором, у т.ч. сплачена сума індексації ціни товару.

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Пунктом 5.6. Договору сторони узгодили, що ціна товару, що вказана в Специфікаціях, визначена на дуту їх складання. У зв’язку із тим, що товар буде оплачуватися Покупцем не в день складання Специфікацій, то всі платежі Покупця за товар підлягають індексації. Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП=(К2/К1) х СП, де ПСП – проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті Покупцем Постачальнику; СП – сума платежу затовар; К2 – середній курс банками доларів США за гривні на міжбанківському ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу; К1 – курс гривні до долару США на дату складання Специфікації, по якому визначається ціна товару в ній (вказується в Специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у Специфікації , то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання Специфікації. Якщо на якусь дату Національним банком України не встановлений офіційний курс гривні до долару США, то сторони беруть офіційний курс гривні до долару США встановлений НБУ в найближчий до такої дати попередній день.

Для показника К2 сторони використовують середній курс продажу банком доларів США за гривні (показник ASK на веб-сторінці www.udinform.com в огляді фінансового дня) на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, інформацію про який Сторони одержують із веб-сторінці www.udinform.com в огляді фінансового дня. Якщо показник К2 не можливо встановити з причини непрацездатності веб-сторінці www.udinform.com, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України, у найближчий попередній до дати платежу день (п.5.6.2.).

У день здійснення платежу Покупець самостійно, без пред’явлення йому рахунку із збоку Постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП (п.5.6.2).

Зобов’язання Покупця по сплаті проіндексованих сум платежів є грошовим зобов’язанням Покупця перед Постачальником з оплати товару. Сплачені Покупцем Постачальнику суми у Зв’язку з виконання цього пункту, що перевищують ціну Товару вказану в Специфікації, є індексацією (тобто збільшенням) ціни Товару (п.5.6.6.).

Згідно п.7.1.1. та 7.1.3. Договору, Покупець зобов’язаний оплатити товар (у т.ч. оплатити суму індексації ціни товару) в порядку, строки та в розмірах згідно з Договором та Специфікаціями; перед здійсненням будь-якого платежу в оплату товару провести його індексацію в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до розрахунку позивача несплачена відповідачем сума індексації ціни товару становить 172249,79грн.

Розрахунок ретельно перевірений судом. Вимоги позивача про стягнення цієї індексації ціни законні, обґрунтовані і підтверджуються зібраними в справі доказами.

Крім того, позивач просить стягнути 47358,52грн. пені за прострочення оплати поставленого товару.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов’язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Також, у відповідності до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

А відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Тобто законодавчо передбачено, що нарахування пені можливо лише за шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, і стягнути цю суму можливо лише протягом року (також від дня, коли зобов’язання мало бути виконано).

Між тим, статтею 259 ЦК України законодавець передбачив, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 8.1.3. Договору сторони передбачили, що за прострочення строків виконання грошових зобов’язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов’язання за кожний день прострочення…

Відповідно до п. 8.2 договору, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов’язань за цим Договором не обмежується шість місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч.6 ст. 232 ГК України), а строк давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов’язанням сторони згідно ст.259 ЦК України збільшили до 3 (трьох) років.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Частиною першою статті 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

А згідно частини другої цієї статті, порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, відповідно до вимог діючого законодавства (з урахуванням умов укладеного між сторонами по справі договору), позивач в даному випадку вправі за порушення відповідачем зобов’язань щодо строків оплати поставленого товару, нараховувати останньому пеню за весь час прострочення до моменту фактичної оплати, але звернутись до суду з позовом про стягнення пені лише протягом трьох років, починаючи з дня, коли зобов’язання мало бути виконано відповідачем.

Як свідчать матеріали даної справи і вказано в рішенні господарського суду по справі №5009/4993/12, на виконання умов спірного договору поставки між сторонами підписано Специфікацію № 1 від 19.03.2011 на загальну суму 68561,00грн., згідно з п. 3 якої сторони узгодили, що товар оплачується покупцем в порядку, вказаному в договорі, та в такі строки:

- перший платіж у сумі 34 280,50 грн. перераховується Покупцем Постачальнику у строк не пізніше 15 липня 2011 року;

- другий платіж у сумі 34 280,50 грн. перераховується Покупцем Постачальнику у строк не пізніше 15 жовтня 2011 року.

Тобто порушення зобов’язання з оплати, а відповідно і початок перебігу позовної давності починається відповідно 18.07.2011 (16.07.2011 – вихідний день) і 17.10.2011 (16.10.2011 – вихідний день).

Також позивач, без специфікації, додатково поставив відповідачу товар на загальну суму 91633,00грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № ЗП1780 від 06.04.2011 на суму 86250,00грн.; №ЗП5178 від 30.05.2011 на суму 5383,00грн.

За ці поставки, відповідно до п.5.1 договору, товар мав бути оплачений відповідачем в день його отримання, тобто 06.04.2011 і 30.05.2011, а порушення зобов’язання з оплати, а відповідно початок перебігу позовної давності починається відповідно 07.04.2011 і 31.05.2011.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення пені 18.08.2015. Заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 11.08.2012 по 03.08.2015 (за різні періоди і різні суми боргу).

Трирічна позовна давність по нарахуванню і стягненню пені за вказаними поставками сплила в 2014 році (18.07.2014, 17.10.2014, 07.04.2014 і 31.05.2014).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідач просить відмовити позивачу в стягненні пені у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Відповідач також просить відстрочити виконання рішення на 1 рік.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що:

Негайне виконання рішення суду неминуче призведе Відповідача до призупинення господарської діяльності і, як наслідок, до значних матеріальних збитків. В результаті блокування руху грошових коштів по рахункам та майна, повністю припиниться діяльність Підприємства, співробітники не будуть отримувати заробітну плату, що тягне сплату Підприємством Дружелюбівського виправного центру (№1) штрафних санкцій, до бюджету не будуть перераховуватись обов'язкові платежі.

Законом України «Про кримінально-виконавчу службу України», а саме статтею 13 визначено, що підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених, без мети отримання прибутку.

Наше підприємство є державним. У зв'язку зі складними нинішніми економічним обставинами в країні не мають можливості розрахуватися за поставлений товар з нашим підприємством більшість контрагентів, через погіршення фінансового стану, що призвело до зниження платоспроможності клієнтів та зменшення ринку збуту продукції, відповідно.

Крім того, у державного підприємства є зобов'язання, які виникли ще у минулих роках та незважаючи на скрутне становище, підприємство намагається їх виконувати.

Підприємство Дружелюбівського виправного центру (№1) не сплачено за спожиту електричну енергію та водопостачання, (підприємство майже щомісячно отримує попередження, щодо відключення обладнання у разі непогашення заборгованості) та наявна заборгованість по сплаті інших обов'язкових щомісячних платежів, заборгованість по сплаті яких раніше не виникала. У випадку несплати за спожиту електроенергію, підприємство буде відключене від електропостачання. Поновлення електропостачання буде лише після повного погашення заборгованості, оплати за повторне підключення й дотримання умов договору. Оскільки підприємство є режимним, відключення від електропостачання та централізованого водовідведення є не допустимим.

Основною причиною виникнення такої ситуації є відволікання коштів (забезпечення засуджених теплом та гарячою водою, продуктами харчування, речовим майном та комунально-побутовими послугами, а також інші витрати на утримання засуджених).

У зв’язку з недостатнім фінансуванням з державного бюджету витрати колонії на продукти харчування, тепло- та водозабезпечення, на речове майно та предмети першої необхідності, тобто, відволікання коштів підприємства на витрати бюджетної діяльності колонії на сьогодні продовжується.

За рахунок сум, які надходять від самостійного продажу продукції підприємство утримує засуджених, які працюють на виробництві. Продукція підприємства не користується належним попитом, а відповідно не продається у обсягах достатніх для сплати боргів. Співвідношення цін на ГСМ, ДТ, мінеральні сільськогосподарські добрива не відповідають ціні виробленій продукції

В свою чергу установа Дружелюбівського виправного центру (№1) через відсутність фінансування з бюджету заборгувала підприємству значні суми коштів на утримання спецконтингенту та за надані послуги.

Виконавчі дії щодо накладання арешту на поточні банківські рахунки Підприємства Дружелюбівського виправного центру (№1) призведуть до зупинки виробництва, що як наслідок призведе лише до відсутності надходження до бюджету поточних платежів по податкам та зборам і невиплати заробітної плати працівникам Підприємства.

У зв’язку з викладеним, а також приймаючи до уваги, що відповідач є сільськогосподарським підприємством і його дохід має сезонний характер (після збору і продажу врожаю), суд вважає за можливе клопотання про відстрочку виконання рішення задовольнити частково, надавши відстрочку на три місяці.

Судовий збір віднести на відповідача пропорційно стягнутої суми.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-85, 121 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)» (вул. Олімпійська, буд. 2, с.Дружелюбівка, Вільнянський район, Запорізька область, 70053, код ЄДРПОУ 08680046) на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (вул. Новицького Якова, буд. 11, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, юридична адреса: АДРЕСА_1, 70605, код ЄДРПОУ 34216986) 172249 (сто сімдесят дві тисячі двісті сорок дев’ять) грн.. 79 коп. індексації ціни товару і 3445 (три тисячі чотириста сорок п’ять) 00коп. судового збору.

Відстрочити виконання рішення на 3 місяці до 21.12.2015.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

В засіданні 21.09.2015 оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 24.09.2015.

Суддя С.А.Гончаренко